WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Масонство на Україні - Реферат

Масонство на Україні - Реферат

Королівство все-таки мало толі хоч сяку-таку автономію, тим часом як українські губернії, що були, мовляв, "неподільною частиною Речі Посполитої", ніби ще тільки дожидались "визволення" в цілому масштабі. От через це саме польські конспіратори раз у раз обертали погляди свої на Україну, і змагання їхні тут, серед місцевого польського громадянства знаходили велике співчуття й відгуки. Напр., таке от "Товариство лицарів церковних" територіальне було суто українським, бо членами його були люди зПравобічної України", так само й "Патріотичне Товариство", як свідчили його члени, найдужчу прихильність до себе будило саме в українських провінціях (12). Та, працюючи для своєї, навіть спеціальної, суто польської справи, поляки мусили, зрештою, таки зустрітись з місцевим, українським елементом. Коли на поневолений народ, на кріпаків, і могли ще вони дивитись тільки як на кари жовнірів для майбутнього повстання, як на знаряддя, щоб здобути через нього незалежність для Польщі, то українці з поміщицького стану повинні вже були викликати цікавість і як можливі товариші, як матеріал до агітації. А українці - з їхніми ще не до решти розвіяними автономістичними змаганнями, з їхньою, хоч неясно сформульованою, проте все ж помітною нехіттю до московського централізму і з нахилом до національного відродження - були справді з цього погляду товаришами цінними і матеріалом удячним. З другого боку, до того ж таки матеріалу підійшли дуже близько й російські таємні товариства, що вийшли так само з масонства, так само зв'язків з ним не порвали.
В. Семевський означає російське масонство в основних рисах його ідейного змісту як течію аполітичну, що шукала відповіді на прокляті питання життя в індивідуалістично моральній науці, а не в громадській роботі. Щодо цього, то з російського масонства була цілковита протилежність масонству польському, наскрізь убраному, як зазначено вже, в політичні кольори. Але на Україні масонство з російських джерел почало ширитись аж тоді, як воно само до певної міри втратило вже свій первісний характер аполітичності й стало вилучати з себе активніші елементи, які постачали готові кадри для таємних товариств з переважно політичними завданнями. Трохи вплив польського масонства, а найбільше, мабуть, несвідомо засвоєні впливи місцевого українського ґрунту, що давав яскраві приклади соціальних та політичних контрастів, - зробили те, що масонство на Україні, слабеньке й недолуге як таке, чимало заважило саме в історії розвитку громадських ідей. З 1817 року почавши, відомі нам такі масонські ложі на Україні, що працювали здебільшого в союзі Астреї: ложа Евксинського Понта в Одесі, Минерви в Буцневцях на Поділлі, Возвращенной Свободи в Люблині, Соединенных Славян ("Les Slaves Reunis") у Києві, Любви к Истине в Полтаві, Озириса к Пламенеющей Звезде в Кам'янці-Подільському і Трех Царств Природи (Друзей природы?) в Одесі. Разом із згаданими попереду вийде щось близько півтора десятка на 187 лож, зареєстрованих у "Хронологическом указателе" Пипі-на, Безперечно, число це дуже мізерне, якщо навіть припустити, що деякі ложі автори "Указателя" оминули (13). Але для нас тепер більше, ніж число лож, симптоматичною може бути та тенденція, яку можна - принаймні в деяких із них - зауважити. З цього погляду надто великого інтересу набирає питання про те, як формуються польське та російське масонство, що зустрілися на українському грунті, яких одмін зазнають вони од місцевих обставин і до яких доводить наслідків оця зустріч обопільне перехрещених впливів у дальшому розвитку громадських настроїв на Україні. Щоб відповісти на це питання, маємо факти надзвичайно цікаві. Масонство на Україні виявляє тенденцію перетворитись в українське масонство і служити завданням українського громадського руху. Надто з цього боку варті уваги дві ложі - полтавська Любви к Истине та київська Соединенных Славян, про які лишилося більш відомостей, ніж про інші, хоча принаймні частину їхніх паперів знищено зі страху перед трусами по грудневому повстанні р. 1825 (14).
ІІІ
Ложу в Полтаві (15) заснував М. І. Новиков, начальник канцелярії "малороссійского" генерал-губернатора кн. Н. Г. Рєпнина, - "умница и декабрист", як атестували Новикова люди, що добре його знали, член союзів "Спасенія" і "Благоденствія". Метою ложі було, як вияснено під час слідства над декабристами, - залучати "дворянство малороссійское" до політичної роботи, а спеціально - готувати членів до "Союза Благоденствія". Контингент членів полтавської ложі надає їй, безперечно, виразного місцевого одтінку, бо саме Лівобережна Україна була тоді центром українського національного відродження, що незадовго до того почалося шляхом літературним. До ложі належав як "витія" (оратор) навіть батько нового українського письменства Іван Котляревський, ідейний годованець і учень Сковороди, а крім того, чимало місцевих діячів (видавець "Енеїди" С. М. Кочубей, Тарновський та інші), між якими особливо визначався переяславський "маршалок" ("предводитель дворянства") В. Л. Лукашевич. Людина ця, як зараз побачимо, була з цілком певним і виразним обличчям і з іменням її зв'язувано також певні й виразні настрої. Одчинена 30 квітня р. 1818 ложа в Полтаві проживотіла менш, як рік, бо вже 12 березня р. 1819 її спеціальним царським наказом скасовано. Характерно, що саме полтавська ложа притягає до себе оцю увагу урядових сфер попереду всяких інших загальних заходів проти масонських лож у Росії, роблених аж 1 серпня 1822 року. Характерно теж, що популярному кн. Рєпнину, який мав репутацію ліберала й мало не українського автономіста (16), доводилося оправдуватися з обвинувачень, що попускає й сприяє масонству, і обіцяти, що "пока он будет управлять Малороссіей, в ней не откроется ни одной ложи". Видко, що масонські ложі на Україні чомусь викликали до себе в урядових колах інше ставлення, ніж узагалі масонська організація. До цього нам ще доведеться вернутись.
Згаданий уже Лукашевич був членом і київської ложі Соединенных Славян, належної до Великого Сходу Польського і заснованої 12 березня 1818 р. зі спеціальними, як видко, завданнями політичними й національними. Сама вже її назва й знак - хрест із написом "Jednosc Slowianska", себто слов'янське єднання - ці завдання вже до якоїсь міри показують. "У ложі, - писав про неї В. Семевський, - чимало членів були поляки, росіяни та українці, і сама назва її виявляє охоту до встановлення дружніх стосунків між цими трьома частинами місцевої людності". (17) Але, здається мені, можна тут добачити й завдання ширші, аніж тільки впорядкування лише місцевих стосунків: згадка в назві та девізі про слов'янську єдність показує, що мова, певне, йшла не про самі тільки місцеві справи і стосунки. В такому разі ложу Соединенных Славян треба було б поставити за вихідний пункт того
Loading...

 
 

Цікаве