WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Розвідувальна діяльність запорожців за документами архіву Нової Січі (1734 - 1775 рр.) - Реферат

Розвідувальна діяльність запорожців за документами архіву Нової Січі (1734 - 1775 рр.) - Реферат

Перевізьський полковник Лелека і Бугогардівський Корній Шустовал. Причому діяльність останнього була настільки значною, що до нього особисто з листом звертався сам хан Крим-Гірей з проханням не допускати на територію Вольностей претендента на ханство Хаджи-Гірея з його мурзами.[9.88]
Козацькі роз'їзди відігравали в цьому головну роль. Активно використовувалась вона і для вирішення суто внутрішніх проблем Війська. Як то боротьба з гайдамаччиною, сторонніми зайдами, земельними суперечками і таке інше.
Помітно, що на кінець 50-х, початок 60-х років потік розвідінформації значно збільшується. І вже сам цей факт говорить про активізацію військових приготувань. Причому ці приготування активізуються саме з боку Росії. Бо саме її урядові кола вимагають збільшити кількість наданої інформації підкреслюючи агресивні наміри свого опонента. А запорожці постійно спростовують в своїх донесеннях факти будь якої ворожості з боку татар і турків.[10.160] Відчувається навіть якесь здивування з іхнього боку щодо самої можливості якихось ворожих настроїв з боку останніх. Але таке пікантне становище пояснювалось просто. Ще в 1769 р. граф П.І.Панін просив кошового послати до Криму козаків знаючих добре татарську мову агітувати татар до переходу в підданство Росії, а в 1770 році прислав до Коша свій таємний проект про відокремлення Криму від Порти.[11.251]
З початком військових дій ці джерела інформації повністю, або частково відмирали. І на провідне місце виходили інші.(Додаток*) Потреби глибокої внутрішньої розвідки, яка з початком військових дій виходила на другий план, задовольнялись головним чином за рахунок полонених, з яких інколи вдавалося робити так званих "подвійних агентів" - тобто вербувати. Цінну інформацію отримували і від звільнених з полону і втікачів - людей різних національностей: волохів, грузинів, евреїв.[12.252,309] В цей період провідну роль починає грати тактична, так звана зовнішня розвідка, здійснювана силами окремих загонів, які досить глибоко занурювались на територію супротивника. Нам відомі успішні розвідувальні рейди двохтисячного загону під Очаків в 1772 році здійснений під командуванням гардівського полковника Федора Великого і інших полковників. До речі в загонах Андрія Порохні і Пилипа Стягайла існувала власна тактична розвідка.[13.244] На неї покладалось і взяття так званих "язиків".[14.248]
Часто надана запорожцями інформація була вирішальною, або заключною при прийнятті тих чи інших рішень. За її допомогою перевірялась об'єктивність інших джерел і резидентів. В травні 1762 року розвідник Криловського куріня Андрій Трохимов повідомляв кіш про пересування татарської кінноти і дипломатичну активізацію Криму. Ці повідомлення були підтверджені іншим козацьким резидентом Чугуївцем. І тільки після цього була зроблена певна передислокація російсько-козацьких команд на прикордонні і вжито додаткових заходів безпеки.
З 1743 року перед нами проходить ціла низка імен людей, які поставляли до Коша певну інформацію. З них переважна кількість це старшини. Серед них слід особливо виділити категорію товмачів і посланців, до посадових обов'язків яких входив саме збір розвідданних. Їм надавались спеціальні інструкції і ставились конкретні завдання. Вони під виглядом купців і посильних займались розвідкою на суміжних територіях. За усталеною термінологією їх можна віднести до так званих "проникаючих" розвідників, хоча спеціальної платні вони за свою діяльність і не отримували. З цього середовища ми можемо виділити і справжніх професіоналів, послугами яких кошова адміністрація користується постійно. Це перш за все товмач Іван Чорний і козак Крилівського куреня Андрій Трохимовський. Хоча найчастіше в "секретних справах" фігурує ім'я полтавського міщанина Івана Ніжинця, який "працював" на гетьмана, незабуваючи ділитися інформацією і з Кошем. Гетьман розраховувався за послуги чинами. В 1756 році Ніжинець ще простий міщанин, а після виконання спеціального доручення гетьмана, яке полягало в збиранні інформації про Пилипа Орлика і інших мазепинців в Криму, в 1761 році ми бачимо його вже як значкового товариша. А Кіш віддячував йому за послуги наданням певних пільг в його торгівельних і митних справах. Його авторитет настільки зріс, що він спираючись на підтримку Коша сміливо порушує претензії стосовно збільшення митних ставок на кримських перевозах і хан погоджується удовільнити ці претензії. Цей факт говорить про те, що для нього головне це торгівля. А різного роду "делікатні" доручення лише сприяли його успішним торгівельним оборудкам.
Певну плату за інформацію отримували "туземні" або внутрішні агенти з кола завербованих (перевербованих). Серед них частіше зустрічаються купці грецького походження. Ця платня здійснювалась не обов'язково грішми, а й товарами, певними пільгами, послугами і мовчанням. Саме ці категорії розвідників і складали основу стратегічної розвідки.
На Січі активно діяла і власне російська розвідка. Запорожці і самі продовжували залишатись об'єктами розвіддіяльності російських служб, про що свідчить числена кількість спостерігачів - офіцерів, які перебували в Новосіченському ретраншементі і надавали постійну і широку інформацію своєму керівництву про все що тут відбувається. Саме вони залишили по собі вельми цікаві і цінні для нас пам'ятки про запорожців і їхнє життя.[15;16] Об'єктами її діяльності були перш за все іноземні купці, які прибували в Гасан-башу не тільки в суто комерційних справах, а й також в справах збору інформації. Так, російський офіцер-розвідник Миронов завербував, а точніше перевербував в Січі грека Яникія - очаківського купця. А його колезі, Семенову, було доручено знаходити серед запорожців і українців знаючих східні мови і відповідним чином використовувати їхні знання. Він був куратором принаймні чотирьох таких запорозьких резидентів. В січні 1755 року після певного інструктажу і постановки завдання в різні кінці Криму під виглядомкупців було відправлено козаків Корсунського куріня Василя Похила і Микиту Зубенка. А через шість місяців ще двох козаків Криловського куріня: якогось Якима і товмача Івана Чорного. Ще одного перекладача очаківського паші грека Григорія Григорієва завербував російський вахмістр Харламов, який водночас був куратором запорозьких резидентів Степана Головка і Івана Джаваги. Вони подали до Коша інформацію про активні фортифікаційні роботи в Очакові і Кизикермені.
Російська влада постійно вимагала від Коша здобувати докладну інформацію про свого потенційного ворога - Туреччину і її васала Кримське ханство. Часто ця інформація була вирішальною, або заключною при прийнятті тих чи інших рішень. За її допомогою перевірялась об'єктивність інших джерел. Це свідчить про високий рівень інформації запорозьких джерел, яку, як "вельми корисну", оцінив ще перший історіограф Січі А.Скальковський.[4.348] І про добру освітньо-психологічну підготовку самих розвідників, хоча більшість з них не були професіоналами у цій справі і не мали спеціальної підготовки.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Даллес А. Искусство разведки. М., 1992. С.31.
2. Степанков В. Козацька розвідка наближала пермогу.// Київська Старовина №4. 1995.
3. Веденеєв Д. З історії розвідки і військової дипломатії України.// Розбудова держави. 1993. № 9; Василик А. Українська розвідка.// Поріг. 1993. №2.
4. Скальковський А.О. Історія Нової Січі, або останнього Коша запорозького. Дніпропетровськ. 1994.
5. ЦДІА України. ф.229. оп.1. спр.: 6, 21, 31, 36, 50, 78, 88, 89, 91, 119, 120, 121, 145, 160, 251, 252, 309.
6. ЦНБ ім. В.І. Вернадського. Відділ рукописів. ф.9.
7. ЦДІА України. ф.229. оп.1. спр.36.
8. ЦДІА України. ф.229. оп.1. спр.78.
9. ЦДІА України. ф.229. оп.1. спр.88.
10. ЦДІА України. ф.229. оп.1. спр.160.
11. ЦДІА України. ф.229. оп.1. спр.251.
12. ЦДІА України. ф.229. оп.1. спр.252, 309.
13. ЦДІА України. ф.229. оп.1. спр.244.
14. ЦДІА України. ф.229. оп.1. спр.248.
15. Мишецкий С. История о казаках запорожских. М., 1847.
16. Ригельман А. Летописное повествование о Малой России. М., 1847.
Loading...

 
 

Цікаве