WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Розвідувальна діяльність запорожців за документами архіву Нової Січі (1734 - 1775 рр.) - Реферат

Розвідувальна діяльність запорожців за документами архіву Нової Січі (1734 - 1775 рр.) - Реферат


Реферат на тему:
Розвідувальна діяльність запорожців за документами архіву Нової Січі (1734 - 1775 рр.)
Загальновідомо, що успіх будь якої військової кампанії чи окремої тактичної операції багато в чому залежить від точних і вчасно зібраних розвідданих про потенційного супротивника. З історії могутніх держав видно, що, як тоді так і зараз, розвідка завжди передувала набігам і походам. Вона слугувала своєрідною передмовою війни і супроводжувала її [1.15]. А тому цьому виду оперативного військового мистецтва в усі часи і у всіх народів приділялось багато уваги.
В запропонованій статті робиться спроба часткового висвітлення цього питання в останній період існування Запорозьких Вольностей на основі аналізу окремих документів. Зразу ж слід наголосити на значній різниці самих завдань які стояли перед розвідниками, і різних засадах на яких грунтувалась розвіддіяльність в епоху Хмельниччини і періоду Останньої Січі. Якщо в перший період розвідка служила інтересам власного народу і його збройним силам, то в часи Нової Січі, вона була знаряддям в експансіоністських планах чужої держави.[2.31] І тому перед розвідниками означених часів стояли різні завдання, хоча так звана методика розвіддіяльності залишалась традиційною.
Росія досить неохоче "ділиться" з іншими славою своїх військових перемог і ганьбою завойовника. Тому колишні її "союзники" і васали й не поспішають претендувати на цю частину її спадщини. Загальновідомо, що Запорозькому Війську в війнах з Туреччиною Російська імперія завжди відводила значне місце. Не секрет, що готуючись до чергової війни 1735-39 р.р. Росія доклала чималі зусилля, аби повернути на свій бік запорожців, які з 1710 року знаходились під протекторатом Порти і сиділи в Олешках. В 1734 році їм таки вдалося позбавити турків значної військової сили перетягнувши козаків на свій бік. Як власне і пізніше, в 1828 році повернути запорожців з-за Дунаю і, знову ж таки, перерозподілити військові сили на свою користь. В підготовці і проведенні цих акцій велику роль зіграла російська розвідка, яка для досягнення поставленої мети не гербувала ніякими засобами. Вона широко використовувала в своїх цілях і самих, більш лояльних запорожців. Їх пряма і опосередкована вербовка велась масштабно, що сприяло швидкому створенню промосковської партії і глибокому розколу в козацькому середовищі. Як видно, загальноімперське гасло "розділяй і володарюй" знайшло в цих подіях повне своє втілення і принесло реальні результати.
Участь запорожців в означених кампаніях була дуже широкою. В війні 1768 - 1774 р.р. відзначилась значна частина запорожців, яких було нагороджено срібними медалями, а кошового - золотою з діамантами. Заслуги ж усього Війська були високо оцінені царським указом і спеціально виготовленими клейнодами. Окремі публікації про внесок запорожців в ці перемоги мали місце, але багато окремих питань залишились поза увагою дослідників. Це зокрема питання ролі запорозької розвідки в підготовці і проведенні військових кампаній. Незаперечна актуальність питання змусила свого часу і першого історіографа Запорожжя приділити йому належну увагу в своєму творі виділивши для цього окремий розділ. [4.348-372] Для цього слід залучити цілий комплекс документів з архіву Останнього Коша де в 19 справах відбився саме цей аспект військово-політичної діяльності Війська.[] хоча окрема інформація зустрічається і в інших справах. [5] Цей комплекс складається більш як із сотні розпоряджень вищої влади та відповідей запорозької старшини. Подібну переписку можна знайти і в інших зібраннях документів.[6] Більшість з них мають назву "Дело о секретах Коша Запорожского" і містять повідомлення козацьких резидентів з Криму і інших територій Туреччини. Ці папери охоплюють період з 1743 по 1772 р.р. і склали цілу низку "показаній", або "сказок". Така форма доповідних документів досить велика і інформативна за змістом, складалася в довільній формі, але обов'язково мала нести в собі відповіді на блоки стандартних питань: 1) чисто військові питання з'ясовувались розвідником переважно особистим візуальним спостереженням і доповнювались розповідями очевидців з місцевого населення і різного роду чутками. Сюди входила інформація про військові приготування, будівництво і полагодження фортифікаційних і портових споруд, їх оснащення артилерією, військами, провіантом і боезапасом, стан комунікацій - мостів, доріг, перевозів тощо. А також кадрові зміни місцезнавоеначальників, передислокація, концентрація військ і гарнізонів фортець. 2) економічні питання: наявність трав і фуражу, види на врожай, ціноутворення, обсяги торгівельних операцій і т. інш. 3) окремо завжди з'ясовувалась епідеміологічна обстановка, а також місцезнаходження хана, його найближчих мурз і окремих каймаканів.
Ступінь достовірності і репрезентативності цих документів в цілому може вважатись досить високою, але завжди слід враховувати умови в яких вони складались і так звані суб'єктивістські чинники. Тому кожен з таких документів слід розглядати окремо з врахуванням означених і інших специфічних факторів.
Цікаво зазначити що ініціатива в надісланні козацьких резидентів на суміжні території жодного разу не належала власне січовій адміністрації. Ця ініціатива надходила до Коша від вищих державних установ і осіб Росії у вигляді наказів і розпоряджень, які поступали головним чином від гетьмана, військової Генеральної канцелярії, київського генерал-губернатора, зрідка - командувача військ на Українській лінії та начальників у новосербських поселеннях. Тому зрозуміло хто був головним споживачем і на кого власне працювали в цій царині запорожці.
Запорожці широко використовувували різні джерела інформації: В мирний час це головним чином дані зібрані від подорожніх купців і промисловців. Значну частину інформації постачали прості торговці, які збирали її на кримських та турецьких базарах, та спостерігали обстановку під час власних подорожей. Переважно це були запорозькі купці-зимівчаки, які постійно торгували продукцією з власних господарств. Займаючись виключно торгівлею, вони в мирний час побіжно поставляли до Коша необхідні відомості. Вільне володіння мовами, природна комунікабельність, знання психології місцевого населення давали їм змогу завести широке коло знайомств серед різних верств місцевого населення. Це, в свою чергу, робило можливим застосування одного з найефективніших прийомів з арсеналу розвідки - прямого й непрямого вербування. В Каушанах запорозькому резидентові Підзельському завербований перекладач хана Якуб-ага під клятвою оголосив таке: " Щасливе де ваше Військо і все сегобічне (правобережне - О.О.) населення, що в Росії відома переміна відбулася (заколот і усунення від престолу Петра ІІІ - О.О.), а якби не це, то б государь колишній, запорозькі і всі сегобічні землі хану Кримському пожалував і запорожці на Кубань переведені були б і те все обіцяно було."
Серед інформаторів були різні люди. І якщо про повстання Єдисанської орди в 1758 році проти хана Халім - Гірея і йогокаральні заходи інформацію до Коша постачали переважно люди в чиї обов'язки це так чи інакше входило: - з Очакова запорозький писар Д.Малиновський, перевізьський полковник Лелека, купець молдаванин Дімітріу, старшина Яків Горкуша, козак Іван Батуринський.[7.36] То в іншому випадку перевагу складала так звана категорія "інформаторів", тобто людей зовсім випадкових. Це були: донські козаки Греков і Кутєйніков і чернець-розкольник Друшлака.[8.78] Одні цю інформацію подавали свідомо і цілком в офіційний спосіб, а дехто з них напевно і не підозрювали про значну користь своєї інформації, яку вони оповідали в невимушеній обстановці шинків січової Гасан-Баші своїм знайомим запорожцям.
Існувала як загальновійськова - стратегічна розвідка, так і паланкова - тактична. Це підтверджується низкою донесень з прикордонних південних паланок до Коша з приводу передислокації кочовиськ татар, концентрації їх сил і подальших намірів. Окремі завдання тактичного характеру делегувалися з Коша до паланкових центрів. Їх активними виконавцями були Інгульський полковник Лебединець,
Loading...

 
 

Цікаве