WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Комiсiї для вирiшення взаємних претензiй татар i запорожцiв перiоду нової сiчi - Реферат

Комiсiї для вирiшення взаємних претензiй татар i запорожцiв перiоду нової сiчi - Реферат

стикалася з татарами, головним чином, голота, яка йшла на пiвдень у по-шуках кращого життя, але з пограбувань мала прибуток i старшина, яка скуповувала вкрадене, i тому повинна була приховувати винних. До того ж, старшина була силою, найбiльш зацiкавленою в колонiзацiї запорожцями пiвденного Приднiпров'я як i в нас-тупi на татар.
Запорожцi усiлякими засобами намагалися вiддалити початок роботи комiсiй, з кож-ного приводу вимагали резолюцiй з Києва, заважали розшуку звинувачених. Так, комi-сiя 1749р. кiлька разiв вiдкладалася, в тому числi i за проханням запорожцiв. Царський уряд обурювала поведiнка козакiв. Наприклад, у листi кошовому 19 квiтня 1749 р. О.Никифоров вимагає примусити курiних отаманiв допомагати слiдству, тому що вони "нi про що не турбуються, як тiльки про свою веселiсть" [21;24]. У рапортi О.Ни-ки-фо-ро-ва М.І.Леонтьєву вiд 30 грудня 1748 р. говориться, що вiн запросив у козакiв реєстр їх скарг на татар, але, за їх гулянням, нiчого не одержав. Вимога комiсара була виконана лише 28 березня 1749р., а саме через пiвроку пiсля татарського реєстру [9;442]. До того ж запорiзький ре-єстр було складено у порiвняннi з татарським дуже недобросовiсно. Це ускладнювало слiдство i викликало пiдозри, що запорожцi протидiють роботi комiсiй. Вiдомо, що статистика на Запорiжжi була для свого часу досить розвинутою. О.О.Ан-дрiєвський навiть вважав, що на Сiчi, у Вiйськовiй канцелярiї iснував особливий жур-нал, у який заносили рiзного роду скарги на татар або самими потерпiлими, або свiд-ками. На основi цього журналу складалися реєстри скарг запорожцiв [7;21].
Царський уряд майже повнiстю взяв на себе зовнiшньополiтичний аспект комiсiй. Листування кошового з татарськими сановниками було рiдким i торкалося лише окре-мих скарг, а не комiсiй в цiлому. У листi I.I.Костюрiна в Кош 1 вересня 1754 р. кошо-вому наказується рапортувати в Київ про листування з приводу прикордонних комiсiй i просити на те дозволу, а без дозволу вiд такого листування утримуватися [17;1]. Пока-зовою є справа козака К.Брюховецького i татарина Османа - кримському хану для ви-рi-шення питання на користь запорожця було замало розписки Османа про одерження гро-шей i листа кошового, вiн запросив ще й пiдтвердження у київського губернатора [12;32].
Невеликi повноваження запорiзьких i татарських депутатiв сповiльнювали роботу ко-мiсiй, плодили надмiрне бюрократичне листування з вищими iнстанцiями, навiть з при-воду незначних питань. В комiсiях дотримувалися певного дипломатичного етикету: на честь приїзду та вiд'їзду татарських депутатiв кошовий давав обiди, на початку кон-фе-ре-н-цiй татарських депутатiв пригощали пивом або чаєм [21;51,43]. Утримувати татар-ських депутатiв пiд час комiсiй для запорожцiв було накладно, суперечило їх звичаям, i тому було вирiшено узяти татарських депутатiв на утримання держави [21;35].
Пiд час слiдства татарськi депутати неодноразово показали свою некомпетентнiсть i навiть нечеснiсть. Так, вони вiдмовлялися подавати будь-які докази i свiдкiв на тiй пiд-ставi, що все мiститься у реєстрах, тобто вимагали вiрити їм на слово [21; 55]. Татарський перекладач таємно повiдомив росiйського комiсара, що татарськi скарги ви-гаданi - написанi селища, особливо ногайськi, яких нiколи не iснувало, i худоба, яку самi поїли, або яка через нестачу кормiв загинула (1749 р.) [21;46].
Були випадки повторення уже задоволених татарських скарг: за минулi роки впису-вали претензiї у реєстри, що розглядалися у комiсiї. Так, при перевiрцi реєстрiв Комiсiї 1749 р. одну iз скарг було знайдено у листi хана Селiм-Гiрея до М.I.Лєонтьєва 24 грудня 1746 р., що визнали самi татари [21;53].
Крiм того, татарськi депутати постiйно чинили опір процесуальним пропозицiям ро-сiй-ської сторони: вони наче не розумiли, як зробити екстракти реєстрiв претензiй, пiд-писи свої на розписцi про одержання грошей відмовлялися ставити, бо того у них "не водиться" [21;51-53]. На конференцiях з боку татар мали мiсце i ворожi витiвки - та-та-р-ський депутат у Комiсiї 1749 р. Мустафа-Ага кричав i тупавногами [21;39].
Запорожцi вiдмовлялися вiд усiх татарських претензiй, хоча довели невiрнiсть лише деяких. Але це було i не важко, тому що неможливо було довести не тiльки невiрнiсть, але й правдивiсть скарг. Можна тiльки приєднатись до кошового Я.Iгнатовича: татарськi звинувачення дуже перебiльшенi - 2 906 коней "не тiльки за два днi, а i за 500 рокiв уг-нати неможливо", а викраденi грошi 2 978 крб. "не тiльки у пастуха, а i у кримського вi-зира знайти неможливо; i як тому можна вiрити, щоб їхнi пастухи, ходячi за худобою, грошей по 100 i по 200 карбованцiв з собою носили" [12;52].
Це розумiла i царська адмiнiстрацiя. О.Никифоров доносив у Київ, що турки бре-шуть, i їм нiякої сатисфакцiї не належить [9;452]. Крiм того, запорожцi переконали уряд, що татаривикористовують участь у конференцiї для розвiдок.
Перевiрити факти насилля, якi вiдбулися у глухому степу, було неможливо, тому жод-на iз сторiн не бажала робити компенсацiї. Комiсiї закiнчувалися єдино можливим засо-бом - обмiном претензiями (за вийнятком випадкiв полону). Хоча деякi комiсiї тривали бiльше року, були задовольненi лише окремi скарги, за якими булипредстав-ленi докази i знайденi виннi. Наприклад, 20 березня 1759 р. Колегiя iноземних справ повiдомила хана, що гайдамаки, якi пограбували татарина Девлета, знайденi, викраденi речi поверненi, про що Кiш має розписку вiд 7 червня 1757 р. [5;245]. У 1754 р. мало-росiйським сот-ни-ком Вас. Зарудним було знайдено i повернуто татарам 30 коней (за-мiсть показаних 300) [3;1825] тощо.
Таким чином, можна констатувати, що цi комiсiї не забезпечили миру на кордонi, тому що не усувалися причини прикордонних конфлiктiв, якi стали невiд'ємною части-нкою життя двох суспiльств.
ЛIТЕРАТУРА
1. Яворницький Д.I. Iсторiя запорозьких козакiв. - К.,1990. - Т.1.
2. Эварницкий Д.И. Сборник материалов для истории запорожских казаков. - СПб.,1888.
3. Эварницкий Д.И. Источники для истории запорожских казаков. - Владимир, 1903. - Т.2.
4. Скальковский А.А. История Новой Сечи или последнего Коша Запорожского.- Одесса, 1885. - Ч.1.
5. Андриевский А.А. Материалы по истории Запорожья и пограничных сношений (1743-1767). - Одесса,1893.
6. Андриевский А.А. Русские конфедераты в Турции и Крыму в 1765 - 1768 гг. - К., 1894.
7. Андриевский А.А. Комиссии 1749 г. для разбора взаимных претензий татар и запорожцев.- К., 1794.
8. Андриевский А.А. Материалы для истории Южнорусского края в 18ст.(1715-1774), извле-ченные из старых дел Киевского губернского архива. - Одесса, 1886.
9. Андриевский А.А. Дела, касающиеся запоржцев, с 1715-1774 гг.// ЗООИД. - Одесса, 1886.- Т.14.
10. Смирнов В.Д. Крымское ханство под верховенством Оттоманской Порты // ЗООИД.- Одесса, 1889. - Т.16.
11. Иванов П.А. Материалы по истории Запоржья и пограничных сношений (1743-1767) // ЗООИД. - Одесса,1894. - Т.17.
12. Львов Л. Отношения между Запорожьем и Крымом. - Одесса, 1895.
13. Полное собрание законов Российской империи. - СПб.,1830. - Т.2. - № 8276.
14. Инструмент разграничения земель между Россией и Портою в 1742г.//ЗООИД. - Одесса, 1850.- Т.2.
15. Слабченко М. Паланкова органiзацiя Запорозьких Вольностей // Працi комiсiї для виучу-вання iсторiї захiдно-руського та вкраїнського права. - К., 1929. - Т.4.
16. Манштейн Х.Г. Записки исторические, гражданские и военные о России с 1727 по 1744 год с дополнением достаточного сведения о войске, флоте, торговле и проч сей обширной империи.- М., 1823.
Loading...

 
 

Цікаве