WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Час заснування і місце розташування Микитинської Запорозької Січі - Реферат

Час заснування і місце розташування Микитинської Запорозької Січі - Реферат


Реферат на тему:
Час заснування і місце розташування Микитинської Запорозької Січі
В історії України Микитинська Запорозька Січ є одна з найбільш відомих, оскільки з нею пов'язано початок Визвольної війни українського народу середини Х/II століття. В той же час кількість історичних джерел про неї дуже невелика, щоб мати точні дані про час її заснування і місце розташування. Протягом більше десяти років автору цих рядків довелося розшукувати документальні свідчення про Микитинську Січ, які б дали можливість з'ясувати це питання.
Літопис Григорія Граб янки, розповідаючи про втечу Б.Хмельницького у грудні 1647 року на Запорожжя зазначає: "Спершу подався на острів Бучки, а потім втік на Микитин Ріг, знайшов там чоловік триста козаків, розповів їм про себе, про все те, що ляхи з козаками задумали зробити, про ту наругу, яку вони чинять не лише над козацтвом, а й над господніми храмами".
21 січня (в історичній літературі називають 25-е, 31-е січня) 1648 року загін повстанців на чолі з Б.Хмельницьким захопив Микитинську Січ. У цьому йому сприяли козаки Черкаського козацького реєстрового полку, які перебували в ній для спостереження за татарськими переправами через Дніпро. Повстання охопило весь Низ,де Б.Хмельницький "усіх жовнірів польських та німців-найманців (що залогою на Запорожжі стояли) винищив".
Народна пам ять скрізь століття пронесла цікавий переказ про те, яким чином Хмельницький добився успіху. "... Приїхав на Січ, аж там стоїть жовнірство, бере од козаків десяту рибу.От Хмельницький показавши тайно запорожцям королівський лист, усовітував їм як збути жовнірів: "Я, каже, вийду на майдан та й зачну кричати: "У раду ! В раду! В раду! А як візьмете під полу дрючку і як жовніри прийдуть без шабель, то ви на їх з дрючками на всіх и перебийте" Так і сталося".
У лютому 1648 р. повстанці розбили під Микитинською Січчю каральні загони поляків, що намагалися придушити повстання. Здобуття Січі і звільнення Запорожжя від польських військ були першими перемогами Б. Хмельницького, що мали стратегічне значення. Це стало і початком визвольної війни українського народу проти Речі Посполитої.
За короткий час Б. Хмельницький сформував повстанську армію, уклав воєнний союз з Кримським ханством, здійснював агітацію серед українського народу організовано взяти участь у війні з поляками. Саме тоді ним була проголошена мета боротьби-відновити Українську державу.
Після Великодніх свят 1648 року кошова старшина зібрала запорозьких козаків до Січі на Раду. Прибувши на неї було наскільки багато, що "кошовий отаман із Хмельницьким мусили вийти з Січової фортеці на просторіший майдан".
На великій козацькій раді було оголошено, що за збитки і гніт з боку поляків проти них починається війна. А союзником козаків буде Кримський Хан. Як повідомляє літописець Самійло Величко, що "почувши це, все Запорозьке військо одностайно і одноголосно назвало Хмельницького своїм гетьманом і 19 квітня постановило і обіцялося стояти за нього у війні з поляками, навіть якщо треба буде головами накласти". Тут же на раді йому вручили гетьманські клейноди.
Звідси, через кілька днів Б.Хмельницький на чолі 8-тисячної повстанської армії вирушив на зустріч польським військам, які "йшли просто на Запороже до Січі зносити Хмельницького албо осадити его з войском".
В пам'ять про видатні події, що відбулися на Запорожжі, у 1956 році у м. Нікополі був споруджений пам'ятник Б.Хмельницькому та гранітний пілон з меморіальною дошкою:
"На цій місцевості знаходилась
Запорозька (Микитинська) Січ
В 1648 році в цій Січі запорозькі
Козаки обрали Богдана Хмельницького
гетьманом України".
З кінця Х/ІІІ століття до середини ХХ століття в історіографії утвердився погляд, що Січ була збудовані безпосередньо на Микитиному Розі. Найвідоміший дослідник історії Запорозького козацтва Д.І. Яворницький, узагальнюючи історичні і власні спостереження у 80-тих роках ХІХ ст. писав: "В настоящее время в местечке Никополе от бывшей Запорожской Сечи не осталось никакого следа. Не более как пятьдесят лет тому назад во время сильного разлива полой воды, место Сичи, все ее кладбища и стоявши на ней часовенки отрезаны были от берега водой и унесены вниз по течению Днепра... Оттого место бывшей Запорожской Сечи можно восстановить только по рассказам старожилов. Из этих рассказов видно, что Сечь и при ней кладбище находилось ровно на 350 сажен ниже теперешней пароходной пристани Никополя, у правого берега Днепра....".
Також у історичних працях було прийнято вважати, що Микитинська Січ була заснована у 1638 році.
У 1953-1956 рр. Залишки Микитиного Рогу, розмитого протягом століття до гранітної основи, було затоплено під час будівництва Каховського водоймища.
Проте комплексний аналіз історичних документів, що були виявлені за останні роки, дозволив поставити під сумнів усталені погляди на час заснування Микитинської Запорозької Січі та її локалізацію.
Як відомо, перша документальна згадка про Микитин Ріг відноситься до 1594 року. Посол австрійського імператора Еріх Лясота занотував у своєму щоденнику: "2 липня... Далі до Кам'яного Затону (затока Дніпра на татарському боці, яка має кам'яний берег і від того отримала свою назву.) Тут татари взимку, коли Дніпро замерзає, звичайно влаштовують свою переправу і перехід, а також відкуп, тобто відкуп полонених.... Звідси до Микитиного Рогу, що на лівій, руській стороні звідси заночували на острові.
Дня 3 липня.До Лисої горі по лівому або руському боці...".
У російській картографії назва Микитин Ріг та Лиса Гора згадується за повідомленням запорозьких козаків у такому документі як "Книга Большему Чертежу" виданого у 1627 році.
" А ниже Томаковки миля Лысые Горки
А ниже Лысые Горки миля Микитин Рог
А ниже Микитиного Рогу миля Затон Каменный.
Видатний український історик М.Грушевський, досліджуючи історію козацтва, наводить у своїй фундаментальній праці "Історія України-Руси" два документи, де згадується Микитин Ріг.
У першому випадку - це повідомлення брацлавського хорунжого Хмелецького канцлеру Речі Посполитої про події на Запорожжі та в Криму восени 1628 року. Зокрема згадується про союзних на той час козацьких та татарських військ: "Рушивши з Микитиного Рогу до Камінного Затону два дні переправлялися за Дніпро...".
У другому випадку мова йде про лист гетьмана повстанського війська П. Бута (Павлюка) у червні 1637 року, який був направлений козацькій старшині "з коша против Микитиного Рогу". Ймовірно, що розташування цього гетьманського коша було тимчасовим. Після того як Павлюк захопив у Корсуні гармати і перевіз їх на Запорожжя, він очікував тут деякий час татар, розраховуючи на їх допомогу.Проте не отримавши її, вирушив з військом "на волость" воювати з поляками.
На жаль, більше джерел, які б свідчили про Микитин ріг, за цей період не виявлено. На відомих науковцям картах Литви князя Радзівіла 1613 та 1633 р., де, зокрема показана нижня течія Дніпра,позначені лише такі козацькі поселення - Хортиця и Томаківка.
Аналіз вищезгаданих джерел швидше свідчить про назву природно-географічного об'єкту на кордоні запорозьких козаків з Кримським Ханством по Дніпру, ніж про назву поселення. У ті часи постійних війн з татарами, які використовували для своїх нападів переправу між Кам'яним Затоном і Микитиним Рогом поселення на останньому могли бути тільки при наявності укріплення і постійної військової залоги. Тому їх поява на Микитиному Розі пов язана з будівництвом на ньому Запорозької Січі при наступних обставинах.
Після поразки козацького повстання під проводом П.Бута (Павлюка) у грудні 1637 року польський сейм наступного року прийняв " ординацію Війська Запорозького реєстрового", де, зокрема, було ухвалено: " Полки с их полковниками должны по очереди выступить в Запорожье для защиты той области и для того, чтобы препятствовать татарам переправляться через Днепр.Они должны предостерегать, чтобы своеволие не отправлялось в морские походы".
Але навесні 1638 року на Базавлуцькій Січі почалось повстання під проводом Я.Острянині. Проте у боях з польськими військами козаки потерпіли поразку. Польська шляхта примусила їх у Києві в серпні 1638 року прийняти положення " Ординації", а потім підтвердити це і в урочищі Маслов Стан 24 листопада того ж року. Тільки повністю придушивши повстання і підкоривши козаків, поляки отримали можливість проникнути на Запорожжя.
Взимку 1639 року князь Вишневецький на чолі великого війська рушив на Низ. Та "Господь-бог же візьми та й покарай ляхів та німців найманців сильним морозом і сила їх в дорозі мерзли, з коней падали і в полі
Loading...

 
 

Цікаве