WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Продуктивність зимівничого господарства запорожців часів Нової Січі (1734 - 1775рр.) - Реферат

Продуктивність зимівничого господарства запорожців часів Нової Січі (1734 - 1775рр.) - Реферат

про козаків (грамота міщан Києва 1499 р.) це згадка про купців з рибою, тоб то - чумаків.[20;88]
Є й певні факти здачі в оренду окремих возів під перевезення краму інших господарів.[3;135] В оренду здавались не тільки окремі транспортні засоби, а й тяглова сила. Можна було найняти воза і цілу валку навіть з обслуговуючим персоналом. Керували цими валками не самі господарі, а досвічені чумацькі отамани. Правили возами і обслуговували їх переважно найманці з молодиків. Що до попиту на такий вид послуг, то він залежав від багатьох чинників. Від них залежала і оплата цього роду послуг. Маємо факти отримання від Коша білетів на чітко визначений термін і район. Так, цигану з батьком дано було білет на заробітки возом в Самарській і Протовчанській паланці на рік.[21;356;100] На разі невідомо скількикоштував такий "патент", але безсумнівно що якийсь податок з цього роду діяльності все ж збирався на користь Війська від імені якого такий дозвіл давався. За звичай власники таких "патентів" на протязі року в означених паланках могли вільно найматись до перевезень різноманітних вантажів. Звичайно, що більшість зимівчан мала по кілька таких маж. По кількості волів в окремих описах можна визначити, що їх кількість в середньому на зимівник дорівнювала 2-3 возам, що було обумовлено реальною господарською потребою. Лиш окремі господарі надавали певну перевагу торгівлі сіллю, для чого також слід було мати значну кількість транспортних засобів. В більшості ж випадків вози використовувались для перевезення продуктів власного господарства: хліба, риби, масла, сала і таке інше. Не випадково серед чумаків багато було дуже заможніх людей, які сконцентрували в своїх руках значні капітали і виступали як кредитори. Безперечно, що першоосновою їх капіталів було власне господарство і активна торгівельна діяльність. Хоча безумовно старшина широко використовувала і свій посадовий стан, як це видно у випадку зі зборами податків в неврожайний 1774 рік: "... а буде где старшин войскових мельницы с оных размеру ничего не взимать, в куренного же Деревянивского Лазаря Глобы с его мельниц половинную только часть взять".[22;67;102]
З кожним роком збільшується і кількість багатих запорожців і з числа простих козаків. Це і є той самий середній клас, основа економічної і політичної стабільності будь якого суспільства. В різних описах поряд з прізвищами старшин ми все частіше зустрічаємо прізвища рядових січовиків, які в своїх господарствах-зимівниках використовували не тільки вільну працю прийдешніх робітників, але й свого біднішого січового товариства. Якщо в 50-ті роки запорожцям власного хліба ще не вистачає і вони купують його в Україні, то вже в 60-х р.р. вони повністю забезпечують свої потреби і вивозять його до Криму, в Польщу, Валахію і навіть постачають його до російської армії.[23;324;110] Поліпшення торгівельних зв'язків з цими сусідніми країнами давало неабиякі прибутки, як всьому Війську, так і окремим виробникам. Ці зв'язки тривали з Кримом навіть в роки війни 1768-1774 р.р., коли туди вивозився хліб.[4;353] Зимівчани мало зважали на такі обставини як війна і заборони. Ними керувала не чужа їм політика центрального уряду, а прямий торгівельний зиск і природній прагматизм.
Завдяки розвою землеробства і інших галузей господарства, Запорожжя позбавилось економічної залежності від центральної влади. Це не могло не турбувати російський уряд, який втрачав контроль над Запорожжям і добре розумів, що економічна незалежність рано чи пізно поставить питання про політичну незалежність.
Центральний уряд спочатку намагався чинити всілякі перешкоди розвитку нових економічних стосунків на Запоріжжі. Під слушним приводом з 1764 року на Запорожжі заборонялось проводити розрахунки срібною монетою.[24;170;21] На кордонах і перевозах влаштовувались митниці де здирали потрійну плату і просто грабували чумаків, намагаючись хоч в такий спосіб зробити торгівлю збитковою і непривабливою в очах козаків-підприємців. Про здирства російських драгун повідомляв до Коша шафар Кодацького перевозу Федір Голуб.[25;135;4]
Але всі ці заходи вже не могли перешкодити подальшому розвитку господарства на Запоріжжі і все більшому збагаченню значної частини запорожців, або як би ми сьогодні сказали - формуванню так званого середнього класу. В своїх зимівниках запорожці використовували більш прогресивні форми господарювання. Припинити ці небезпечні для імперського уряду процеси можна було лише в традиційний для Росії спосіб - грубою брутальною силою, що й було зроблено в червні 1775 року. Отже зимівники, як основна форма господарювання в період Нової Січі, значною мірою впливали на створення загальної економічної моделі Запорозьких Вольностей і розвиток господарства тодішньої України.
Використана література:
1. Слабченко М.Е. Паланкова організація Запорозьких Вольностей.// Праці комісії для виучування історії західноруського і українського права. -К., 1929.вип.VI.С. 186.
2. Скальковський А. О ногайских колониях Таврической губернии.// Памятная книга Таврической губернии. вип.1. -Симферополь. 1867. С. 362.
3. Материалы для истории южнорусского края в XVIII ст. (1715-1774) извлеченные из старых дел Киевского губернского архива А.А.Андриевским. -Одесса. 1886. С. 252-254.
4. Голобуцький В.А. Запорозьке козацтво. -К., 1991. С. 501.
5. ЦДІАУ ф.229. оп.1. спр. 251. арк. 47.
6. ЦДІАУ ф.229. оп.1. спр. 328. арк.26-29.
7. ЦДІАУ ф.229. оп.1. спр.278. арк. 33.
8. Кабузан В.М. Заселение Новороссии в XVIII - перв.пол. XIXвв. -М., 1976. С. 112.
9. Щербина В. Случайная библиография.Hammards // Киевская Старина. 1890. т.ХХХІІ. С. 207.
10. Скальковский А. Опыт статистического описания Новороссийского края в 3-х частях. -Одесса. 1853. ч.ІІ. С.95.
11. Апостолов А. Запорожье, страна и народ. -Харьков. 1903. С. 106.
12. Путешественные записки Василия Зуева от Санкт-Петербурга до Херсона в 1781-1782 году. -Спб.1787. С.271.
13. ЦДІАУ ф.229. оп.1. спр. 354. арк.5.
14. ЦДІАУ ф.229. оп.1. спр. 267. арк.47.
15. ЦДІАУ ф.229. оп.1. спр. 67. арк.53-54.
16. ЦДІАУ ф.229. оп.1. спр. 67. арк.98-99.
17. Полонська-Василенко Н. Запорiжжя XVIII ст. та його спадщина. -Мюнхен. 1965. т.1.С. 129.
18. ЦДІАУ ф. 229. оп.1. спр. 84.
19. ЦДІАУ ф. 229. оп.1. спр. 29(1). арк.9-10.
20. Липа Ю. Призначення України. -Львів. 1992.
21. ЦДІАУ ф. 229. оп.1. спр. 356. арк.100.
22. ЦДІАУ ф. 229. оп.1. спр. 67. арк.102.
23. ЦДІАУ ф. 229. оп.1. спр. 324. арк. 110.
24. ЦДІАУ ф. 229. оп.1. спр. 170. арк.21.
25. ЦДІАУ ф. 229. оп.1. спр. 135. арк.4.
Loading...

 
 

Цікаве