WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Проблема причетності українських козаків до генези донського козацтва в історіографії - Реферат

Проблема причетності українських козаків до генези донського козацтва в історіографії - Реферат

Подніпров'я і навіть до Криму та Новгорода). Від цих вихідців і походять різні гілки козацтва: татарська, українська, рязанська, городецька та ін.
У річищі візії Є.Савєльєва І.Бикадоров вважає, що з XVI ст. під впливом занепаду Великої Орди розпочинається зворотній рух на Дон і відомі з джерел середини XVI ст. козаки - це прямі нащадки бродників. До всього посилюється категоричність висновків. Зазначається, наприклад, що бродники повністю зберегли на московських теренах свою етнічну чистоту, свою відмінну від великоросійськості слов'янськість і взагалі не могли асимілюватися з великоросами жодною мірою (над шансами заховання самості гілками донських бродників, які опинилися в Україні, Криму та Азові, І.Бикадоров, правда, не розмірковує). Причина такої цнотливості бродників на московсько-рязанському прикордонні, всупереч численним прикладам етнічної мішанини зі світової історії, вбачається у тому, що бродники "були особливою від великоросів народністю з особливою ідеологією, психологією, побутом, ратною діяльністю" [16].
Витвір Війська Донського як військово-територіальної структури голослівно кладеться на 20-30-ті рр. XVI ст. Влиття до донського організму української крові допускається тільки з 70-х рр. ХVІ ст., а проникнення до лав донського козацтва великоросів, на думку І.Бикадорова, до середини 30-х рр. XVII ст. взагалі не виходить за межі одиничних випадків.
Водночас, як і у схемі Є.Савельєва, сумнівні, м'яко кажучи, твердження переплітаються з думками, котрі заслуговують на пильну увагу, як от: тези про те, що "Запорозьке військо для Донського було ближчим, ріднішим, аніж Московська держава" , про неможливість витвору донського козацтва виключно росіянами. У підсумку ж схема І.Бикадорова не прикувала до себе уваги і промайнула майже непоміченою. Надалі прихильники "бродницько'ї теорії" обсідають поміркованіші позиції і ведуть мову про бродників як про лише своєрідний прототип донського козацтва [19].
Натомість під впливом уніфікованого втискування усього розмаїття проявів всесвітнього історичного процесу у заскорузлі рямці суцільної боротьби класів поширюється невиправдане витлумачення появи донського козацтва як висліду втеч на терени Дону від гніту кріпосників найволелюбніших представників народних мас . Ця візія швидко набуває ознак "офіційного бачення" [20; 235], бо водночас відповідала й іншій стрижневій умові, навіяній на цей раз вже імперським буттям, - полегшувала протягування однобічної думки про генезу донського козацтва як творіння виключно великороської народної стихії. "Донське козацтво було плоть від плоті, кров від крові російського народу", - ця теза Б.Луніна у 40-70 рр. стає провідною ниткою екскурсів у початки донського козацтва і не зустрічає в радянській історіографії принципових застережень (долучення до козакотворчого процесу інших етнічних елементів допускається лише після відбрунькування питомо донського козацького організму) [19; 3]. Деякі розбіжності виникали тільки при датуванні самої появи донського козацтва. Так, Д.Мишко веде мову про злам ХV-ХVІ ст. [23]. М.Нікітін, С.Тхоржевський [21] та О.Пронштейн розтягують генезу на усю першу половину XVI ст. , справедливо підкреслюючи, що на Дону до середини XVI ст. не простежується ознак осілого життя. Останній дослідник також піддав аргументованій критиці "бродницьку теорію" і слушно вважав добою завершення витвору Війська Донського як військово-політичної структури початок XVII ст. [19; 4].
Назагал, отже, генеза донського козацтва й причетність до неї різних етнічних спільнот, незважаючи на поважну історіографічну традицію, так і не стала предметом спеціального всебічного дослідження. А в останні шістдесят років взагалі домінує спрощений підхід, що стало помітним кроком назад навіть порівняно зі здобутками XIX - початку XX ст. Спектр наявних візій щонайширший: від абсолютного заперечення впливу неросійських елементів до не менш категоричного імперативу - своєю появою донське козацтво завдячує козацтву українському. Між цими двома полюсами подибуємо низку проміжних точок зору. Окремо слід відзначити той безсумнівний позитив, що джерельна база проблеми вже в основних своїх рисах окреслена, передовсім зусиллями М.Карамзіна, М.Пудавова та В.Сухорукова.
ЛІТЕРАТУРА
1. Татищев В.Н. Лексикон Российской исторической, географической, политической и гражданский. - СПб., 1793. - Ч.ІІ.
2. Болтин И.Н. Примечания на историю древния й ньінешния России Г. Леклерка. - СПб., 1788. - Т.1.
3. Ригельман А. Й. История или повествование о донских казаках. - М.. 1846.
4. Броневский В. История Донского войска. - СПб., 1834. - Т.1.
5. Карамзин Н.М. История государства Российского. - М., 1990. - Кн.2. - Т.8.
6. Скальковський А. Історія Нової Січі або останнього коша Запорозького. - Дніпропетровськ, 1994.
7. Гермайзе О. Україна та Дін у XVII ст. // Записки Київського інституту народної освіти. - Київ, 1928. - Кн.2.
8. Кулиш П.А. История воссоединения Руси. - М., 1867. - С.90.
9. Сухоруков В.Д. Историческое описание земли Войска Донского. - Новочеркасск, 1867. - Т.1.
10. Пудавов М.В. История Войска Донского й старобытность начал казачества. - Новочеркасск.1890 - С.163-164.
11. Иловайский Д.С. История России. - М.; 1890. - Т.З. - С.380-382.
12. Абаза К. Казаки. Донц, уральцы, кубанцы, терки. - Спб., 1894. - С. 1-7; Быкадоров В. Былое Дона. - СПб., 1908. - С. 12; Савельев А. Трехсотлетие Войска Донского. - С. 1-3; Сахаров П.П. Происхождение донского казачества // Записки Ростовского-на-Дону общества истории, древностей й природы. - Ростов-на-Дону, 1914. - С.41.
13. Костомаров Н. И. Бунт Стеньки Разина. - Спб., 1859.
14. Сватиков С.Г. Россия й Дон. - (1549-1917). - Белград, 1924. - С.12.
15. Савельев Е.П. Типы донских казаков й особенности их говора. - Новочеркасск, 1908. - С.1-2.
16. Быкадоров И.Ф. Донское войско в борьбе за выход к морю (1546-1646). - Париж, 1937. - С.9; Быкадоров И.Ф. История казачества. - Прага, 1930. - Кн.1.
17. Волынкин Н.М. Предшественникиказачества - бродники // Вестник Ленинградского университета. - 1949 №8. - С.62;
18. Мавродин В.В. Славяно-русское население Нижнего Дона и Северного Кавказа Х-ХІУ веках // Ученые записки ЛГПИ. - 1938. - Т.Х. - С.239-261.
19. История Дона с древнейших времен и до падения крепостного права в России. - Ростов-на-Дону.1973. - С.102-104; Лунин Б.В. Боевое содружество донских и запорожскихказаков в борьбе протни турецко-татарской агрессии в первой половине XVII в. // Из истории Дона. - Ростов-на-Дону, 1956. - Вьш. 1. - С.3-4; Попов М.Я. Азовское сидение. - С.10; Пронштейн А.П. К истории возникновения казацких поселений и образования сословия казаков на Дону // Новое о прошлом нашей страньї. - М., 1967. - С.163-167, 173.
20. История СССР с древнейших времен до Великой Октябрьской социалистической революции. - М.,1967. - Т.2.
21. Никитин Н.И. О происхождении, структуро и социальной природе сообществ русских казаков XVI - середини XVII века // История СССР. - 1986 №4. - С. 169-172; Тхоржевский С. Донское войско в первой половине семнадцатого века // Руское прошлое. - С.10.
Мишко Д. І. Українсько-російські зв'язки в ХIV-ХVІ ст. - Київ, 1961. - 103-104.
Loading...

 
 

Цікаве