WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Причини ліквідації Азовського козацького війська та переселення азовців на Кубань - Реферат

Причини ліквідації Азовського козацького війська та переселення азовців на Кубань - Реферат

цінностей, нерухомого приватного майна, яким потрібно було належним чином розпорядитися.
"Положенням" 1862 року передбачався механізм переселення. Головнокомандуючий Кавказькою армією завчасно, але не пізніше як за рік, мав повідомляти Новоросійського генерал-губернатора про кількість офіцерських і козацьких сімей, які призначаються для переселення у наступному році. З кожною сотнею козацьких сімей мала йти одна офіцерська сім`я, яка погоджувалась на це за власним бажанням, або вибиралася по жеребу. Від обов`язкового переселення на Кубань звільнялися сім`ї відставних офіцерів; відставних козаків, що не мали синів, яким не виповнилося 17 років; 45-річних козаків, сини яких не досягли 17-річного віку; удовиць, що мали тільки дівчат; круглих сиріт, що не досягли двадцятиріччя [9, с.406-424; 10, с.59-67].
Новоросійський генерал-губернатор на правах корпусного командира робив всі необхідні розпорядження щодо призначення переселенців і збору їх до кінця квітня у Бердянську (в разі слідування морським шляхом) і в Керчі (якщо переселенці мали йти суходільним шляхом). Посімейні списки переселенців завчасно направлялися до командуючого військами Кубанської області. Призначення родин для переселення робилося через виклик бажаючих, а за їх нестачею - по жеребу. Азовські переселенці, що слідували морським шляхом, збиралися у Бердянську, звідти зі своїм майном і майном всіх інших переселенців на пароплавах кавказького відомства повинні були перевозитися до призначених для поселення місць на східному березі Чорного моря. Переселенці, що йшли сухопутним шляхом і вели із собою худобу, мали прибувати до Керчі, а потім через протоку на місцевих баржах переправлялися на Тамань і далі слідували на місце поселення. Під час подорожі переселенці знаходилися під наглядом своїх офіцерів, які після прибуття партій, здавали сім`ї, згідно зі списками, кавказькому керівництву. Усім новим поселенцям надавалася грошова допомога. Крім того, декларувалися: 1) службові пільги (для служилих козаків і офіцерів); 2) провіант; 3) порційні гроші, за першою категорією, від казни служилим і неслужилим козакам. "Положеннями" гарантувалися безплатний проїзд на пароплавах кавказького відомства, безкоштовний перевіз майна, безкоштовне надання квартир, пасовиськ, підвод для хворих.
Переселенцям відводилися ділянки від 20 - 30 десятин землі на кожну ревізьку душу і по 200 десятин на кожну офіцерську сім`ю. Потомственні дворяни і відставні козаки, що вислужили 22 роки на зовнішній службі отримували право придбати визначені ділянки землі в 200 десятин для офіцерів і 30 десятин - для козаків в повну їх власність [9, с.406-424; 10, с.59-67].
Уряд сподівався, що такі пільги та привілеї привернуть увагу козаків і стимулюватимуть їх переселення в Кубанську область.
Вищі військові чиновники, доводячи до відома азовських козаків указ від 10 травня 1862 року, особливо наголошували, що переселення корисне як для держави, так і власне для самих козаків, бо буде сприяти добробуту війська та власних господарств [7, арк.11].
Кавказьким керівництвом були попередньо визначені місця для поселення азовських козаків. Планувалося: весною 1862 року оселити 100 сімей азовців навколо Анапи; 100 сімей - біля укріплення Костянтинівського; наступного 1863 року 400 сімей азовських козаків розселити по станицях в долинах річок Суко і Озерейки, на місці колишнього укріплення Кабардинського і далі в околицях Геленджика; в 1864 році відвести для поселення 200 азовським сім`ям по морському березі південніше Геленджицької бухти. В 1864 році планувалося оселити разом із запланованими переселенцями і ті азовські сім`ї, що за власним бажанням прийдуть на Кавказ [7, арк.7-8]. Так уряд сподівався протягом 1862 - 1864 років перевести в Кубанську область майже половину війська, за якою послідують на Кубань і останні козаки. Їх планувалося оселити по узбережжю поміж тих станиць, де вже проживатимуть азовські козаки.
Указ 10 травня 1862 року не був несподіванкою для азовців. Протягом всього періоду існування війська в Приазов`ї, питання про переселення азовських козаків на Кавказ поставало не раз. 31січня 1862 року наказний отаман отримав від Новоросійського та Бесарабського генерал-губернатора повідомлення про Височайшу волю імператора поетапно переселити із Азовського козацького війська 808 сімей на Кубань і розпорядження підготувати першу партію переселенців, яка й повинна відбути в Кубанську область 15 - 20 квітня [11, арк.1-6]. В зв`язку з цим Новоросійський та Бесарабський генерал-губернатор О.Г.Строганов просив наказного отамана і військову канцелярію попередньо провести роз`яснювальну роботу серед козаків про переваги добровільного переселення на Кавказ. О.Г.Строганов зауважував, що переселення війська неминуче і добровільний перехід козаків на Кубань надасть їм можливість отримати всі ті пільги, грошову допомогу, привілеї і кращу землю під козацькі станиці, що надаються переселенцям. На думку генерал-губернатора все це сприятиме кращому влаштуванню азовців на нових місцях поселення і подальшому їх розвитку.19
По отриманню розпорядження від Г.О.Страгонова, наказний отаман К.Решетілов видає укази по війську. Згідно цих указів всі офіцери та нижчі військові чини війська повинні були 8-9 лютого 1862 року обов`язково з`явитися до Петровського посаду на термінову нараду. Офіцерів, як людей більш досвідчених і грамотних, тих, хто краще знає місцевість майбутнього поселення війська, канцелярія за проханням Новоросійського та Бесарабського генерал-губернатора закликала "подати собою приклад щирої готовності виконати монаршу волю" [7, арк.11]. Офіцери війська запевняли керівництво, що вони "цілком зрозуміли мету уряду і необхідність цієї міри для загальнодержавної користі" і "всіма силами будуть сприяти виконанню [волі государя], переконуючи станичників в необхідності добровільного переселення" [7, арк.99]. Від поселення війська в Кубанській області офіцери звичайно ж мали б користь. Оселення на Кубані гарантувало їм приватну власність на землю, швидке просування по службі і можливість більшого матеріальногостатку, ніж вони мали в Приазов`ї. Виказуючи одностайне бажання йти на переселення, офіцери Азовського війська разом з тим сподівалися на справедливу винагороду за господарства, що лишають в Приазов`ї і прохали імператора не залишати без уваги їх дітей. Вони сподівалися, що їх діти і надалі будуть за казенний рахунок навчатися в учбових закладах, які визначить вище керівництво. На думку офіцерів, таке рішення уряду буде "першим і найголовнішим кроком на поприщі добробуту азовських переселенців та корисним для держави" [7, арк.106].
На відміну від офіцерів війська, козаки та їх сім`ї неоднозначно зустріли повідомлення про поетапне переселення азовських сімей на Кубань. Після оголошення указу, "Положень" 1862 року та виступів офіцерів війська козаки Микільської таПокровської станиць одностайно зголосилися добровільно їхати на переселення до Кавказу із заслуженими ними знаменами та Височайшими грамотами [11, арк.40-41]. Саме колишні вихідці із
Loading...

 
 

Цікаве