WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Причини ліквідації Азовського козацького війська та переселення азовців на Кубань - Реферат

Причини ліквідації Азовського козацького війська та переселення азовців на Кубань - Реферат

яким передбачалося із азовських козаків та інших поселенців утворити військо берегових козаків і оселити його по всьому східному березі Чорного моря. Проти цього проекту виступило керівництво Кавказького краю, побоюючись, що азовці не зможуть себе самостійно утримувати і поповнювати ряди берегових гарнізонів [6, с.1-11].
Створені в 1843, 1844, 1851 роках проекти передбачали оселення азовців в західній частині Кавказького хребта. Але вони не набули силу закону через складну ситуацію на Кавказі. Згідно з проектами азовці мали сколонізувати територію, що ще частково належала натухайцям. Малочисельність війська, незнання місцевості змусили вище військове керівництво відмовитися від поселення азовських козаків на неповністю контрольованій російськими військами території.
Реальні перспективи переселення азовців з`явилися після закінчення Кримської війни. В травні 1857 року військовий міністр сповіщав головнокомандуючому Кавказькою армією волю імператора про переселення азовських козаків на Кубань з метою надати можливість війську виконувати своє пряме призначення і тим самим послабити дещо напружену ситуацію на півдні України, що виникла через присутність козацького формування. Кавказьке керівництво, в особі головнокомандуючого Кавказькою армією князя Барятинського, сповіщало Військове міністерство, що обставини краю не дозволяють поселити все Азовське військо на одній якійсь місцевості і надати йому статус окремого самостійного війська через малочисельність останнього. На думку кавказького керівництва найбільш оптимальним кроком у вирішенні проблема, пов`язаної з азовцями, було б поселення азовських козаків у вже існуючі населені пункти з метою поповнення їх населенням, в якому є гостра потреба. Для керівництва Кавказького краю це означало позбавитися цілого ряду проблем, пов`язаних з пошуком місцевості для поселення війська та значними витратами на будівництво громадських та господарських споруд.
З наближенням до кінця військової кампанії на Кавказі з`являється можливість здійснити переселення азовських козаків на Кубань. В ході цілого ряду успішних військових походів під контроль російської армії підпала значна територія, яку треба було заселити і освоїти. В зв`язку з цим, головнокомандуючий Кавказькою армією Барятинський повідомляв Військове міністерство, що з`явилася можливість перевести Азовське козацьке військо на Кубань і оселити його на обіцяній ще Миколою І території. Водночас князь Барятинський зауважував, що доречно було б об`єднати це малочисельне військо з більш чисельним козацьким формуванням, боєздатність якого не викликає сумнівів і випробувана в ході кавказької кампанії.
На відміну від імператора Миколи І, Олександр ІІ наполягав на розформуванні Азовського козацького війська і приєднанні азовців до інших козацьких формувань. Гостра потреба в нових поселеннях на Кавказі надала можливість розв`язати проблему щодо остаточного місця поселення Азовського формування. Як наслідок - Височайша воля імператора про поетапне переселення азовців на Кубань, яке треба провести "з належною поступовістю, протягом декількох років, викликом охочих і призначенням за жеребом. Переселення слід розпочати, коли це дозволять зробити обставини на Кавказі". Про таку волю імператора сповіщав 28 травня 1861 року управляючий Військовим міністерством командуючому Кавказькою армією [7, арк.7].
З літа 1861 року Військове міністерство разом з військовим керівництвом Кавказького краю активно розробляє широкомасштабний проект заселення західної частини Кавказького хребта новими козацькими станицями з метою остаточного підкорення гірських племен.
Під час роботи над проектом військове керівництво зажадало думки Новоросійського та Бесарабського генерал-губернатора О.Г.Строганова про переведення Азовського козацького війська в повному складі на Кубань. Генерал-губернатор зауважував, що значна кількість азовських козаків переселятися на Кавказ не бажає, бо вважає, що переселення буде рівноцінне їх розоренню. О.Г.Строганов вважав, що на Кавказ слід перевести тих, хто хоче переселитися, а інших - залишити на місцях їх теперішнього помешкання з переведенням до цивільних відомств [8, с.183].
Треба віддати належне Новоросійському та Бесарабському генерал-губернатору О.Г.Строганову, який сміливо виклав свою точку зору на питання переселення Азовського козацького війська на Кавказ у повному складі, коли вже була відома воля імператора щодо подальшої долі азовців.
Результатом роботи комісії, яка розробляла проект заселення російської території на Кавказі, став указ від 10 травня 1862 року, що затверджував "Положення про заселеннязахідної частини Кавказького хребта". Згідно з "Положенням", в Кубанську область передбачалося переселити 17000 козацьких сімей. Основну частину переселенців мало дати Кубанське військо. Від цього формування в передгір'я Кавказу повинно було піти 162 офіцерські сім`ї і 12400 сімей служилих козаків. До названої кількості офіцерських і козацьких сімей Кубанського війська мали приєднатися 808 сімей Азовського козацького війська, 1200 сімей донських козаків, 2000 державних селян та 600 сімей одружених нижніх чинів Кавказької армії [9, с.406-407; 10, с.59-62]. З інших козацьких військ переселенців не призначали. Однак козаки інших іррегулярних формувань могли за власним бажанням переселитися на Кубань.
Отже, з Азовського козацького війська мало переселитися в західну частину Кавказького хребта 8 офіцерських і 800 козацьких сімей, що становило 33% загальної кількості азовських сімей. Згідно з "Положенням" 1862 року на поселення повинні були йти такі сім`ї, що мали не менше одного служилого козака. Був встановлений і віковий бар`єр щодо козаків-переселенців. Від участі в жеребкуванні звільнялися ті козаки, що досягли 45-літнього віку і не мають синів, яким більше 17 років. На 1862 рік у війську вже була значна кількість сімей відставних нижніх чинів та офіцерів. Якщо рахувати тільки сім`ї, що мали одного і більше служилих козаків, то на Кубань повинна була піти майже половина сімей служилих козаків війська. Вище військове керівництво розраховувало на те, що якщо офіцери Азовського козацького війська, як люди більш досвідчені, "подадуть приклад готовності до виконання монаршої волі", то, без сумніву, все населення війська "до останнього козака з бажанням піде разом зі своїми начальниками" на Кавказ [7, арк.11].
Безперечно, починаючи широкомасштабну кампанію по переселенню козацьких формувань із внутрішніх губерній на Кавказ, уряд не міг одразу виселити Азовське козацьке військо в повному складі. Урядовими інстанціями, при прийняті такого рішення, до уваги бралося цілий ряд моментів, як-от: 1) неспроможність війська профінансувати переселення всього особистого складу одразу; 2) селянське походження переважної частини азовських козаків; 3) необхідність несення азовськими козаками постійної патрульної морської служби вздовж східногоузбережжя Чорного моря; 4) присутністьу війську значної кількості сімей відставних козаків та офіцерів; 5) наявність у війську матеріальних
Loading...

 
 

Цікаве