WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Полонені війська запорозького (за документами 1773 року) - Реферат

Полонені війська запорозького (за документами 1773 року) - Реферат

повідомлення про це всеодно надсилалось в Січ [4; арк. 359, 388]. Пошук втікачів міг відбуватись у вигляді переслідування і їх перехопленні на шляхах найбільш вірогідного пересування. Переслідування втікачів передбачає використання спеціальних команд, які повинні були б рухатись слідом за втікачами і намагатись наздогнати їх. Але в усіх документах, які стосуються втеч бранців у 1773 році, немає згадок про дії таких команд. Крім того, переслідування втікачів у малозаселених та придатних для переховування місцевостях, якими були Вольності Війська Запорозького, без залучення значних сил видається малоефективним. Залучення ж таких сил потребувало б вирішення питань їх швидкого комплектування, спорядження, харчування тощо. А це, з огляду на труднощі, з якими вирішувались такі проблеми навіть у похідних та сторожових командах, видається малоймовірним. Тим більше, що достатньо недбале ставлення до охорони полонених не дозволяє припустити, що на їх пошук витрачали б стільки зусиль. Хоча переслідування втікачів на протязі певного часу охороною, від якої вони втекли, видається цілком можливим.
Організація ж перехоплення втікачів на маршрутах їх найбільш вірогідного пересування потребувала набагато менше зусиль. Тим більше, що в 1773 році, з огляду на оперативну обстановку, полонені турки могли рухатись лише в напрямку до Очакова. Крім того, дляперехоплення втікачів можна було використовувати запорозькі сторожові пости, мережа яких у 1773 році була розгорнута на кордоні Запорозьких Вольностей. Тому саме цей метод найбільш широко використовувався при пошуку втікачів.
Організація пошуку втікачів починалась відразу після виявлення втечі [4; арк. 389]. В одному випадку в пониззя Дніпра був посланий нарочний, який мав об'їхати пости і команди, які там розміщувались, та ознайомити їх з наказом про пошук полонених. Крім того, до пошукубранців закликались і козаки промисловці, які перебували в тій місцевості. Всім козакам пропонувалось втікачів "пересматривать" і не дати їм дійти до Очакова, при виявленні бранців їх під караулом треба було доставити в Січ [4; арк. 165]. З Січі інформація про втечу полонених була відправлена і в Похідний Кіш [4; арк. 166]. Кошовий отаман, враховуючи зручність водного шляху для втечі, додатково наказав посилити охорону човнів, що повинно було перешкодити втікачам скористатись ними [4; арк. 168]. Командир посту копії наказу про пошук втікачів розіслав на всі "ставки" і повідомив в Кіш про виконання [4; арк. 183]. В іншому випадку, окремі ордери про пошук втікачів надсилались в усі команди, які перекривали очаківський напрямок [4; арк. 389]. Інколи в ордерах про пошук втікачів крім інформації про час і обставини втечі, визначення можливого напрямку їх руху, переліку заходів безпеки, наводився і словесний портрет бранця. В ордері, відправленому 19 серпня на пости в пониззі Дніпра, вказувалось, що полонений середнього зросту, "лицом смаглявый, лет срослых, на бороде и на усах волосов нет"[4; арк. 284]. Хоча такий опис був досить схематичним, але і він полегшував виявлення втікачів.
У деяких випадках цих заходів було достатньо - полонені були спіймані. Троє бранців, які втекли 10листопада із Січі, були виявлені постом Д.Подласа, який стояв у Бубликовій балці [4; арк. 389 зв., 5; арк. 129 зв.]. Ще один втікач був надісланий в Січ з Кам'янки від кошового отамана [4; арк. 388 зв.]. Вірогідно, що він був виявлений запорожцями, які там зимували. Але можливості виявлення та перехоплення втікачів у запорозької сторожової служби, на яку переважно і лягав тягар їх пошуку, були обмежені. Так, з середини жовтня 1773 року на 11 постах повинні були розміщуватись 700 кінних козаків і 300 піхотинців на човнах. Цієї кількості козаків було недостатньо для надійного прикриття кордону вздовж Південного Бугу і в пониззі Дніпра. Крім того, чисельність команд на постах не завжди співпадала із запланованою і була меншою [5; арк. 95-98 зв.]. Недостатня ж кількість козаків, масштаби і складність завдань обумовили те, що запорозьким сторожовим постам, які функціонували в 1773 - 1774 роках, не завжди вдавалося надійно перекрити кордон. Відомий випадок захоплення в полон на Бузі козацької рибальської ватаги [6; арк. 147, 150]. Переходи ж кордону полоненими, які втікали додому, були менш шкідливими і зустрічались частіше.
Таким чином, і в кінці російсько-турецької війни 1768 - 1774 років запорозькі козаки продовжували практикувати захоплення полонених. Але втручання російського командування, яке вважало звільнення полонених своєю прерогативою, привело до втрати у запорожців інтересу до цього виду бойової діяльності. Система ж утримання полонених у Війську Запорозькому не була розрахована на довгочасне перебування великої кількості бранців; вона забезпечувала утримання певної їх кількості і не вимагала значних витрат. Разом з тим, недоліки в утриманні полонених, відсутність пильної охорони та суворих покарань за втечі сприяли їх поширенню. На пошук втікачів запорожці не витрачали великих зусиль. Основне навантаження по їх пошуку несла запорозька сторожова служба, яка не завжди надійно перекривала кордон. Залучення ж до пошуку втікачів усіх мешканців Запорозьких Вольностей не набагато покращувало становище. Тому втечі полонених були одною із складових оперативної обстановки на запорозьких землях, а боротьба з ними стала одним із завдань запорозької сторожової служби.
ЛІТЕРАТУРА
1. Андриевский А.А. Материалы по истории Запорожья и пограничных отношений (1743-1767) А.Андриевского. - Одесса, 1893.
2. Архів Коша Нової Запорозької Січі. Опис справ 1713 - 1776. - К., 1994.
3. Скальковський А.О. Історія Нової Січі або останнього Коша Запорозького. - Дніпропетровськ, 1994.
4. Центральний державний історичний архів України (м.Київ) (ЦДІАУК), ф.229, оп. 1, спр. 324.
5. ЦДІАУК, ф. 229, оп. 1, спр. 325.
6. ЦДІАУК, ф. 229, оп. 1, спр. 339.
7. Эварницкий Д. Источники для истории запорожских казаков. - Владимир, 1903. - Т.1.
8. Эварницкий Д.И. Сборник материалов для истории запорожских казаков. - СПб., 1888.
Loading...

 
 

Цікаве