WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Полонені війська запорозького (за документами 1773 року) - Реферат

Полонені війська запорозького (за документами 1773 року) - Реферат


Реферат на тему:
Полонені війська запорозького (за документами 1773 року)
В усі часи в бойовій діяльності запорозьких козаків захоплення полонених займало одне із чільних місць. Насамперед, бранці були важливим джерелом інформації про противника. А оскільки стосунки між козаками та Кримом були переважно ворожими, що не сприяло розвитку агентурної розвідки, дуже часто полонені були єдиним джерелом розвідувальної інформації. Крім того, захоплення полонених було прибутковою справою - запорожці їх обмінювали на українських невільників, відпускали за викуп і відсилали до сусідніх володарів, які за це обдаровували козаків. У ХVІ - ХVІІ століттях часті конфлікти запорожців з турками та татарами відкривали широкі можливості для захоплення полонених. І наприкінці ХVІІ століття запорожців, які намагались отримати нагороду за поставлення в Москву татарських бранців, було так багато, що російський уряд наказав гетьману І.С.Мазепі обмежити їх кількість [7; 91]. У ХVІІІ столітті захоплення полонених продовжувало побутувати в бойовій практиці запорожців.
Незважаючи на поширеність в бойовій діяльності запорозьких козаків практики захоплення полонених, дослідники історії козацтва вивченню цієї проблеми майже не приділяли уваги. Тому ще й дотепер питання організації Військом Запорозьким утримання полонених, їх охорони та використання залишаються недостатньо вивченими. Розгляду цієї малодослідженої проблеми і присвячується ця публікація.
В основі дослідження лежить низка документів із архіву Коша Запорозької Січі. Всі вони зберігаються в 324 справі, в якій відклались документи, пов'язані із листуванням Похідного Коша з Січовим Кошем у 1773 році. Серед цих документів на найбільшу увагу заслуговують листи від кошового отамана до військового судді Миколи Косапа, а після його смерті до А. Вербицького, який його замінив. У цих листах кошовий отаман інформував Кіш про захоплення полонених, визначав умови їх утримання, заходи по їх виявленню після втеч. У листах військового судді до кошового отамана повідомлялось про обставини втеч полонених і наводились заходи по їх виявленню. В ордерах і наказах, які відправлялись на сторожові пости і в команди, які стояли в пониззі Дніпра, в рапортах з цих постів у Січ розкривається запорозька система пошуку втікачів. Інформативними є і "сказки" - запис свідчень, які давали полонені під час допиту. Їх аналіз дозволяє виявити сферу зацікавлень козацької розвідки і конкретизувати обставини захоплення в полон кожного полоненого, який допитувався.
Цей комплекс джерел дозволяє реконструювати всю запорозьку систему утримання полонених, яка існувала в 1773 році. Зважаючи на незадовільний стан із вивченістю проблеми, публікація навіть проміжного результату видається доцільною. Тим більше, оскільки до завершення війни і до знищення Запорозької Січі залишалось зовсім небагато часу, реконструйований період системи утримання полонених можна вважати кінцевим для Нової Січі.
У часи Нової Січі зміни у міжнародно-правовому статусі Запорозької Січі й у запорозько-російських відносинах вплинули на всі сфери життя Війська Низового. Під впливом цих факторів формувалась і характерна для Запорозької Січі цього періоду практика захоплення та організації утримання полонених. Мирні угоди між Росією та Туреччиною поставили захоплення полонених козаками поза законом. Кримський хан не виявляв особливої старанності в переслідуванні своїх підданих за порушення цих угод. І в мирні часи козаки скаржились на захоплення своїх товаришів у полон [1; 77]. Російський же уряд більш жорстко вимагав від запорожців дотримання цих договорів. Тому за 1747-1748 роки запорожці "увели" із собою лише двох "потурчених козаків" та двох "потурчених козацьких жінок", які, вірогідно, самі хотіли повернутись на батьківщину. При цьому вони не забрали в полон жодного татарина [8; 45]. Лише під час російсько-турецьких війн не діяла урядова заборона на захоплення полонених запорожцями. На кінцевому етапі війни 1768-1774 років зміни у співвідношенні сил та характері бойових дій, в яких брали участь запорожці, справили великий вплив на їх практику захоплення та утримання полонених. Ще раніше Кримське ханство було розгромлене і виведене з війни. Тому в 1773 році переважна більшість запорозьких козаків брала участь в облозі Очакова. Запорожцям доводилось брати полонених у невеликих за масштабами "баталіях". Так, яничарського агу козаки захопили під час "розводу" ним бекетів, а іншого яничара взяли тоді, коли він виїхав з Очакова у своїх справах [4; арк. 260, 261]. Бували і випадки захоплення в полон більшої кількості бранців. Під Очаковом 6 вересня козаки захопили 10 полонених. А під час розгрому турецького десанту командами полковників Ковпака і Малого та полкового старшини Маєвського були захоплені 4 байрактари і 23 рядових [3; 528, 4; арк. 328, 329].
Захоплені полонені допитувались в похідних командах. У 1773 році полонених турків допитували в похідній ставці кошового отамана, за підписом якого в Січ надсилались листи із повідомленням про їх захоплення, копії їхніх показань, реєстри бранців [4; арк. 259, 328-330]. Допит полонених вівся за певною схемою. В першу чергу в полонених з'ясовували біографічні відомості - ім'я, місце народження, проходження ними служби. Документувались і обставини захоплення бранців у полон. При цьому фіксувались поранення полонених та майно, з яким їх захопили. Потім від них намагались здобути інформацію про кількість кінноти та піхоти противника та про місця їхньої дислокації. З'ясовувалась у них і кількість гармат, і місця їх розташування. Також добувалась у бранців інформація про наявність у фортеці підкопів, а в гавані кораблів, їхні типи й кількість військ на них. Задавались питання про надходження підкріплень, про особовий склад командування противника. Намагаючись встановити стан із забезпеченням обложених провіантом, у полонених довідувались про ціни на основні продукти - хліб та м'ясо [4; арк. 260-261 зв.]. Слід зазначити, що допити чомусь велись без застосування тортур. У деяких "сказках" прямо зазначалось, що показання
Loading...

 
 

Цікаве