WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Перетворення запорозької старшини на російське дворянство в останній чверті XVIII ст. - Реферат

Перетворення запорозької старшини на російське дворянство в останній чверті XVIII ст. - Реферат

старшиною російських рангів: "…всем же старшинам, кои служили порядочно и имеют одобрения от Наших военных начальников, объявить Нашу Императорскую милость, что они соразмерные службе и званию получат степени". Одним з розпоряджень про поземельний устрій Новоросійської та Азовської губерній колишня запорозька старшина наділялася рівними з російським дворянством та українською шляхтою правами: "Те же которые не из дворян и не имеющие обер-офицерских чинов тож не из малороссийских шляхтичей и такових равно и запорожских старшин коих земли по заселении утверждать в вечное и потомственное владение, имеют по смерть свою, а по кончине детей их ежели не будет обер-офицерского чина, чрез полгода таковые имение продать должны кому-либо из вышеписанных званий". Знаменно, що право володіння населеними земельними ділянками - виключно дворянський привілей - надавався запорозькій старшині незалежно від наявності обер-офіцерського чинів, тобто формальної підстави дворянського звання, встановленої Табеллю про ранги. Таким чином, як і у випадку з інкорпорацією до складу російського дворянства шляхти Лівобережної України, уряд пішов на фактичне визнання за колишньою запорозькою старшиною прав та привілеїв російського дворянства, перш за все права володіння населеними маєтками та права брати участь у дворянському самоуправлінні.
Починаючи з липня 1775 року в Новоросійській та Азовській губерніях, між якими були поділені "запорозькі вольності", розпочинається масштабна роздача земельних ділянок колишнім запорозьким старшинам. На території Азовської губернії на 1776 р. земельні ділянки отримали 15 колишніх запорозьких старшин: Петро Хіжняківський 1.500 дес, Василь Чернявський 3.000 дес., Опанас Ковпак 4.950 дес. - на лівому березі р. Оріль, Ілля Непійбрага 3.218 дес., Антон Головатий 3.593 дес., Павло Кореневский 1.625 дес., Петро Рябой 9,087 дес. - на р. Кільчені, Іван Гараджа 3.043 дес. - на р. Великій Терновці , Кіндрат Гордієнко 3.046 дес. на р. Малій Терновці та ін.
Новоросійський губернатор М. Муромцов в своєму рапорті, датованому липнем 1775 р. повідомляє Г. Потьомкіна, що він передав старшині для заселення внутрішні ділянки Новоросійської губернії. В 1776 році запорозькі старшини, які отримали землі на території Новоросійської губернії, направили до губернської канцелярії клопотання, у якому просять про "награждении за оказанные нами службы в прошлые годы дабы земля ныне нам отведенная состояла за нами на всегдашнем времени без всякого в казну платежа". Клопотання містило перелік осіб, що дістали дачі на території губернії. Документ був виявлений Н Полонською-Василенко в фонді Канцелярії Новоросійської губернії, проте до нашого часу джерело не збереглося. В одній зі своїх праць дослідниця наводить поданий у клопотанні перелік старшин-землевласників, з 28 чоловік, а також доповнює його прізвищами старшин, відомими їй з розпоряджень про роздачу земель за 1776-1779 роки.
Із запровадженням на Півдні губернського устрою та інституту дворянських виборів запорожці-поміщики почали відігравати помітну роль в дворянському житті. Вже у 80-ті роки пости предводителів херсонського та олексопольського повітового дворянства Катеринославської губернії обіймали відповідно Сидір Білий та Опанас Ковпак. У 1793 році дворянство Новомосковського повіту очолив Василь Чернявський. На посади дворянських засідателів обиралися Григорій Василенко, Мартин Височин, Данило Балицький. У 90-ті рр. XVIII - на початку XIX ст. активну участь в дворянському житті починає брати молода генерація, сини запорозьких старшин: Григорій та Матвій Івановичі Тимківські, Іван Лаврентійович Миргородський, Козьма Антінович Гнєдін.
Водночас тривав процес надання запорозькій старшині офіцерських рангів. 4 січня 1776 року азовський губернатор В. Чертков за наказом Г. Потьомкіна доручив П. Норову скласти списки старшини на службу. Серія розпоряджень П. Текелія в 1776 році стосувалася справи звільнення старшини з армійськими рангами. За указом від 7 серпня 1779 року одразу 69 запорозьких старшин отримали армійські чини. Наступними етапами були роки 1783 та 1788, коли за розпорядженнями Г. Потьомкіна колишній запорозькій старшині загальною кількістю більше 150 чол. були надані армійські ранги від прапорщиків до пример-майорів. У 1783 армійські чини та жалування отримали Ф. Федоров, Х. Чепіга, С. Білий та кілька інших старшин, які брали участь у зібранні козаків до військових команд. 25 грудня 1788 р. за наказом Г. Потьомкіна чини полковників російської армії одержали І. Подлесецький та З. Сутика, 9 полковників одержали армійський чин майора, 11 чол. - чин капітана, 46 чол. - чин поручика. Сенатським указом від 13 листопада 1802 року козачі чини Чорноморського війська, офіцерський штат якого складався з колишньої запорозької старшини, були зрівняні з армійськими рангами: військових старшин та полковників - з майорами (VIII клас), полкових осавулів -з ротмістрами (IX), сотників - з поручиками (XII клас). Чину хорунжого відповідав ранг корнета (XIV клас), що давало формальні підстави для отримання службового дворянства.
Отже, в проміжок часу після 1775 року й до кінця XVIII ст. частина колишньої запорозької старшини користується правами російського дворянства, зокрема такими важливими як право володіння населеними маєтками, право брати участь у дворянському самоуправлінні. Отримання старшиною армійських військових рангів створило підстави для формальної нобілітації колишньої запорозької старшини, яка розпочинається з початком XIX ст. Виділення з реєстрів землевласників представників колишньої запорозької старшини пов'язано з певними дослідницькими труднощами, на які посилалася й Н. Полонська-Василенко. Шляхом співставлення відомостей про роздачу земельних ділянок, надання армійських чинів, розподіл посад в губернських та повітових органах влади вдалося впевнено встановити 57 прізвищ старшин, які в останню чверть XVIII ст. перетворилися на поміщиків та дістали російські військові ранги, тобто булицілком інтегровані до російського служилого стану:
Балицький Данило
Білі: Кирило, Назар, Андрій, Григорій, Давид, Іван, Мирон та Никифор
Брага (Непійбрага) Ілля
Биковський Степан
Василенко Григорій
Б(В)ершацький Яків
Вірменко Олекса
Височин Мартин та Іван
Волошин Федір
Гараджа Іван, полковий старшина
Глоба Максим, полковий осавул
Гніда Дмитро із синами Антіном та Степаном, полкові осавули
Головатий Антон, полковий старшина
Гордієнко Кіндрат, полковий осавул
Додаток Федір, полковий старшина
Доманічин Трохим, полковий хорунжий
Домантович Сидір, полк. осавул
Домашній Трохим, полковий старшина
Золотаревський Іван, полковий старшина
Іванов Степан, хорунжий
Каплун Ігнат, полковий осавул
Караванець Климентій, полковий осавул
Качалов Яків, полковник
Ковпак Опанас, полковник
Кореневський Павло, полковий осавул
Котляревський Тимофій, хорунжий
Красовський Іван, полковий старшина
Легкоступ Федір, полковий осавул
Лизандра Петро, полковник
Ляхович Григорій, писар
Малий Єремій, полк. осавул
Міргородський Лаврентій, полковий хорунжий
Неїжмак Ілля, полковий хорунжий
Оболонський Федір, полковий осавул
Перехрист Афанасій, полковий хорунжий
Перепілін Климентій, полковий старшина
Пишмич Василь, полковий осавул
Плакида Микита, полковий осавул
Попатенко Михайло, полковник
Попов Іван, полковий осавул
Роменський Василь, полковий хорунжий
Роменський Степан, полковник
Рудь Микола та Федір, полкові осавули
Рябий Петро, полковий старшина
Свита Яким, полковий старшина
Соколовський Яків, полковий осавул
Сухина Іван, полковник
Тимківський Іван, полковий старшина
Федоров Пилип, кошовий отаман
Хижняківський Петро, полковий старшина
Цибодрига Сава, полковник
Чепіга Харько, полковник
Чорні Іван, Єфим та Мойсей
Чернявські Андрій та Василь
Шапаренко Яків, полковий старшина
Щека Яків, полковий осавул
Щенін Іван, полковий старшина
Loading...

 
 

Цікаве