WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Південноукраїнське козацтво в політичних планах Російської імперії в останній чверті ХVІІІ–ХІХ століть - Реферат

Південноукраїнське козацтво в політичних планах Російської імперії в останній чверті ХVІІІ–ХІХ століть - Реферат

приборкати козаччину як у середині Російської імперії, так і за її межами мирним шляхом.
Враховуючи популярність козацького способу життя на Півдні України, силу козацьких звичаїв та традицій серед місцевого населення, майбутнє було за іррегулярними формуваннями, які б в загальних рисах (як-то: формою організації, функціями, назвою) нагадували козацькі війська. Утворення іррегулярних військовихз'єднань зі збереженням традиційних форм, які мали б підтримку з боку місцевого населення, було чи не єдиним засобом зберегти соціальну стабільність на українському Півдні, сприяти швидкому втягненню козацтва у нові відносини краю, створити альтернативу Задунайській Січі та сприяти поверненню колишніх російських підданих із турецьких володінь. Одним із перших, хто усвідомив це, а згодом і багато зробив для створення південноукраїнських козацьких військ, був Г.О. Потьомкін. Крім головної мети поставити під контроль урядової адміністрації значну частину населення Південної України і тим самим забезпечити тил на українському Півдні у разі воєнного конфлікту з Туреччиною, головний командир Новоросії наголошував на користі від притягнення козаків на військову службу і створенні з них боєздатних підрозділів легкої кінноти для участі в майбутніх кампаніях проти Османської імперії. Г.О. Потьомкін звертав увага і на необхідності створення альтернативи Задунайському Кошеві. У своєму донесенні від 2 січня 1788 року він переконує Катерину ІІ, що створенням козацьких військ вона збільшить кількість регулярної армії, та й "вернуться безсумнівно майже всі запорожці, що в армії турецькій служать" [5; 169-170, 6; 207].
Чергове загострення стосунків з Туреччиною і можливість війни вносило свої корективи у вирішення питання щодо терміну оформлення іррегулярних військ на півдні України. На перше місце виходить міркування державної безпеки. Протягом короткого проміжку часу створюються п`ять іррегулярних формувань - Грецьке (Албанське) (1775-1859), Кримсько-татарське (1784-1863), Бузьке (1785-1817), Катеринославське (1787-1796) Чорноморське (1788-1792), які зовнішніми рисах нагадували козацькі війська. Офіційне пояснення такого кроку урядової адміністрації зводилося до обґрунтування потреби у боєздатних козацьких підрозділах легкої кінноти для участі в майбутніх бойових діях проти Туреччини. Названа в офіційних документах причина створення козацьких військ була однією з головних, але не єдиною.
Звертає на себе увагу попередній розгляд вищими сановниками питання доцільності існування кожного окремо іррегулярного війська останньої чверті ХVІІІ століття. Так, при створенні Грецького (Албанського) іррегулярного війська бралось до уваги те, що греки активно допомагали російській армії у війні з Туреччиною в 1768-1774 роках. Вони на своїх швидкохідних вітрильно-весельних човнах успішно діяли на турецьких комунікаціях, запобігаючи висадці турецьких десантів на Кримський півострів з моря з метою сприяння заворушенням місцевого татарського населення. Коли по закінченні російсько-турецької війни частина греків побажала перейти у підданство Російської імперії, уряд надав їм таку можливість і дозволив оселитися на пільгових умовах біля фортець Керч і Єнікале. Вищі чиновники, і перш за все Г.Потьомкін, розуміли, що присутність добре обізнаних із морською справою греків, які до того ж мали військовий досвід, є бажаною для російської держави і через розпочате у Херсоні будівництво російського флоту; і через успішно налагоджену греками торгівлю зі Стамбулом (Туреччина), Ліворно (Апеннінський півострів), Марселем (Франція), Олександрією (Єгипет); і через активні їх дії проти турок за своє національне і соціальне визволення. Отже, за надані грекам пільги у вигляді землі, незначної матеріальної допомоги та захисту, Російська імперія отримала добрих мореплавців, торговців, ремісників і таке населення, яке дало можливість готувати підґрунтя і переконливі докази для втручання в долю грецького населення Османської імперії. Питання про встановлення над греками-переселенцями контролю з боку державної влади постало одразу з їх оселенням на офіційно визначеній місцевості. Частина греків не бажала мешкати на відведених для них російським урядом землях і почала швидко розсіюватися серед населення Кримського ханства. Найбільш оптимальним шляхом установити контроль над греками-переселенцями було сформувати з них іррегулярне козацьке військо. Тим більш, що самі греки виказали бажання вступити до козацького стану через привабливі пільги та привілеї. З вересня 1776 року грецькі (албанські) війська вже почали нести військову службу на користь російської держави.
У створенні Кримсько-татарського козацького війська значну роль відіграв знову ж таки Г.О. Потьомкін. Він був переконаний у доцільності привернення місцевих мурз до державної цивільної та військової служби, як тієї сили, на яку можна спертись у боротьбі проти вороже налаштованого до офіційного Петербурга мусульманського духовенства - ставленика турецького султана, і беїв - вищої татарської знаті. До того ж російські урядовці не бачили іншої користі від кримських татар для держави, як привернення їх до військової служби. В Іменному указі від 24 січня 1808 року про сформування з татар чотирьох полків зазначалося, що "судячи по звичаям цього народу і корінним правилам... не можуть вони бути хорошими господарями; жінки їх не виходять із своїх стін, і якому ж бути господарству, коли всі роботи виконуються одними тільки чоловіками". Тому російський уряд, "направляючи волю людей до істинного пізнання властивої кожному користі, від якої була б і загальнодержавна користь", прийняв рішення про військове використання татар [15; 44]. 1 березня 1784 року вже вийшов указ Катерини ІІ про сформування Кримсько-татарського козацького війська. У зв'язку з цим слід наголосити, що: по-перше, самі кримські татари за "природною їх схильністю" просили сформувати їх полки на зразок козацьких, а самому формуванню надати статусу козацького війська; і по-друге, спроба російського уряду привернути кримських татар до військової служби в іррегулярних військах була хоч і надто ризикованою для Росії, однак досить вдалою.
Особливостями перших двох козацьких формувань останньої чверті ХVІІІ століття - Грецького (Албанського) та Кримсько-татарського були відсутність запорозького козацького елементу у військах і входження до складу їх загонів лише місцевих елементів - греків та кримських татар. Ці південноукраїнські козацькі формування за своєю суттю були іррегулярними військами Російської імперії, створеними на зразок козацьких (бо лише зовнішніми рисами та частково пільгами нагадували їх), без участі в їх формуванні українського і зокрема запорозького козацтва. У двох інших південноукраїнських козацьких формуваннях - Бузькому і Катеринославському - український козацький елемент був значним і фактично визначальним, а Чорноморське козацьке
Loading...

 
 

Цікаве