WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Південна Україна середини ХVІII ст. у працях Шарля Де Пейсонеля - Реферат

Південна Україна середини ХVІII ст. у працях Шарля Де Пейсонеля - Реферат


Реферат на тему:
Південна Україна середини ХVІII ст. у працях Шарля Де Пейсонеля
Завдяки зусиллям багатьох вчених протягом останніх 10-15 років був зроблений значний крок вперед у дослідженнях доросійського періоду в історії Північного Причорномор'я. Водночас маю наголосити на тому, що й досі не введені до наукового обігу не тільки великі масиви архівних документів, але й значна частина праць та описів, що були опубліковані переважно за кордоном. До кола останніх слід включити низку книг та нарисів французького дипломата, археолога та історика Шарля де Пейсонеля. Він безумовно заслуговує на своє власне місце у вітчізняній історіографії, яке було б гідним та відповідним значенню його непересічної постаті. Однак спочатку наведемо його стислу біографію.
Шарль (Клод-Шарль) де Пейсонель (1727-1790 рр.) народився на півдні Франції (в Марселі) у родині дипломата та археолога Шарля де Пейсонеля (1700-1757 рр.). Відомо, що на початку 1730-х років Пейсонель-батько відвідав берега Малої Азії, де провів археологічні розкопки деяких давньогрецьких міст. За значні дипломатичні досягнення під час підписання Білградської мирної угоди (1739 р.) король Людовік ХV призначив йому персональну пенсію та присвоїв графський титул. Поки що можна сказати, що принаймні з середини чи кінця 1730-х років по 1745 рік включно Ш. де Пейсонель працював у Константинополі, а у 1747 році був призначений консулом Франції у Смірні (сучасному Ізмірі, Туреччина), куди виїхав разом зі своїм сином, про якого і йдеться далі.
Шарль де Пейсонель-молодший, продовживши сімейну традицію, також вибрав для себе дипломатична кар'єру. Як і його батько, він спочатку був посланцем у Смирні, посля чого був направлений до Константинополя, а у 1754 році - відряджений до Криму в якості консула французького короля при дворі кримського хана. Там він перебував як мінімум до кінця 1758 року, після чого був консулом Франції в Кандії (на острові Крит, у 1760-1763 рр.) і знову у Смирні (до 1778 або, за деякими джерелами, навіть до 1783 р.). Закінчивши службу в міністерстві іноземних справ Франції, Ш. де Пейсонель оселився у Парижі, де усю решту свого життя займався редакцією та публікацією численних нарисів і щоденників, які зробив за роки свого тривалого перебування на Сході.
А згадати йому було про що, оскільки значну частину свого життєвого шляху французький дипломат присвятив дослідженню археології, історії, географії, етнографії та торгівлі різних куточків Порти Оттоманскої. Ш. де Пейсонель є автором численних праць, в яких під тим чи іншим кутом зору описано багато сучасних країн та їхніх народів, зокрема й півдня сучасної України. Як дипломат-практик він надавав особливого значення аналізу зовнішньополітичної, внітрішної суспільно-політичної та військової ситуації, хоча деякі його роботи є більш спеціальними.
Його перший друкований твір, опубликований в Парижі у 1754 році, мав назву "Звіт про сучасні повстання у Персії та Грузії") [33]. А ще через 11 років побачила світу одна з найвідоміших праць Ш. де Пейсонеля "Історичні та географічні спостереження за варварськими народами, що мешкали на берегах Дуная та Понта Евксинського" [34]. Хоча ця книга присвячена здебільшого античній та середньовічній історії та географії Північного Причорномор'я, в ній наявна цікава інформація стосовно розглядаємого нами періоду, до якої ми обов'язково повернемось трохи нижче.
Ш. де Пейсонель був найактивнішим участником полеміки з низки актуальних проблем зовнішньої політики Франції. Міжнародні конфлікти і кризи другої половини XVIII ст., пов'язані з так званим "східним питанням", знашли своє відображення у численних творах та публікаціях спостерігачів цих подій, що є свідченням нарастаючого інтересу освіченої частини європейського суспільства до маловідомого їй тоді східного регіону. Так, у 1784 році були опубліковані "Нотатки барона де Тотта щодо турків та татарів" і Ш. де Пейсонель одразу ж відгукнувся на них критичними зауваженнями, які були надруковані у п'ятому томі другого видання книги Ф. де Тотта [35]. До речі, саме вони користувались неабиякою популярністю у інтелігенції Російської імперії, зокрема у Херсоні та Києві, що засвідчив, наприклад, відомий південноамериканський революціонер Франсіско Міранда, який у 1786 році привіз з собою до Росії кілька примірників книги Ф.Тотта з нотатками Ш. де Пейсонеля [13, 35].
Вжe у 1787 році побачив світ його "Трактат про чорноморську торгівлю" [36], який одразу ж отримав ще більшу відомість та розповсюдження. Вже за рік ця книга вийшла в Амстердамі новим виданням під дещо іншою назвою "Observations sur le commerce de la Mer Noire" (Спостереження щодо чорноморської торгівлі) [37], а ще через рік вона була опублікована у німецькому перекладі [4, 498-499]. Очевидно, що наведені факти відображають дуже значний інтерес до чорноморського регіону, що мав тоді місце і в передових країнах Західної Європи.
Під час Французької революції Ш. де Пейсонель був одним з авторів періодичного видання, яке виходило під редакцією відомого французького просвітителя та політичного діяча М.Ж.А. Кондорсе ("Biblioth?que de l'homme public"). В останні роки свого життя Ш. де Пейсонель опублікував низку книг, які були присвячені перспективам зовнішньої політики Франції, зокрема, й по відношенню до Російської імперії [38; 39; 40].
Слід підкреслити, що деякі зі згадані вище праць Ш. де Пейсонеля присутні в провідних бібліотеках Україні, зокрема усі вони без виключення наявні у Науковій бібліотеці Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова. Потрапили вони до неї з двох колишніх бібліотечних збірок - Рішельєвського ліцею (попередника Одеського університету) та майоратного будинку Воронцових в Одесі (в наш час складає так званий іменний Воронцовський фонд Накової бібліотеки ОНУ) [19; 20, 18-57].
Проте далеко не всі твори Ш. де Пейсонеля, які безпосередньо стосуються теми нашої статті, були опубліковані за його життя. Відомо, що після його смерті залишились у рукописах наступні роботи: "Історична записка про Російську імперію, татарську державу, Черкесію, Дагестан, ногайців та козаків", "Записка щодо повстання ногайців" (1758), "Політичні міркування про незалежність татарів та російське судноплавство на Чорному морі" (1772), "Про те, як надати татарській незалежності міцності та стабільності і як заважати росіянам досягнути успіху в їхньому підкоренні" (1772) і нарешті "Міркування про мирну угоду між Росією та Портою, що була укладена у Кайнарджику" (1777).
Отже, навіть простого переліку опублікованих, а також рукописних праць Ш. де Пейсонеля цілком достатньо, щоби зробити висновок про його значний внесок у історіографію Південної України 1750-80-х років. Однак межах цієї статті ми зосередимо увагу в першу чергу на його монографії "Трактат про Чорноморську торгівлю", яка отримала розповсюдження на території Російської імперії переважно у своєму першому французькому виданні [36].
Хоча ця книга ніколи не видавалась російською мовою в повномуобсязі, дореволюційні дослідники Північного Причорномор'я звичайно були з нею знайомі і доволі часто посилались. Так, ще у 1794 році Андрій Мейер навів у своїй відомій монографії "Опис Очаківької землі" невеличкий фрагмент з неї, в якому Ш. де Пейсонель повідомів дані про вивіз товарів з північно-західної частини Очаківської області до Туреччини через містечко Дубосари на Дністрі у 1759 році (Дод. 1) [12, 137-138]. Вже на початку ХІХ ст. в своїх розвідках з історії та географії її використав один з перших російських дослідників Кавказу С.М. Броневський [5]. Цим він по суті поклав початок сталої традиції, оскільки й до наших часів названу працю значно краще знають та поціновують на Кубані, Північному Кавказі та у Східному Причорномор'ї (в першу чергу в Абхазії), ніж скажімо, у Південній Україні та в Криму.
Саме тому вже у 1886 році значна частина "Трактату

 
 

Цікаве

Загрузка...