WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Народи Центральної Європи (за книгою Ал-Масуді) - Реферат

Народи Центральної Європи (за книгою Ал-Масуді) - Реферат

Хорватин. У цій частині Європи маємо два племені під такою назвою - білі хорвати в Судетах та східні хорвати в Галичині, Буковині й Закарпатті. Очевидно, слід зупинитися на хорватах східних, бо якби йшлося про білих хорватів, Масуді розмістив би їх між сербами й мораванами.
8. Сасин. Ковалівський вважає це плем'я саксонцями. Але це, на нашу думку, - географічний нонсенс, тому що згадка про саксонців повинна передувати згадці про їхніх сусідів - мільчан. Та й це був би чималий стрибок на Захід від основного маршруту, адже за сасиннами йдуть кашуби в північній Польші. Насправді ж між хорватами й кашубами можна розмістити лише віслян, яких на Русі звали ляхами (д.-рус. форма - ляси). Очевидно, тут сталася звичайна слухова помилка записувача. Отже, в цьому місці треба внести коректив - лясин.
9. Кашубин. Плем'я кашубів населяло Нижнє Повіслення та Східний Мекленбург. [Slownik 1882, 904-905].
10. Браничанин. Плем'я браничан завершує список слов'янських народів. Тут Ковалівський пропонує кілька прочитань: браничани, як мешканці округу Бранічево в Подунав'ї, брежани - на р. Гавель. Гадаємо браничанами слід вважати слов'янське плем'я, що населяло землю Бранібор (Бранденбург), тим більше, що на сході воно межує з кашубами, а на заході - з ободритами.
Отже, коло слов'янських народів замкнулося. Масуді сумлінно описав по черзі всі найбільші західнослов'янські племена. Разом з тим видно, що на слов'янській території не знайшлося місця для волинян - валінана, які водночас називаються сусідами ободритів. Тож це плем'я треба шукати на захід від останніх, тобто серед германських народів. У наступних рядках Масуді перераховує королів сакаліба. Але в даному випадку бачимо лише неслов'янські держави - Лотарингію, Франконію, Ломбардію, з якими межують Рум (Візантія) та Туркія (Угоршина).
Імовірно припустити, що Масуді записував свій текст про сакаліба принаймні від двох оповідачів. Перший, явний слов'янин (це засвідчують етноніми з суто слов'янськими закінченнями - немчин, сербин, хорватин та ін.), розповів Масуді про слов'янські племена Центральної Європи. Водночас він повідав про події минулого - утворення й розпад держави валінана.
Другий інформатор, неслов'янин (в його оповіді відсутні слов'янські закінчення), розповів Масуді про германські держави, згадавши при цьому Візантію та Угорщину у зв'язку з їхньою боротьбою проти франконців (а може, й франків). Об'єднання цих джерел і спричинило те, що поруч із реальними германцями з'явилися абстрактні немчини.
Ще раз звернувшися до рядків Масуді, де він згадує валінана і Маджака, можна зробити такі висновки:
1) задовго до 948 р. (час написання книги) у Західній Європі на основі племені валінана сформувалося велике державне утворення;
2) плем'я валінана об'єднало у своїй державі майже всі племена германців (сакаліба) і було серед них панівним;
3) володаря валінана називали Маджак (Мужек);
4) після смерті володаря його ім'я стало титулом;
5) зі смертю Маджака держава розпалася і кожне плем'я поставило собі свого короля;
6) відтоді кожен король має титул маджак.
Можна було б припустити, що Маджак - це Аттіла. Дійсно, Аттіла завоював величезну територію, що розпалася після його смерті. Аттілу ототожнювали з біблійним Магогом (в арабській традиції - Маджудж). Але відразу можна заперечити - Аттіла не був королем германців, і жодна германська держава не вважала його своїм засновником, не кажучи про те, щоб перетворити його ім'я на титул. Крім того, араби чудово розумілися на власній міфології і не могли написати замість Маджудж - Маджак.
Одночасно слід навести припущення, за яким ім'я Маджак слов'янського походження і читається як Мужик, про що свідчить варіант прочитання Мужек. Підтверджує це інформація про Маджака у "слов'янській" частині повідомлення Масуді.
В інформації Масуді особливо важлива згадка, що ім'я короля валінана пізніше перетворилося на титул. Європейська історія знає двох таких володарів - Юлія Цезаря, ім'я його стало означати "імператор" (цесар, кайзер), і Карла Великого, ім'я якого в слов'янських мовах перетворилося на титул "король". Але версія з Юлієм Цезарем відпадає, оскільки, за Масуді, Маджак був володарем сакаліба а не Рума.
Вкрай важливе звернення до постаті Карла Великого. Оскільки оповідачем історії про валінана був слов'янин, то слід звернути увагу, що ім'я Карл перекладається слов'янським словом "мужик". На це вказує еддична "Пісня про Рига", за якою від бога Геймдалля народилися Ярл ("князь"), Карл ("мужик") і Трель ("раб") [Беовульф 1975, 700].
Не виключeно, що слов'янський інформатор передав Масуді переклад імені короля франків, а той записав його як власне ім'я. Про те, що подібні випадки в слов'янській літературі можливі, свідчить "Повість врем'яних літ", де автор називає французів (ґаллів) галичанами, індусів - островичами [Літопис... 1989, 6]. Прізвисько київського князя Олега - Гельґі, тобто "віщий", стало його ім'ям.
Очевидно, за цим же принципом створене й слово валінана.Етнонім франк означає "вільний", що й могло трансформуватись у вольнянин (за аналогією - браничанин, мільчанин). Тоді зрозуміло, чому германські держави (Лотарингія, Франконія, Франція, Ломбардія) відсутні в загальному списку сакаліба - там їх замінює народ вольнян, тобто ще не розділені франки. Адже названі держави й утворилися при розпаді імперії франків, що почався Верденською угодою 848 р.
Таким чином, на цьому етапі дослідження є можливість уточнити первісний варіант повідомлення про валінана: "До їхнього [германців] числа належить плем'я, у якого в давнину на початку віків була влада. Їхнього короля називається Карл, що в перекладі означає - Мужик. Це плем'я називається [франки, по-нашому -] волиняни (вольняни), і за цим племенем слідували в давнину усі племена германців, бо головний король (імператор) був у цього племені, і всі королі [германців] корилися йому. Колись було його ім'я [Карл], що додається [тепер] у загальній формі до [імені] кожного володаря з їх числа - "король".Потім зникло їхнє спільне прагнення і розпалася згода між їхніми племенами, зникла їхня організація [держава] і всі народи прийшли до занепаду...".
Отже, бачимо яскраву картину історії франкської імперії за Каролінгів. Власне, згадка про "давнину" цієї держави пояснюється тим, що для Масуді, який писав свою книгу в середині Х ст., доба Карла справді була легендарною.
Могутня постать Карла, що створив величезну імперію, яка трималася його волею та авторитетом і занепала після його смерті, залишилась у переказах сусідніх слов'янських племен, що й дійшло до нас у праці арабського географа.
ЛІТЕРАТУРА
Беовульф. 1975. Старшая Эдда. Песнь о Нибелунгах. Москва.
Греков Б. Д. 1959. Избранные труды. Т. 2. Москва.
Из "Деяний..." 1986. "Из "Деяний священников гамбургской церкви" Адама Бременского". Откуда есть пошла Русская земля. Под ред. А. К. Кузьмина. Москва.
Ключевский В. О. 1956. Сочинения. Т. 1. Москва.
Ковалевский А. П. 1973. "Славяне и их соседи в первой половине Х в. по данным аль-Масуди". Вопросы истории и источниковедения славяно-германских отношений. Москва.
Королюк В. Д. 1975. "Волыняне Абу-л-Хасана ал-Масуди и "Повести временных лет"". Античная древность и средние века. 10. Свердловск.
Літопис... 1989. Літопис Руський. Київ.
Ловмянский Х. 1985. Русь и норманны. Москва.
Пражский, Козьма. 1962. Чешская хроника. Москва.
Раннефеодальные... 1985. Раннефеодальные государства на Балканах. VI-VII в. Под ред. Г. Литаврина. Москва.
Третьяков П. Н. 1948. Восточнославянские племена. Москва-Ленинград.
Labuda G. 1949. Pierwsze panstwo slowianskie. Panstwo Samona. Poznan.
Slownik... 1882. Slownik geograficzny Krolewstwa Polskiego і innych krajow slowianskich. Warszawa.
Vernadsky G. 1943. Ancient Russia. New Haven.
Widajewicz J.1946. Studia nad relacja o Slowianach
Loading...

 
 

Цікаве