WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Народи Центральної Європи (за книгою Ал-Масуді) - Реферат

Народи Центральної Європи (за книгою Ал-Масуді) - Реферат


Реферат на тему:
НАРОДИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ЄВРОПИ
(ЗА КНИГОЮ АЛ-МАСУДІ)
Розділ книги арабського енциклопедиста ал-Масуді "Промивальні золота й копальні самоцвітів", або "Золоті луки" (948 р.), що стосується слов'ян - одна з найцікавіших згадок про Європу початку Х ст. Його написано у властивій для арабської географії формі путівника, який подає цікаві історичні факти про ту чи іншу територію.
Наукові дослідження цих текстів провадилися ще з кінця XVIII ст., а суперечки про трактування окремих етнонімів тривають і досі. Ґрунтовним дослідженням на цю тему стала стаття А. Ковалівського [Ковалевский 1973], в якій підсумовуються різноманітні тлумачення назв племен і народів та пропонуються нові їх прочитання. Але водночас деякі народи Європи не знайшли певної локалізації на її карті. Особливо це стосується слов'янського племені валінана, на чолі якого стояв король Маджак (Мужек).
Вдамося до рядків Масуді.
"1. ...до їх числа [належить] плем'я, в якого в давнину на початку віків була влада. Їх короля називали Мужек (Маджак). Це плем'я називається валінана, і за цим племенем, бувало, слідували в давнину всі племена слов'ян, оскільки головний король був у них, і всі королі [слов'ян] корилися йому. Далі, за цим племенем з числа слов'янських племен знаходиться плем'я ободригів…
2. … Ми вже раніше подавали відомості про короля, якому колись підлягали їхні [слов'ян] королі: це Мужек король валінана, а це плем'я - корінь з коренів слов'ян, яке шанується серед їхніх племен, і в нього була давня заслуга серед них. Потім розпалася згода між їхніми племенами, зникла їхня організація і їхні племена прийшли до занепаду...
3. ... Колись був до цього часу, тобто до 336 року [гіджри], король, що об'єднував їхніх королів, і йому, бувало, підлягали всі їхні племена, колись було його загальне ім'я [титул], що додавалося у загальній формі до [імені] кожного короля з їх [числа] - мужек. Потім зникло їхнє спільне прагнення і розпалася їхня згода, і [всі] їхні племена стали вболівати [за свої інтереси]...
І кожне плем'я поставило над собою короля..."
Слід відразу зазначити, що прив'язувати до етнічних слов'ян народи, які називаються у Масуді терміном сакаліба, не зовсім точно. Вивчаючи сучасні Масуді арабські географічні твори, доходимо висновку, що термін сакаліба вживався на позначення як слов'янських, так і германських народів [Ловмянский 1985, 218; Ковалевский 1973, 63]. Прикладом цього є також текст Масуді "Про слов'ян", де до сакаліба зараховуються франконці, лотарингці, а також "немчини" [Ковалевский 1973, 65, 73].
Традиція ототожнення сакалібів із слов'янами й призвела до того, що в науці запанували дві основні теорії. Одні дослідники з повідомлень Масуді доходять висновку про існування в Східній Європі великого Дулібського союзу на чолі з князем Маджаком, з центром на Волині (оскільки валінана в даному випадку перекладалося "волиняни"), до якого увійшло багато слов'янських племен [Ключевский 1956, 109-110; Греков 1959, 479-480]. Прихильники іншої теорії вважали, що йдеться про плем'я волинян з центром у місті Воліні (Юмні) на березі Балтики.
Розглянемо обидві версії. Перша з них завжди виглядала дещо фантастичною. До неї спричинилася згадка Феофілакта Сімокатти про існування наприкінці VI ст. слов'янського племінного союзу, очолюваного Ардагастом та Мусієм. Ототожнення Маджака з Мусокієм сталося, крім фонетичної подібності імен, за простим логічним висновком - обидва були вождями слов'янських союзів. Водночас слова Масуді, що у валінана "в давнину на початку віків була влада", дозволили відсунути державу волинян на декілька століть назад - у кінець VI cт. [Vernadsky 1943, 186-187].
Ототожнення волинян з дулібами ґрунтувалося на повідомленні літописця Нестора: "Дуліби жили по Бугу, де нині волиняни" [Літопис ... 1989, 7-8]. Це дозволило деяким дослідникам вважати, що волиняни й дуліби - одне й те саме плем'я або що волиняни - частина Дулібської конфедерації [Ключевський 1956, 110; Третьяков 1948, 90-91]. Таким чином, дослідники зробили висновок, що Масуді, кажучи про своїх сучасників - волинян, мав на увазі дулібів, які у VI-VII ст. займали цю територію. На користь цієї теорії наводилася інформація Нестора про боротьбу дулібів з аварами. З чого й виникла концепція Дулібського союзу на Волині, очолюваного Маджаком і Ардагастом, який боровся проти Аварського каганату. Штучність цієї побудови видно й неозброєним оком. По-перше, доведено, що дуліби, які воювали з аварами, не мають нічого спільного з дулібами волинськими, бо перші населяли території Північної Чехії [Labuda 1949, 184].
Феофілакт Сімокатта жодного разу не називає народ Мусокія волинянами. Та й населяв цей народ не Волинь, а Дакію [Раннефеодальные... 1985, 55]. Тож і це не дає підстав порівнювати Мусокія з Маджаком, адже сусідами валінана Масуді називає прибалтійських ободритів.
Досить критично ставився до ототожнення Маджака з Мусокієм Г. Лябуда. Він твердив, що Мусокій не міг створити великої слов'янської держави, оскільки був "периферійним царком" румунських слов'ян. [Labuda 1949, 76] Версію цю підтримував і В. Королюк. На його думку, треба виключити будь-яке ототожнення "валінана" Масуді із східними волинянами, бо "Повість врем'яних літ" наголошує, що волиняни змінили дулібів, а не навпаки, тобто у VI ст. термін волиняни ще не міг вживатися [Королюк 1975, 140].
Наступна теорія ототожнювала валінана з волинянами - прибалтійським слов'янським племенем околиць міста Воліна [Ковалевский 1973, 76]. Деякі дослідники ставлять це твердження під сумнів, кажучи, що невелике плем'я волинян не відігравало значної ролі в політичному житті слов'янських народів [Widajewicz 1946, 17-27, Королюк 1975, 139].
Натомість Ковалевський запропонував прочитання велітане, тобто велети (лютичі), які були конфедерацією чотирьох племен - хижан, чрезпенян, долендан і ратарів [Ковалевский 1973, 77]. Але й ця версія не видається переконливою [Королюк 1975, 139], оскільки конфедерація велетів існувала не лише на час Масуді, а й, за даними Адама Бременського, наприкінці ХІ ст. [Из "Деяний…" 1986, 596].
Разом з тим не видається можливим віднести до валінана повідомлення Ібрагіма Ібн Якуба про народ велітаба, землі якого межують з Польщею [Королюк 1975, 139]. На мою думку, плем'я це можна ототожнювати лише з велетами (лютичами).
Ключем до локалізації валінана, може стати думка, що книга Масуді писалася як путівник. Тоді європейські народи мусять розміщуватися на її сторінках у певній послідовності, тобто в порядку мандрівки купця по Європі.
На початку розповіді Масуді уточнює, що сакаліба живуть на півночі, від сходу Халіфату до Магрибу, тобто Атлантичного узбережжя. Після опису валінана автор переходить до першого зі слов'янських народів - ободритів.
1. Ободрити (або бодричі). Мешкали на південний схід від Ютландського півострова.
2. Дуліби. Судячи з того, що королем дулібів названо Венцеслава, інакше Вацлава Святого, князя чехів,можна зробити висновок що йдеться про чехів. Зміна назви чехи на дуліби могла відбутися тому, що західні дуліби займали найбільшу територію у Чеській державі.
3. Немчини. Ковалівський справедливо вбачає в них германське населення однієї із східнонімецьких марок [Ковалевский 1973, 73], можливо, Баварії, тим більше, що ватажок цього "племені" носить титул графа.
4. Мільчани. Плем'я мільчан відоме із списку народів, що за грамотою Майнцького собору 1086 р., входило до Празького архієпіскопату [Пражский 1962, 151]. Традиційно мільчани вважаються слов'янским племенем, яке населяло пізнішу марку Мішна (Мейссен) у Саксонії, бо вона безпосередньо межувала з німецькими маркграфствами, які населяли немчини [Пражский 1962, 275].
5. Сербин. Це - плем'я лужицьких сербів (сорбів), що межує з мейссенцями (мільчанами).
6. Моравин. Плем'я мораван, що межувало на північному заході з сербами і містилося на схід від чехів.
7.
Loading...

 
 

Цікаве