WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Ногайське козацьке військо: передумови і процес формування - Реферат

Ногайське козацьке військо: передумови і процес формування - Реферат

озброєння офіцерів і нижніх чинів було власним [2; док. 20, 77].
Комплектування кінних полків нагадувало давно знайомий ногайцям принцип, коли певна кількість сімей виставляли та утримували власним коштом визначену кількість козаків. Отже й тепер чотири ногайські сім'ї обирали та споряджали одного козака. Однак, купівля зброї та обмундирування потребувала певних витрат. Тому було вирішено зібрати кошти на озброєння та одяг перших 200 чоловік по 40 руб. від кожної ногайської сім'ї, що в цілому становило 8 тис. руб. На інших 800 козаків збирали лише на озброєння по 20 руб., в загальній кількості - 16 тис. руб. Від чотирьох козаків купували одного коня, а всього було придбано для загальновійськових потреб 800 коней. Окремо здійснювався збір грошей на фураж коням. Так, ногайці Першого Кислика обрали 5 козаків та збирали на їх обмундирування "по сорок на каждого", на зброю "двадцати человек с орд в козаки поступивших по двадцати рублей на каждого ж". З аулу Оймаут тієї ж орди на обмундирування та озброєння 5 козаків зібрано по 40 рублів з сім'ї, а на зброю "положенных на их аул" 20 козаків - по 20 руб. [6; 20зв.-24].
Баязет-бей замовив зброю не у Війська Донського, як передбачалося раніше, а у тульського майстра Андрія Вешнікова, з яким 20 лютого 1803 року, як засвідчено у копії, було укладено контракт. Вешніков зобов'язався протягом двох місяців виготовити 1000 рушниць і шабель, 800 пік, 500 пар пістолів. Зброя, як записано в контракті, замовлялася "самой лучшей работы, с пробами внутренними и наружными, по данным образцам, то есть прибавить в ружье длины вершок". Загальна сума замовлених речей становила 2925 руб. [2; док. 30, 84]. У травні 1805 р., вже після розформування війська, комісія на чолі з полковником Тревогіним дала іншу оцінку придбаної зброї: вартість однієї рушниці оцінювалася у 80 коп. (проти 2 руб. 60 коп., показаних у копії контракту 1803 року), шаблі - 40 коп. (проти 1 руб. 30 коп.), пари пістолів - 1 руб. (проти 3 руб. 25 коп.), піки - 5 коп. (проти 50 коп.) [2; док. 31, 85]. Подібна зброя та одяг, як вказував дніпровський предводитель дворянства Нестроєв під час об'їзду ногайських орд у червні 1804 р., "не стоит гораздо половинной цены" [6; 21]. Отже ми можемо не сумніватися, що у 1803 р. ногайці були забезпечені зброєю не кращого ґатунку, ціною у 2-3 рази нижче, ніж показано у контракті Баязет-бея з Вешніковим, і в 5-6 разів менше проти суми, зібраної з ногайців. Сама ж копія контракту з тульським майстром, так само як і решта паперів Баязет-бея, потребують зваженої оцінки.
Набір козаків здійснювався декілька разів. Спершу в козаки було обрано "заможних" ногайців, яких невдовзі Баязет-бей, зібравши з них гроші, розпустив і на заміну їм набрав простих кочовиків [11; 159]. У липні 1804 р. таврійський віце-губернатор А. Шостак виявив під час розслідування: "по сие время и половинной части способных на службу еще не набрано, да и набрать тысячу человек не возможно". Далі вказано: "я не видел ни одного козака, кроме нескольких офицеров, коих поведения одобрить нельзя" [6; 45-45зв.]. Здебільшого всі заходи зі створення ногайського козацького війська звелися до збору коштів на зброю та обмундирування, закупівлю та видачі зброї, надання офіцерських чинів ногайським мурзам. На 1805 р. виявлено, що близько тисячі ногайських козаків були сповна забезпечені зброєю, однак ця зброя ніяким чином не використовувалася і приймалася російськими військовими після розформування полків у напівзіпсованому стані [2; док. 31, 85].
Рапорти та донесення Баязет-бея дають можливість припустити, що при ньому постійно перебував загін, який складався із декількох сотень озброєних козаків. Вони використовувалися для виконання різних доручень ногайського начальника. Ще раз звернемо увагу на те, що "на первои случаи для вооружения двухсот козаков и на одеяние [Баязет-бей] собрал на каждого по сороку рублеи" [6; 21], в той час як решта козаків забезпечувалися за окремими розкладками: на обмундирування 40 і на зброю 20 руб. Погодимося в цьому контексті з О. Варнеке, що Баязет-бей "отримав збройну силу, спираючись на яку він ставав фактично самовладним правителем ногайців" [11; 159].
Безпосередню опору влади Баязет-бея становили мурзи Єдисанської орди, багато яких мали з ним родинні зв'язки. Для єдисанських мурз служба в кінних полках надавала можливість закріпити свій високий соціальний статус в ногайському суспільстві та відкривала шлях до отримання чинів російського дворянства. Єдисанець Баязет-бей Султан Мурат-беїв мав своїм родичем полкового осавула Давлет-мурзу Мамбетова сина Мурат-беїва, який належав до мурз "бейського покоління", за указом від 7 серпня 1801 р. отримав чин колезького регістратора [6; 35. 2; док. 20, 77]. В лютому 1801 р. Давлет-мурза отримував доручення від Баязет-бея під час обговорення питання переселення бессарабських ногайців до р. Молочної [5; 11]. Син Баязета Кокша-бей ще у 1791 р. мав чин капітана та займався переводом окремих ногайських сімей із Кубані до р. Молочної [5; 49]. До бейського покоління належав полковий осавул Смаїл-мурза Султан Мурат-беїв, котрий не мав дворянського чину. Джиєнгіяз Ніязов та Мустафа Челібій Джієнальський отримали чини колезьких регістраторів та претендували на посади сотників у новостворюваному козацькому війську [2; док. 20, 77]. Особливою довірою Баязет-бея користувався титулярний радник Татаринов, "сочинявший все бумаги" ногайському начальнику. Татаринов супроводжував в усіх важливих випадках свого начальника. У козацькому війську він сподівався зайняти посаду полкового командира [6; 43зв.]. На решту військових посад претендувало ще 26 мурз, середній вік яких становив 25-40 років [2; док. 20, 77].
Не лише в середовищі єдисанських мурз виявлялася підтримка заходам Баязет-бея. Віце-губернатор Шостак зазначив наявність інших "приверженных ему и находящих в том свою пользу" [6; 43]. За думкою херсонського військового губернатора Розенберга "Баязет-бей, желая удержаться при своей власти, конечно не упустил воспользоваться случаем вутверждении, по крайней мере, приверженных себе, чтоб оставались при козацком их состоянии" [6; 51зв.]. Серед таких "приверженных" знаходимо юз-баши, котрі представляли владу бея в ногайських аулах, а також серед окремих стариків (аксакалів або старійшин), мулл та кадіїв.
Не дивлячись на всі нагороди, ранг колезького радника та чин полковника, пожалувані від російського уряду, Баязет-бей у повсякденному побуті поводив себе як звичайний східний правитель: завжди виїздив у супроводі великої свити своїх "підданих". Він не знав російської мови та під час офіційних зустрічей користувався послугами перекладача. Англійка Марія Гатрі, яка у 1795 р. проїздила причорноморськими степами, записала враження одного італійського комерсанта про ногайського начальника: "глава ногайців Beyazet-Beg (тобто князь (prince) Beyazet) живе життям, подібним до своїх скіфських предків, головним чином вживаючи в їжу молоко та приготований з нього кумис (що становить їжу, вино і міцний напій (brandy) татар) з м'ясом овець, одягається на простий манір кочовиків пустелі" [41; 48]. Однак, продовжує мандрівниця,
Loading...

 
 

Цікаве