WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Ногайське козацьке військо: передумови і процес формування - Реферат

Ногайське козацьке військо: передумови і процес формування - Реферат

до р. Молочної, і як саме Баязет-бею довелося стати начальником ногайських орд. Здається, сам Баязет-бей не знав цієї відповіді. У підвідомчій йому експедиції ногайських орд (канцелярії), як виявилося під час ревізій 1804 - 1805 рр., "производство дел … чинилось без всякого основания и уверительно от произвола в ней находящихся" [2; док.24, с.81]. Дослідник О. Сергеєв, дослідивши матеріали експедиції, визначив, що за перші 15 років її існування залишилися лише "випадково вцілілі документи" [33; 18]. Тому для реконструкції початків поселення російським урядом ногайців при р. Молочній ми повинні відштовхуватися від версії Баязет-бея, сформульованої під час розгляду проекту створення ногайського козацького війська у 1801 р.
Згідно цієї версії, під час повстання ногайців у 1783 р. Баязет-бей був єдиним з-поміж ногайських мурз, який залишився вірним Росії. Він відмовився від втечі за кордон і всіляко заохочував ногайців повернутися до російського підданства. Зібравши 900 сімей (казанів), він був змушений рятуватися від бунтівників і йти під захист Війська Донського. Коли ж через рік усі бунтівники "с того места разбежались по разным местам, возимел я, - писав Баязет-бей, - с оними при мне имеющимися ногайцами около речки Ей кочеванье, и разбегшиеся слиша о моем спокойном там кочевании, начали некоторые с побега являтся ко мне, которых я в число находящихся при мне принимал" [5; 49]. Потерпаючи від набігів черкесів під час кочування вздовж р. Єї, Баязет-бей звертається до астраханського губернатора І. Салтикова з проханням відселити ногайців "от толь далее к России". І. Салтиков, за баязетовою версією, наказує виділити ногайцям землю для кочування при р. Волзі, але з невідомої причини його наказ не було виконано. "И я с оными ногайцами 1790 года по повелению … Потемкина переведен на нынешнее наше пребывание", тобто на р. Молочну [5; 49], - закінчував свій виклад Баязет-бей.
Між зображеними подіями та часом їх зображення пролягло майже 11 років, з їх "многия перемены", на які так жалівся Баязет-бей у 1801 році. У 1796 р. скінчилося правління Катерини ІІ, розпочалося суперечливе царювання Павла І, що обірвалося переворотом 11 березня 1801 р. Тоді новий імператор Олександр І задекларував поворот до єкатерининської політики. Усі ці перетворення супроводжувалися переміщеннями вищих посадових осіб, так само як і розпорошенням документів у столичних та губернських канцеляріях. Остання обставина давала шанс баязетовій версії лишитися без перевірки. Та й російський уряд влітку 1801 р. був зацікавлений прийняти цю версію та не чіплятися до її суперечливих моментів.
Перебуваючи під впливом урядової позиції, А. Скальковський вніс цю версію до своїх праць [34; 378-379], останні вплинули на висновки пізніших дослідників. Тому і О. Сергєєв, котрий мав у розпорядженні прямі свідчення документів ногайської експедиції, із зайвою обережністю припускав, що першим начальником молочанських ногайців був зовсім не Баязет-бей, а Халіл-ага, який ніяк не ототожнювався із зазначеним в подіях 1783 р. Халіль-агою-ефенді [33; 15-16]. Свідчення, необхідні для прямого ототожнення подаються Корнісом, який, зі слів ногайців, сучасників і свідків тих подій, записав, що попередником Баязет-бея ("бей Ясит-бей") був кримський татарин Каміл-ефенді, котрий "с главною толпою роздробленной орды перебрался через реку Дон к Молочне, где вскоре и скончался". Вказано і місце його поховання - поблизу ногайського селища Кенегес [19; 5].
Прямі відомості про Халіль-аги-ефенді містять документи ногайської експедиції. 24 грудня 1790 р. Потьомкін наказав Халіл-агі (так вказується ім'я в документі) з підвідомчими йому ногайцями Єдисанської та Джембуйлуцької орд "взять пребывание от крепости Петровской к Молочным Водам". Ногайці різних орд, що прибували з-за Кубані тієї ж осені, також доручалися його відомству. На той час Халіл-ага вже був надвірним радником. При ордах перебував канцелярист Іван Штукарьов, якому пожалувано чин прапорщика і наказано залишитися під командою Халіла-аги [2; док. 1, с. 68]. У відомстві Халіла-аги створювалася експедиція на зразок єйської в складі 6 словесних суддів та кількох канцеляристів [33; 15-16].
Обставини смерті Халіль-аги-ефенді невідомі. Ймовірно, між ним та Баязет-беєм були ворожі відносини ще з часу перебування при р. Кубань. Вперше ім'я єдисанського Боязет-мурзи, як нам відомо, вказується в подіях осені 1782 р., коли він зі своїми братами Кудекетом та Солтаном відігнав з аулів Джембуйлуцької орди Кашадур і Шекле 15 табунів ("косяков") коней та намагався перейти на Кубань. Для їх переслідування Халіль-ага-ефенді направив загін з 200 ногайців на чолі з Нурадин-мурзою [21; 223]. О. Варнеке подає відомості, що Баязет-бей був "сыном простого мурзы, пасшего мирской лошадиный табун" [11; 159]. Справді, серед підвладних Баязет-бею мурз були мурзи "родом превосходнее" ніж він [6; 23]. Однак, не слід розуміти цей вираз буквально, оскільки вислів "чобан" часто вживався кочовиками для лайливого приниження людини, навіть коли вона мала високий соціальний статус. Так побічній гілці кримських Гіреїв Чобан-Гіреям було відмовлено у законних підставах займати ханський престол. Крім того, Баязет-бей мав численних знатних родичів серед тих ногайців, котрі залишалися в турецьких володіннях. Отже, ми не маємо підстав вслід за Варнеке виводити походження Баязет-бея з соціальних низів, хоча мусимо визнати, що він не належав до найповажніших ногайських фамілій.
Відносно призначення Баязет-бея начальником ногайських орд нам вдалося виявити один документ під назвою "Перевод с листа данного на татарском языке от генерал майора таврического губернатора … Жегулина", датованого 28 вересня 1791 р. Цей документ перебував серед решти паперів, зібраних вищими установами під час утворення ногайського козацького війська, його написано почерком, яким писалася решта паперів Баязет-бея і виправлено іншою рукою чорнилом іншого кольору. З нього довідуємося: "светлейший князь, гетман, etc." Г.О. Потьомкін наказав таврійському губернаторові С. Жегуліну поставити на чолі молочанських ногайців єдисанського Баязет-бея "за известную всемилостивейшей государыне его верную и усердную службу". В цьому документі він називався "полным начальником" над ногайцями [5; 51]. В документах ногайської експедиції ім'я начальника Єдисанської, Єдичкульської та Джембуйлуцької орд Баязет-бея вперше зустрічається в документах під 6-м червня 1793 р. [2; док. 4, с. 69].
За версією Баязет-бея, на початку січня 1793 р. його викликали до Санкт-Петербургу для "представления Е.И.В." [5; 50]. Але, будучи в столиці, він, через хворобу так і не потрапив на прийомімператриці і тому "без получения желаемой было мною ногайцам привилегии уехал, толко с обнадеживанием от князя Зубова что все просимое мною для ногайцев доставлено мне будет чрез таврического губернатора". У 1794 р. Жегулін викликав Баязет-бея до себе в м. Акмечеть (Симферополь) і, зібравши представників від кримських татар, зачитав, мовляв, царський указ, що затверджував Баязет-бея "полным начальником" над ногайцями, "и притом без всякого документа … словесно утерждал меня … и
Loading...

 
 

Цікаве