WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Ногайське козацьке військо: передумови і процес формування - Реферат

Ногайське козацьке військо: передумови і процес формування - Реферат

начальник був змушений дати єдичкульцям зобов'язання на виплату шести тисяч руб., але згодом розписку відібрав і від виплати відмовився. Коли ж справа набула загрозливого напрямку, губернатор зважився "прекратить силою своей должности все безпорядки и разстройства" [2; док. 15, 73-74. 6; 20зв.]. Баязет-бея виправдано і визнано, що своє управління він чинив за "мусульманським законом", не знаючи російського. Ногайців, не задоволених таким рішенням "утихомирили" донські козаки [11; 160]. Бердяєв обмежився попередженням Баязет-бею, щоб він здійснював управління підвладним народом "благоснисходительным образом ... не доводя его к разстройке" [2; док. 15, 73].
Наступний виступ єдичкульців відбувся у 1803 р., цього разу до них залучилися ще й джембуйлуковці. Очікуючи приїзд губернатора Беклешова, Баязет-бей 17 серпня виїхав його зустрічати і наказав юзбашам поставити коней від ногайців, що і викликало заворушення. Повсталі кочовики, очолювані єдичкульським Кара-мурзою, побили посланців Баязет-бея та оточили його табір. 18 серпня Кара-мурза за підтримки юзбашей Корали та Карамбета проголосив свою владу над ордами і намагався усунути Баязет-бея з начальництва. З огляду на загрозливу ситуацію Беклешов надіслав команду донських козаків на придушення повстання. 20 серпня громади усіх трьох орд були змушені подати письмове посвідчення про замирення з Баязет-беєм та відмовлялися від усіх скарг на нього. Той, хто порушував умови посвідчення, "то таковой зловредник подвергает себя строгому по законам истязанию и удалению из ... [ногайского] общества" [11; 160-162].
Впродовж останніх років перебування на посаді на Баязет-бея надходили численні доноси, що мали великий розголос серед ногайців. У 1800 р. маріупольський справник Спартін звинуватив ногайського начальника у підмовлянні підвладних до колективного переходу за кордон, на що Баязет-бей виправдовувався, що такий перехід фізично не можливий [33; 24]. У 1803 р. губернський секретар О. Попов звинувачував Баязет-бея у листуванні з бендерським пашею. Наступний 1804 р. позначився ще однією скаргою Бейтулли-Каді-Ефендіале (Бейтулла-кадій) [11; 160-162]. До скарги Бейтулли-кадія був причетний і перекладач (ногайської експедиції?) Кабул. Обох скаржників Баязет-бей самочинно ув'язнив і при всіх своїх переміщеннях постійно утримував їх при собі [6; 38зв.-39]. Таврійський губернатор Мертваго виклав основний зміст скарги: незаконні побори та податки, що накладалися Баязетом на ногайців, натякаючи при цьому і на "разные важные дела", що можуть відкритися при детальному розслідуванні [6; 14].
Урядова позиція щодо недоцільності подальшого існування ногайського козацького війська та необхідності усунення Баязет-бея було остаточно визначено в середині квітня 1804 р. Раніше уряд залишав непорушним традиційний лад ногайців, допускав одноосібне правління ("начальництво") Баязет-бея і юридично зафіксував таке відхилення від загальноімперської норми статусом козацького війська, керуючись основним міркуванням: створити такі умови при р. Молочній, котрі могли б привабити інших ногайців переселятися в межі Російської імперії з турецьких володінь. Однак, Баязет-бею не вдалося встановити режим ефективного управління ногайцями. Ця обставина не лише завдавала клопоту губернській адміністрації через потребу часто висилати проти повсталих кочовиків військові команди, але й ускладнювала перехід до російського підданства інших груп ногайців. Восени 1803 р. планувалося перевести до р. Молочної 469 ногайців і "татар", що виходили з турецьких володінь на Північному Кавказі. Але переселенці заспішили "поселитися аулом" при Тамані, засіяти хліб та виявити всі ознаки осілості для того, щоб аргументувати свою відмову переселятися під начальство Баязет-бея. Мурзи закубанців, які вже встигли побувати в Таврійській губернії, напевно, дізналися про стан справ на Молочних Водах [4; 6-17зв.].
Справа зі скасування ногайського козацького війська вирішувалася в умовах гострого протистояння між херсонським військовим губернатором А.Г. Розенбергом та таврійським цивільним губернатором Д.Б. Мертваго.
1 квітня 1804 р. Розенберг надіслав листа до міністерства внутрішніх справ, в якому виклав, що "наряд из нагайцов двух полков зависит единственно от произволу началника их ... Беазет Бея", і що ногайці мають "природную наклонность к хлебопашеству ... Напротиву того нельзя ожидать по козачей их службе желаемых польз" [6; 1-1бзв.]. Таке тлумачення визначило всі подальші урядові формулювання. При цьому пропонувалося: залишивши внутрішнє управління в ордах без змін, розмістити в ногайській експедиції російського чиновника, збільшити її склад, а саму ж експедицію перевести до відомства таврійського губернського уряду [6; 1бзв.].
Відповідним рескриптом від 16 квітня 1804 р. Олександр І затвердив доповнені пункти, представлені від херсонського військового губернатора, якими тепер визначалася послідовність дій уряду щодо ногайців: 1) відкликати до Херсону під "благовидным предлогом" Баязет-бея і за його відсутності таврійський цивільний губернатор повинен визначити бажання чи небажання ногайців залишатися козаками або ж "быть обращенными в первобытное их состояние хлебопашцев"; 2) у випадку схильності ногайців до другої позиції (що визначалося наперед) терміново усунути Баязет-бея від всякого на них впливу, хоча він може залишатися при ордах чи в іншому місці в якості простого поміщика; 3) до того часу, коли для ногайців не буде створено "прочное уложение", херсонський військовий або таврійський цивільний губернатори призначають "в селение их [тобто Єдинохту] благонадежнаго чиновника", напряму підпорядкованого губернському уряду. Допускалося деяке самоврядування в ордах, але наголошувалося на енергійних заходах щодо осадження ногайців на землю [6; 10-12зв.].
Однак з діями Розенберга не узгоджувалися заходи таврійського цивільного губернатора Мертваго. В своїх мемуарах Мертваго відзначив, що саме йому першому вдалося виявити випадки зловживання та недбалого управління ногайцями "плута" Баязет-бея. Справу було доведено до відома Олександра І, котрий доручив Розенбергу "войти в разсмотрение". Але Розенберг, згідно викладу Мертваго, "до подарков лакомый, был знаком с Баязет-беем", загальмовував хiд справи [25; 190].
30 травня 1804 р. таврійський губернатор відрядив для розслідування зловживань комісію на чолі з дніпровським предводителем дворянства Нестроєвим. Баязет-бей, як звітував Нестроєв, наказав своїм підвладним "ничего не открывать о чем бы мы ни спрашивали да и нарочно от его по аулам были поразосланы с таковым же подтверждением и для наблюдения дабы кто чего не открыл" [6; 20зв.]. 1 червня мешканці єдисанського аулу Першого Кислика заявили, що задоволені правлінням свого начальника, те ж саме було підтверджено і єдисанцями аулу Оймаут. Наступного ж дня мешканці названих аулів заявили, що вчорашні їх свідчення показали вони пристрасно, "ибо единомышленник Баязитбея оймаутский юзбаша Алчик … приказал им говорить на сторону Баязитбея". А так як вночі Алчик від'їхав до Єдинохти, то ногайці заявили, що вони вкрай виснажені поставкою і утриманням козаків і що воліють
Loading...

 
 

Цікаве