WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Ногайське козацьке військо: передумови і процес формування - Реферат

Ногайське козацьке військо: передумови і процес формування - Реферат

він зустрічає європейців за зовсім іншими правилами, догоджаючи їх "європейському смаку". Спеціально для цього він тримав куховарів, котрі, як здавалося Баязет-бею, вміли готувати французькі страви.
У 1803 р., перебуваючи у Москві, Баязет-бей взяв до себе на Молочні Води доньку померлого статського радника Алфера Франца Марфу Францеву "по ея согласию и с ведома начальства…единственно для устройства и заведения в доме … европейского порядка" [6; 35]. Згодом виявилося, що вона стала жінкою Баязет-бея, залишила християнське сповідання та прийняла іслам. Для послуг дружині ногайський начальник придбав 4 кріпосні дівки, які також змінили релігію. Є відомості, що й інші християни, "оставя свои закон проживают как в доме его [Баязет-бея], … так и в ауле Единохте, под татарскими наименованиями" [6; 37].
Незнання російської мови аніскільки не завадило Баязет-беєві добре відчувати настрої вищої російської бюрократії, знаходити різноманітні способи впливу на рішення чиновників різних рівнів та отримувати від того максимальний зиск. Таврійський губернатор Д.Б. Мертваго однозначно називав Баязет-бея: "плутом … Всех начальников подарками, подлостями и всем чем можно улещавший" [25; 190]. Баязет-бей підтримував тісні стосунки з деякими важливими чиновниками, зокрема з херсонським військовим губернатором Розенбергом. Зрозуміло, що вказані якості ногайського начальника прислужилися йому й під час поїздок до Санкт-Петербургу та Москви для отримання царських милостей.
Першою важливою зміною в кочовому побуті ногайців стала побудова, згідно "рекомендацій" російських властей, постійного селища - аулу Єдинохта. Тут же розташовувався штат чиновників ногайської експедиції, у складі якого на той час вже були письмоводитель, підканцелярист, писар від ногайців, перекладач. При експедиції постійно перебували три представники від ногайського народу, яких обирали в ордах для представництва їх інтересів перед беєм. М. Гатрі вказував, що Beyazet Beg "мешкав у невеличкому глиняному містечку … при озері та річці Bolotchik'' [41; 48], тобто при місці впадіння р. Молочної в Молочний лиман. До аулу Єдинохта належало ще три аули, хоча вони кочували в різних місцях. Населення цих аулів, колишніх своїх особистих підданих "негорів і ногайців", Баязет-бей намагався перетворити на власних кріпаків. І хоча у 1801 р. їх переведено на становище козаків, вони ще у 1804 р. не були певні, що Баязет-бею вже не належать, тому просили віце-губернатора А. Шостака підтвердити їхню особисту свободу окремим документом [6; 43зв.].
На час інспектування ногайських земель у 1804 р. населення цих аулів порівняно з іншими ногайцями було більш схильним залишитися козаками, хоча "не из усердия к службе, но единственно по приверженности к Баязет-бею" [6; 44зв.]. Певне уявлення про походження цієї категорії населення ("негоры и ногайцы, живущие еще у предков в роде подданных") дає співставлення їх із аналогічними соціальними групами у астраханських ногайців. Так, табунний голова Абдикерим Ішеєв розповідав, що його батьку "от предков его родства мурз и табунных голов наследственно…достались дворовые люди, по древнему наименованию разумеются емеки, от колена людей разного рода, приобретенные в древние времена, когда еще предки … не быв во всероссийском подданстве, и по междуусобным браням в плен [попавшие], как то: лязгиры (лезгины), чеченцы и тому подобное" [12; 82].
Вірогідно, саме населення (774 особи чол. ст.) цих трьох аулів, належних до Єдинохти та особисто Баязет-бею, утворювало та забезпечувало для нього збройний загін у кількості двох сотень.
Потрібно думати, що заснування аулу Единохти призвело до відмови частини ногайської знаті від постійного кочування. Вона звикає до комфорту і розкоші, побуту російського дворянства. Проте це були чи не єдині елементи "європейської культури", засвоєні кочівницькою аристократією, яка лише зовні вдавала свою "європейськість", фактично залишаючись традиційними східними володарями. Комфорт багатого життя забезпечувався за рахунок різноманітних податків і поборів, котрі накладалися на простолюд. Причому податки не розподілялися рівномірно між усіма ордами, а найбільшою мірою накладалися на Єдичкульську орду. Так, під час інспекційного об'їзду Нестроєва єдичкульці заявили, що Баязет-бей щорічно брав з кожного господаря з врожаю хліба десяту частину, з овечих отар від сорока одну, зі стад великої рогатої худоби від однієї до трьох в залежності від чисельності стада, також сороковий рубль від отриманих грошей. На свято курбан баїрама, коли ногайці ріжуть овець і віддають шкури мулам, Баязет-бей привласнив їх на суму, як засвідчили єдичкульці, до 1500 руб. [6; 26зв.]. З нагоди приїзду доньки ногайського начальника було зібрано в якості подарунків худоби на 1250 руб. [6; 21-21зв.]. В той же час ногайці аулів Єдисанської та Джембуйлуцької орд заявляли, що на них не накладалося подібних поборів [2; 27-28]. Коштами на утримання козацького війська, що стягувалися з населення усіх трьох орд, Баязет-бей розпоряджався без усякого обліку і звіту. Існували й інші "способи збагачення", що характеризують ногайського начальника як далеко не чесного адміністратора.
На початок ХІХ ст. намагання Баязет-бея утворити під ширмою козацького війська самоврядне "ногайське князівство" сприймалося ногайцями (передусім мурзами Єдичкульської орди) як претензія на узурпацію влади. Виступи ногайців проти Баязет-бея та запроваджуваного ним козацького війська чинив не лише простолюд сам по собі, пригнічений "феодальним (або "торгівельно-капіталістичним", за Варнеке) гнобленням". Самі ж мурзи, здебільшого родова знать Єдичкульської орди, претендуючи на більшу знатність роду, намагалися будь-якими засобами відсторонити Баязет-бея від влади. Тому першорядну причину повстань ми бачимо не в класових суперечностях - ногайське суспільство ще зберігало відносну соціальну однорідність і не знало істотноїмайнової диференціації, - а, швидше, в мотивах політично-владних суперечностей між ордами в цілому та між окремими групами ногайської знаті зокрема. Їх загострення відбувалося за умов переривчастості політичної традиції, порушення ієрархії родів, відсутності княжої династії, визнаної усім народом, як це було в середньоазіатських ханствах, що увійшли до складу Росії. В свою чергу, конкретна політична ситуація на початку ХІХ ст. суттєво відрізнялася від часу розпаду Золотої Орди, коли воєначальник Едигей спромігся заснувати ногайську державу та закріпити за своєю родиною статус княжої династії.
12 лютого 1797 р. Баязет-бей подав катеринославському губернаторові М.М. Бердяєву скаргу на ногайців Єдичкульської орди, що виходили з-під його контролю. Найшановніші єдичкульські мурзи, в свою чергу, подали Бердяєву скаргу на Баязет-бея "от имени всего Едичкульского общества", вказавши причини, "принуждавшия их показать ... неудовольствие" [2; док.15, 73-74]. Єдичкульці звинувачували Баязет-бея у незаконних податках на суму 45 тис. руб. Катеринославський губернатор доручив Мелітопольському повітовому суду розглянути справу взаємних претензій між ногайським начальником та всією Єдичкульською ордою. Ногайський
Loading...

 
 

Цікаве