WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Козацькі походи на татар у 1570 – 1580-х роках - Реферат

Козацькі походи на татар у 1570 – 1580-х роках - Реферат

загін кількістю в п'ятсот чоловік на чолі з якимось Вишкою (?) напав на передмістя Очакова, забрав багато коней, худоби і великий полон. Султан прямо вказував на участь у поході людей Вишневецького: "...люди старости черкаського в човнах разом з козаками під'їжджали Дніпром під замок мій Очаків, чинили великі шкоди і великі утиски" [17].
Хан Магмед-Гірей протягом місяця тероризував польську владу погрозами походу на Україну, якщо та не покарає козаків і не відшкодує збитки за пограбування посольства і забраних козаками овець. Хан також вимагав негайно дати п'ять тисяч злотих у рахунок звичних щорічних упоминок.Такий же тиск робили і турки [18]. Однак ця справа закінчилася нічим, оскільки хан був хворий, знаходився у натягнутих стосунках з турками, а Баторій виправив назустріч військові сили, що бувало надзвичайно рідко. Незабаром, влітку 1583 року козаки зруйнували Бендери (Тягин), що викликало великий турецько-польський конфлікт, який Польщі вдалося залагодити стратою тридцяти одного козака і видачею побраних ними гармат [19; 128-135]. Протягом 1584 року, за повідомленнями татар, козаки п'ять разів нападали на них, забираючи коней, велику рогату худобу, овець та інше добро. Взимку 1584 - 1585 років теж згадуються кілька нападів козаків на татар. Кримські царевичі кілька разів збиралися походом на українські землі, але зрештою відмовлялися. Брат хана Алі-Агіб-Гірей в листі до Стефана Баторія від березня 1585 року писав, що з великими зусиллями відмовив своїх братів-царевичів від походу, пам'ятаючи про мир між двома країнами, і просив негайно прислати за це упоминки і додатково три тисячі талерів. Принагідно царевич нагадував-погрожував, що терпіння хана не безмежне, він зібрав сто тисяч війська і десять тисяч яничарів та готовий рушити через Дніпро [20].
Та чергова затримка татар і на цей раз пояснювалася зовсім не декларованим терпінням. У Криму йшла довготривала і виснажлива міжусобна боротьба. Спочатку хан з'ясовував стосунки із своїми родичами. Потім цей конфлікт мав несподіване продовження. Під тиском князів і мурз Магмед-Гірей відмовився виконувати наказ султана йти в новий похід до Персії. Фактично це означало розрив із Туреччиною. Хан навіть перейшов до наступальних дій і обложив Кафу. Султан послав до Криму каральну експедицію і нового хана - Іслам-Гірея. Кримська знать перелякалась і відступилась від Магмед-Гірея. Той був змушений тікати і на початку 1584 року загинув. Але боротьбу продовжив його син Саадат-Гірей. Він підняв повстання і за допомогою нагаїв захопив владу в Криму. Іслам-Гірей втік під захист турків до Кафи. Місцевий паша Осман знову втрутився в конфлікт, повстанці були розбиті, і через три місяці Іслам-Гірей повернувся до влади, а Саадат-Гірей втік до нагаїв на Поволжя [21]. За повідомленням Гейденштейна, Стефан Баторій був готовий використати цю ситуацію для нейтралізації Криму "на вічні часи". Однак польський сейм обмежився лише розмовами про способи оборони від татар [22; 169].
Саме до цього періоду відноситься чи не перша спроба козаків на чолі з Яном Оришовським втрутитися в татарські справи. Згідно з московськими донесеннями, козаки двічі ходили на татарські улуси, забрали сорок тисяч голів худоби і великий полон. Але потім Оришовський послав до хана чотирьох посланців з пропозиціями миру і своєї служби за плату проти будь-якого неприятеля Криму, крім "литовського короля" - тобто проти Туреччини чи Москви. Хан (це мав бути Саадат-Гірей) відповідав готовністю прийняти їх, але справа зірвалась, очевидно, через зміну хана і політичної ситуації, тому козаки знову розпочали свої напади [23; 251]. Якщо припущення, що пропозиція Оришовського припала саме на період протистояння Криму туркам правильне, то тут маємо справу з першою спробою встановлення "стратегічного партнерства" між козаками і татарами. Можливо, що козаки навіть якоюсь мірою встигли взяти участь у кримському конфлікті. оскільки є згадка, що Саадат-Гірей мав підтримку від донських козаків [24; 442].
У травні 1585 року від нового хана Іслам-Гірея прийшла скарга, що козаки напали на татарські випаси і забрали нібито аж тридцять (сто десять?) тисяч овець і десять тисяч волів. Такі великі цифри викликали недовіру в польських панів-рад, але факт нападу і завдання татарам великих збитків був незаперечним. Хан вимагав повернути все пограбоване і стратити винних. У противному разі він перекладав на короля відповідальність за можливе порушення миру з боку татар [25]. Хан повторював і традиційні вимоги вивести низовців з Дніпра та скаржився на Оришовського. Але польська сторона теж відповідала традиційно: що козаки - це злочинці з різних країн, які на Низу "мають склад", а Оришовського король тримає на Дніпрі якраз проти козацького свавілля. Водночас король пообіцяв виправити на Низ свого дворянина Глембовського, який мав би повернути татарам все пограбоване [26]. І хоча доля цього дворянина виявилася нещасливою, наступні півтора року про козацькі напади на татар інформації ми не маємо.
Але маємо інше надзвичайно цікаве свідчення. У травні 1586 року татарська орда спішно, за наказом султана, вибралася в новий похід. Козацька сторожа на чолі з Криштофом (Косинським? Кремпським?), яка стояла на таванській переправі, уважно стежила за противником. Вода була висока від розливу, і татари не наважилися переправлятися на Тавані, а пішли вверх Дніпром. Вчасно попереджений Криштофом старший Богдан Микошинський вже чекав ворога на іншій переправі - Таволжанському острові. Тут татари зробили спробу форсувати Дніпро, але козаки вступили в бій на воді. За словами Микошинського, вони знищили близько трьох тисяч татар і захопили багато човнів з сідлами і продовольством. Зустрівши опір, хан пішов далі вверх Дніпром, але козаки йшли слідом за ним правим берегом. Богдан Микошинський повідомляв про це іншого козацького старшину - Каспара Підвисоцького, і просив передати попередження військовій владі [27; 34]. Якщо все описане Микошинським правда (а перебільшення могли стосуватися кількості загиблих татар), то битву на таволжанській переправі можна вписати в історію козацтва червоним рядком. Адже це перший відомий випадок, коли козаки зупинили татарську орду на підступах до України.
Наприкінці 1586 року помер король Стефан Баторій. В Польщі розпочалася міжусобна боротьба за престол. Це розв'язало руки козакам. Уже у січні 1587 року султан надіслав чауша зі скаргою, що відразу після смерті короля Стефана козаки спустошили околиці Тягина [28; 113]. Десь у травні-липні козаки зруйнували Білгород [22; 221] і Очаків. Похід на останній стався десь у липні. Є свідчення, що до очаківського замку вони підступили вночі, видерлися на його стіни по драбинах, а потім пограбували і спалили замок, місто і навколишні села [29]. Турки примусили молдавського господаря направити на
Loading...

 
 

Цікаве