WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Козацькі походи на татар у 1570 – 1580-х роках - Реферат

Козацькі походи на татар у 1570 – 1580-х роках - Реферат

категоричний протест і проти планів турків збудувати замки на урочищах Балаклеї і Чанчаклеї, оскільки ці землі вважалися коронними. Турки хотіли збудувати їх під приводом, що це допоможе погамувати козаків. Але король вказував, що це не дасть результатів, бо низовці живуть біля московських границь за Дніпром [8].
У вересні 1576 року Стефан Баторій повідомляв шляхті Руського воєводства, що він домовився про мирз турецьким султаном та кримським ханом про мир. Але "свавільні люди" "стерпіти не змогли" і напали на Аслан-Городок і під Тягином спалили чимало сіл, "...багато людей помордували, багато полону побрали, багато інших незносних шкод починили". Ці напади знову викликали міжнародний скандал. Султан надіслав чауша із погрозами і вимогами покарання винних, а Баторій відповідав, що все це робиться без його відома [9; 54-55]. Буквально через кілька днів козаки знову засвідчили актуальність прикордонних справ. 8 жовтня тягинський паша Резван надіслав королю листи зі скаргою на новий напад козаків на поселення під Тягином і на Очаків [10; 24].
Навесні 1577 року, за повідомленням царевича Магмед-Гірея "низовий гетьман" Шах пограбував татарського посла, який повертався з Москви. Татари нібито саме збиралися в похід на Москву, але потім рушили на Волинь в пошуках Шаха і київського воєводи Костянтина Острозького, "з розказання" якого ніби діяли козаки. Магмед-Гірей писав молдавському господарю, що дістався аж до Дубна, шукав винуватців під сорока замками і по селах Волині, але не знайшов. По дорозі вони звично все палили і грабували [5; 109-110, 138-139]. Удаване Магмед-Гіреєм незнання, де міг перебувати князь Острозький, викликає сумніви в його щирості. Князь, як завжди, перебував у своєму родовому гнізді - Острозі, до якого татари, очевидно, просто не наважилися йти. Зрештою, після кількох боїв татари відійшли [11; 1405-1407].
Але в цілому 1577 рік для татарського прикордоння виявився досить спокійний, оскільки козаки були зайняті молдавськими справами. На початку травня наступного 1578 року султан передав Баторію чергову скаргу хана, у якій йшлося про спустошення козаками пасовищ, де раніше випасали сотні тисяч овець і нове зруйнування Іслам-Керману. Знову прямо вказувалось, що це роблять козаки з Брацлава, Черкас і Канева. Цікаво, що у турецькому варіанті назва Канева ("Кан-Еві") означає "Дім крові", що можна вважати символічним [12; 295-308]. У грудні вже молдавський господар, який був васалом Туреччини, скаржився на якогось козацького отамана Лукана (Лук'яна?), котрий напав був на молдавські землі, але потім повернув до Очакова і побрав там сто вісімдесят коней. Господар також висловлював свою думку про чутки, що козаки збираються йти в Молдавію з якимось татарським царевичем, вважаючи їх нереальними, бо "... не можуть поєднатися вовк і вівця" [9; 150-151].
1579-1581 роки стали найспокійнішими на українсько-татарському прикордонні. Розпочався завершальний етап Лівонської війни Речі Посполитої проти Московії. Більшість козацтва діяла на східному театрі воєнних дій. Кримське ханство виступало союзником Польщі, але водночас за наказом султана хан був змушений вести татар в далеке Закавказзя проти Персії. За ці роки на Придніпров'ї стався лише один, але досить своєрідний інцидент. Навесні 1581 року на дніпровській переправі козаки взяли в полон двох татарських царевичів. Хан скаржився на це королю і вимагав їх повернення. Царевичі, у свою чергу, теж скаржилися на козаків, але просили не видавати їх назад. Офіційний козацький старший Ян Оришовський повідомляв з цього приводу, що в Криму стався конфлікт між ханом і його братами, які не хотіли йти воювати в Персію. Одного з братів хан стратив, а двоє втекли. Цікаво, що двох мурз із супроводу царевичів і кількох татар козаки відразу продали назад, щоб "недостаток і наготу свою прикрити". Царевичі теж хотіли відкупитись. Зі свого боку, запропонував великі гроші і хан, щоб потім на очах у козаків стратити втікачів. Але козаки відмовилися від цих пропозицій і віддали царевичів черкаському старості Михайлу Вишневецькому, який спеціально приїхав за ними "за пороги". Для розслідування справи на дніпровський Низ було відправлено королівського дворянина Косса, який не тільки визнав правомірність дій козаків, але й додав від себе ряд подробиць: що царевичі взагалі здалися самі; вони просять відправити їх до султана або допомогти сісти в Криму; хан хоче їх вбити і послав до козаків мурз з обіцянкою дати за царевичів сімдесят тисяч червоних злотих і чотириста сорок чотири атласних каптанів, а якщо козаки їх видадуть, мурзи мали доручення відразу їх вбити [13].
Закінчення війни проти Москви відразу змінило ситуацію на півдні. У середині грудня 1582 року польний стражник Станіслав Гульський повідомив королю про підготовку білгородськими татарами нападу на українські землі, а також, що "свавільні люди" з Прилук і Немирова тільки-но забрали в турків кілька тисяч овець. Очевидно, що забрали з-під Тягина, бо скаргу через своїх людей надіслав місцевий санджак-бей [14].
Десь тоді ж у грудні стало відомо про ще одну подію, підтверджену татарським гінцем, який прибув до Кракова на початку січня 1583 року. Козаки розбили посольство татар, яке поверталося з Москви. Було вбито посла Ісаака-Мурзу і кількох його людей, а також забрані упоминки і дарунки від московського царя. Це вже була подія виняткова і по-справжньому скандальна. Хан висував вимогу повернути все забране козаками, оцінивши збитки в п'ятсот тисяч аспрів (сто шістдесят тисяч злотих), і розправитися з ними. Хан також погрожував, що збирається особисто шукати сатисфакції на українських землях, готується до походу і чекатиме відповіді короля на Кінських Водах біля Дніпра. 8 січня стало відомо, що хан з татарами вже "лежить на полі", а слідом за гінцем до Польщі поспішає великий посол [15]. Пізніше дізналися і про деякі подробиці нападу козаків. Вони мали великий загін піхоти і кінноти, вистежили посольство і напали на нього вночі на стоянці. Разом із татарами їхали турецькі купці, які також були пограбовані. Татари аж ніяк не могли сподіватися нападу, оскільки це сталося в межах Московії за вісім днів дороги від кордонів Речі Посполитої. З приблизного розрахунку відстаней можна зробити висновок, що напад відбувся десь у районі Сіверського Дінця. Якщо ж пізніша згадка в інструкції короля на повітові сеймики у 1584 році правильна, то це сталося десь у верхів'ях Самари. Крім того, напавши на татарські кочовища, козаки забрали у них дев'ять тисяч овець [16].
Але й цим справа не обмежилась. 12 січня до Кракова прибув турецький чауш з листами від султана і візира. Турки вимагали відшкодування збитків, яких вони зазнали під час нових нападів козаків на Очаків і Білгород. Очевидно, що вони відбулися десь в листопаді-грудні 1582 року. Козацький
Loading...

 
 

Цікаве