WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Козацькі походи на татар у 1570 – 1580-х роках - Реферат

Козацькі походи на татар у 1570 – 1580-х роках - Реферат

(Аслан-Городок). Під час цього походу були забрані сімнадцять тисяч коней. У квітні і травні 1575 року козаки знову ходили на Білгород і Очаків, а в червні - на Іслам-Керман. Татарські мурзи, які хотіливідбити напад, знову зазнали невдачі - козаки напали на них на переправі через Дніпро, триста татар вбили, а чотириста взяли в полон. Того року становище татар ускладнювалося ще й тим, що в Криму був великий падіж худоби і у хана Девлет-Гірея виникли проблеми з організацією нового походу на українські землі, у який він виправився за наказом султана [2; 215-216, 226]. Козаки приймали активну участь в заходах по обороні. За польським хроністом Мартином Бєльським, козаки виявили татар в степу, побачивши великий неспокій птахів і звірів. Київський воєвода Костянтин Острозький, який займався організацією оборони Київщини і Волині, встиг зібрати ополчення, а козаків з Києва, Черкас і Канева виправив на "чайках" Дніпром вниз. Ті знайшли татарську сторожу чисельністю кілька сот чоловік і розбили її. Полонені повідомили, що їх військо налічує до вісімдесяти тисяч чоловік. Після сутички з оборонцями татари відійшли, але потім здійснили вдалий обхіднитй маневр, дочекалися поки безпечна шляхта розійшлася по домівках, прорвалися в Галичину до Тернополя і, вибравши великий полон, відійшли в Молдавію. І вже у відповідь татарам, "впавши за Перекоп з вождем своїм Богданком" (Ружинським), козаки починили там великі спустошення, знищуючи татарські сім'ї і майно [3].
У 1575-1576 роках активізував свою політику в регіоні, зокрема щодо Молдавії і українського козацтва, московський уряд. Це пояснювалося рядом причин, у тому числі безкоролів'ям у Польщі, коли цар Іван Грозний виступав одним із претендентів на польський трон [2; 219-220, 224-225]. На руку Москві була і дестабілізація міжнародної обстановки навколо Польщі. Навесні 1575 року татари мали інформацію, що Іван Грозний неодноразово писав грамоти до дніпровських козаків із закликом нападати на кримські улуси. Для цього він обіцяв допомогу московських козаків [2; 215]. Взимку 1575-1576 років цар послав свого посланця до козацького "голови" Богдана Ружинського і всіх дніпровських козаків. Хан дізнався, що Іван Грозний обіцяв козакам селітру та інші військові припаси і знову пропонував йти на кримські улуси і Козлов. У свою чергу козаки нібито зобов'язалися "государю кріпко служити". Цікава реакція на цю вістку кримського хана, переказана послом Ржевським. Для обговорення ситуації він зібрав раду князів і мурз. На раді сам хан заявив, що козаки спочатку будуть брати Білгород і Очаків, а татари в безпеці за "хребтом" турків. Однак знатні татари відповідали: "Якщо прийде багато людей на човнах, то міста їх не зупинять... коли і на кораблях до них приходять турецькі стрільці, то вони і тут їх побивають і міста беруть" [4].
З початку 1576 року напади козаків на татар і турків, Білгород, Очаків і навіть Крим, йдуть майже безперервно. Тактика постійного терору мала неабиякий успіх. Комендант найпівнічнішої татарсько-турецької фортеці Іслам-Керману на Дніпрі повідомляв ханові, що всі татари повтікали в Крим за Перекоп, і просив допомоги [2; 216]. Саме в цей час в Польщі розпочалося правління Стефана Баторія і хан Девлет-Гірей вираховував козацькі шкоди татарам уже в листі до нового короля. Він писав, що "...козаки королівства Вашого, переїхавши Дніпро... у державі нашій у людей наших коні, бидло, маєтності, женців і орачів, робітників у полон побрали". У землях султана козаки також турків "немало побили і злого наробили". А коли царевич Магмед-Гірей (майбутній хан) переправлявся через Дніпро, козаки "з заду на нього вдарили і багато людей побили". Хан писав, що він намагався стримати своїх людей від нападів на українські землі в період безкоролів'я, але його син Адель-Гірей таки здійснив похід, "а то все через козаків Ваших". Очевидно, хан мав на увазі походи татар у 1575 році.
Згадував хан і про те, що сам готувався до нового походу, нібито на Литву і нібито тому, що литовці хотіли вибрати королем московського царя. А дізнавшись про вибори королем Стефана Баторія, він відмінив задумане, бо знав, що Баторій ворог Москви [5; 68]. Однак московські інформатори називали іншу причину повернення хана з походу. Коли хан зібрав своїх людей, то виявився великий дефіцит коней. Водночас татарські мурзи боялися, що коли вони покинуть Крим, то козаки знову його спустошать, як було вже за півроку до того. Тому 27 травня 1576 року татарська орда була змушена повернутися з Овечих Вод за Перекоп [2; 216]. Цю подію до певної міри можна вважати знаменною. Принаймні це перший відомий випадок, коли козацький фактор був названий серед основних причин відміни татарського нападу на українські землі.
Та не встигли татари повернутися до Криму, як трьохтисячне козацьке військо на чолі з Богданом Ружинським напало на Іслам-Керман. Можливо, козаки зібралися, щоб зустріти татарську орду на переправі через Дніпро або знову йти в Крим за відсутності там чоловіків під час виправи татар. І обережність татарських мурз виявилася цілком обгрунтованою. А коли татари повернулися назад, то козаки вирішили не розпускати військо, а лише скоригували свої плани. Вони спустошили околиці Іслам-Кермана, у самому замку підірвали вежу, і вночі шістьсот козаків прорвалися до міста. Хан надіслав допомогу і багато козаків загинуло.Але справу було зроблено. Іслам-Керман лежав у руїнах, і татари покинули його через загрозу нових нападів. Хан скаржився султану, що козаки взяли це місто, а також спустошили Міндер-город (?) та околиці Очакова і Білгорода. А від Стефана Баторія вимагав покарання "свавільних козаків" перед татарським послом, ставлячи це головною умовою "згоди і приязні" між двома країнами [6].
Найважчою втратою козаків під Іслам-Керманом була загибель князя Богдана Ружинського, який, "...коли підклали під замок порох, став на поганому місці, тому даремно згинув". Ця подія стала широко відомою (навіть за межами країни - в Австрії), і загибель Ружинського викликала загальний смуток [7]. Невдовзі після цього козаки знову здійснили напад на околиці Тягина, де попалили села, і на Очаків, у якому спалили передмістя. У відповідь на скарги турків і татар Стефан Баторій в інструкції послу до Туреччини наказав відповідати, що в Польщі не знають названих турками ватажків походу - князів Миська і Василя.
Король обіцяв татарам послати свого дворянина і "шляхетних людей" на прикордоння до Черкас, Канева, Білої Церкви, Брацлава, Вінниці, Бару, де вони разом зі старостами мали розслідувати цю історію. Водночас Стефан Баторій застерігав турків від помсти Польщі за допомогою татар, заявляючи, що невинні не повинні страждати, а низові козаки - це нікому непідлеглі втікачі і злочинці з різних країн, а також жертви татарських нападів. Баторій висловлював
Loading...

 
 

Цікаве