WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Катеринославське козацьке військо (1787 – 1796 рр.) - Реферат

Катеринославське козацьке військо (1787 – 1796 рр.) - Реферат

особистої безпеки їхнього шефа - гетьмана і князя Г.О.Потьомкіна-Таврійського. До його особистого конвою входив 771 козак, включаючи 380 волонтерів команди надворного радника Селунгського, 135 козаків Катеринославської козацької команди і 256 козаків Чугуївської козацької команди [6; Арк. 45]. Крім виконання цієї місії, на катеринославських козаків покладалося забезпечення кур'єрського поштового зв'язку.
За документальними відомостями часів російсько-турецької війни 1787-1791рр., Катеринославське козацьке військо, як і кожен великий військовий організм, мало безліч проблем із постачанням, комплектацією особистого складу, фінансуванням, регулюванням діяльності громадської адміністрації. Однією з найсерйозніших проблем для російського командування і козацької адміністрації залишалось дизертирство, часто пов'язане з кримінальними вчинками. Для розгляду правопорушень за наказом князя Г.О.Потьомкіна у м.Кремінчузі було створено спеціальну комісію. Так, осавула Ю.Садовнікова з полку прим'єр-майора Денісова було звинувачено у тому, що він залишив місце при кордоні без дозволу командування, чим спричинив безладдя серед підлеглих йому козаків. Згідно з 4-ю главою 41-м пунктом військового артикулу він підлягав смертної кари через розстріл. Проте князь замінив розстріл розжалуванням [10;5-6,42-43]. Хорунжого Катеринославського війська В.Щигровського було звинувачено у злодійстві, і за положенням військового артикулу (21-ї глави 191-пункта) і морського статуту (17-ї глави 127-пункту) засуджено до смерті на шибениці. Проте князь знов таки замінив цей суворий вирок на покарання батогом і відправку до Сибіру на каторжні роботи [10;42-43].
Наступною великою проблемою для Війська можнавважати недостатнє фінансування урядом козацьких відділів і громадських установ Катеринославського козацького війська. Хоча, як доводиться одним з ордерів князя Потьомкіна, бузькому козацькому полку було сплачено 25000 крб. для придбання коней, цю суму було надано з грошей, заборгованих козакам за попередні місяці [10;62]. Практика сплачування власних грошей з метою задовольнити потреби підкерованого відділу часто використовувалась офіцерами війська, щоб якимось чином відвернути людей від втеч. Так секунд-майор Потьомкін, командир третьої бригади Катеринославського козацького корпусу, просив відшкодувати йому 6267 крб. 83 коп., що були сплачені за постачання фуражу за зимові місяці 1789 р. [10;69]. Ще одним з прикладів недопостачання у військо може слугувати скарга козаків Чугуївського полку про несплату Харківською провіантською комісією "хлібних" грошей для вдов і сиріт катеринославських козаків [10;115]. У доповідній записці генерал-фєльдцейхмєйстера графа П.Зубова за 1796 р. згадується про виплату Катеринославському війську суми у 184356 крб. 63 1/4 коп., заборгованої урядом під час війни [2;889-890].
Після закінчення російсько-турецької війни 1787-1791 рр. Катеринославське козацьке військо увійшло до фінального етапу свого існування. Російський уряд вже не мав потреби у великій кількості легкої кінноти. До того ж наявність великої кількості напіврегулярних озброєних частин не сприяло паціфікації регіону і перетворенню його на повністю підконтрольну провінцію. Козаків поступово позбавляють привілеїв, вмовляють записуватись до попереднього стану. Провідниками подібної політики часто виступали представники російської місцевої адміністрації, які не бажали співіснувати з представниками цивільної козацької адміністрації.
В "Доповідній записці", яку склав М.Платов (? 1794 р.) незадовго до розформування війська, отаман розглядав весь спектр проблем, що накопичились у відносинах козаків з російським урядом і місцевою адміністрацією. Так, у 2-му пункті він наполягав на виведенні відкупщицьких кабаків з військових селищ через розорення козацького населення [3; Арк. 8]. В 3-му пункті Платов просив надати Війську землі по річках Молочній та Буг і збільшити кількість козаків в цих поселеннях [3; Арк. 8зв.]. Далі, у 5-му пункті, він згадував про скарги козаків Конвойного полка, яким замість обіцяних 25 крб. на рік платили лише 12, чого було замало для придбання амуніції і спорядження[3; Арк. 9зв.]. У наступних пунктах М.Платов просив про надання арнаутам майора Гєржева земель на новому кордоні, а також просив залишити 500 донських козаків і 130 кибиток калмиків у складі Катеринославського війська, покращити побутовий рівень козаків, надавши їм привілеї, подібні до привілеїв Донського війска [3; Арк. 10зв.-11].
Якщо офіційний Петербург вичикував із прийнятям рішення щодо ліквідації Катеринославського війська, то місцева російська адміністрація, як вже зазначалося вище, намагалась переконати центральні установи в недоречності існування великого козацького "масиву" в центрі Південної України. Під час відрядження М.Платова на Дон, земський ісправник чугуївського повіту порутчик Шидловський і сам правитель Харківського намісництва бригадир Кішенський умовляли козаків не підкорятись козацькій старшині, писатись до попереднього стану тощо [3; Арк. 18зв.-19]. Часто козаків примушували до цього силою.
Все це дає підставу стверджувати, що остаточне перетворення Катеринославського війська за зразком "еталонного" Донського не відбулось. Більшість аспектів громадського устрою і пільгової політики були принесені в жертву створення боєздатної одиниці, необхідної Імперії на той час. Після закінчення війни з Туреччиною зникла і єдина причина, через яку російський уряд свого часу прийняв рішення про створення Катеринославського козацького війська. Саме тому закономірним сприймається і наказ від 5 червня 1796 р. про скасування війська катеринославських козаків. З відділів війська залишилися до 1797-1798 рр. два Бузькі полки, які протягом наступних років несли карантинну і прикордонну варту на 400-т верстній смузі нового російського кордону на півдні України [7; Арк. 4-4зв., 6]. Щодо Чугуївської кінної козацької команди, то її було згодом включено до складу гвардії у Лейб-Гусарський і Лейб-Козацькій полки. Всі селища, що належали Катеринославському козацькому війську, разом з їх населенням, були приписані до попереднього соціального стану. Цей процес співпав із запровадженням у 1796 р. заборони на селянські переходи на півдні України. Частині колишніх козаків вдалося уникнути закріпачення записавшись до міщан, цехових, або переселитись до Кубані, де вони приєдналися до лав Чорноморського козацького війська.
Loading...

 
 

Цікаве