WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Кам’янецький арсенал в 1763-1770 роках - Реферат

Кам’янецький арсенал в 1763-1770 роках - Реферат

бронзові: 61-112; белерки залізні: 2-2; шрутовниці залізні: 10-19; шрутовниці бронзові: 1-1; петарди залізні: 3-3; петарди бронзові: 3-3; гранати ручні: 6800-10301; фейербали: 429-431; каркаси: 314-314; картеч: 820-2236; кулі залізні: 21014-52173. Крім того, у Кам'янці не було гаківниць, органків та інших типів гармат кількістю 96 одиниць.
Таким чином, в 1765 році кам'янецький арсенал зберігав 38% артилерійського парку армії Речі Посполитої і 45% куль та бомб різного калібру. Але у цейхаузі майже були відсутні порохові запаси, що значно знижувало потенціал артилерії. Ситуація була дещо виправлена до 1770 року. К. Гурський вважав, що кам'янецький цейхауз був краще забезпечений ніж варшавський.
Важливою справою, котрої торкається полковник Ян Вітте у записці був ремонт замкової ливарні, без функціонування якої затримувався розвиток і модернізація артилерії. За підрахунками коменданта, на ремонт ливарні необхідно було 6500 польських злотих, але після всіх проведених робіт з виділених коштів у Яна Вітте залишалось усього 3171 злотий і 5 грошів, чого було замало для реконструкції ливарні. Тому вона і у 1767 році залишалась в руїнах.
В 1767 році сейм збільшив кошти на потреби артилерії, а на ремонт цейхаузів призначалося 8000 польських злотих. Залишається невідомим, яку суму було витрачено на відбудову кам'янецької ливарні, і чи взагалі вона ремонтувалася. Ливарня в Варшаві не працювала з часів короля Яна ІІІ Собеського. Станіслав Август відбудував її і запросив пушкаря Neuberta, а вже на сеймі 1766 року хвалився відлитими з старого металу 12 новими гарматами. В 1778 році ці нові гармати були відправлені до Кам'янця. Але не зважаючи на такий активний початок, до 1775 року була відлита всього 41 нова гармата.
Крім виробництва нових, в 1767-1768 роках у варшавському арсеналі модернізувалися і старі гармати. Модернізація полягала на "омоложенні": після відповідного збільшення ствола гармати, товщина стінки донної частини зменшувалася до 2/3 калібру, а вильотової частини - до 1/3 калібру. У такий спосіб не тільки відбувалося збільшення вагоміру до 6 фунтів, але й зменшувалася вага гармат, а тим самим створювалися умови для більш ефективного використання гармат у польових умовах. Таких гарамат у Варшаві було виготовлено 12. Пізніше 6 з них відправлено до Кам'янця-Подільського.
Матеріалом для виливання нових гармат і модернізації старих в той час були вже викорстані гармати, поламані, які звозилися до ливарен. Ян Вітте, наприклад у 1765 році доповідав, що в Смотрицькому старостві знайдено в землі багато 60-фунтових гранат, які можливо було б використати в арсеналі, а також багато розбитих гармат, метал з яких можна було б використати на картеч до великих гармат. А тим часом місцеві селяни порозтягували залізо до своїх осель.
Окрім переплавки непотрібних і зламаних гармат, деякі становили виняток з огляду на свою історичну вартість, чи як витвори ливарного мистецтва. Їх залишали на збереження в арсеналах. В Кам'янці знаходилось багато гармат часів короля Владислава IV, вже одного разу в 1630-х роках перелитих з гармат XVI ст. За описами, майже всі вони були чудовими взірцями ливарного мистецтва XVII ст. В кам'янецькому цейхаузі знаходилась гармата 1568 року, очевидно, відлита у Віленському арсеналі за часів короля Сигізмунда Августа. За інвентарним описом, гармата мала такий вигляд: "...obraczki w kwiaty ryte, na dennej sztuce w obwiciu herb, w kt?rym miesiac i gwiazdy z jednej strony herbu litera I, z drugiej S, na czopowej sztuce w okraglym laurze osoba po piersi, na wylotowej sztuce sok?l z napisem: "Dobra to obrona z kim Pan B?g jest". Також зберігалися дві гармати імператора Рудольфа, виготовлені в 1586 році і захоплені в битві під Бичином у 1588 році.
Поряд з гарматами, котрі становили найціннішу частину озброєння у цейхаузі, в інвентарях подаються допоміжні засоби до обслуговування артилерії, амуніція, ручна зброя, будівельні знаряддя та інші предмети. Багато з цих речей вироблялось місцевими ремісниками і допроваджувалось у цейхауз. При цейхаузах також уктримувались ремісники, котрі ремонтували артилерійські лафети і допоміжне знаряддя: ковалі, теслі та інші. Традиція утримання постійних ремісничих бригад в українських арсеналах започаткувалася ще з 1630-х років.
Деякі предмети, як і гармати, і порох, перевозились до Кам'янця з інших українських арсеналів, а також з Варшави. Ян Вітте вважав за краще залишити без артилерії фортеці Білу Церкву і Окопи Св. Троїці, але за їхній рахунок забезпечити Кам'янець. Перевозились до Кам'янця і львівські гармати. В інвентарі львівського цейхауза 1724 року, зробленого поручником артилерії Д. Птицьким, знаходились гармати 1655 року з написом "Georgius Stephanus Dei gratia Princeps et Palatinus Terrarum Moldaviae". Інші - з гербами імператора Рудольфа і роком 1586. Пізніше вони були перевезені до Кам'янця і знаходились там навіть в 1789 році. Крім того, до кам'янецького арсеналу потрапляли гармати у вигляді дарунків приватних осіб: кн. Любомирського, київського каштеляна, коронної стольникової. Дві гармати з першої партії 1766 року мали пізніше виготовлений напис: "Dzialo darowane do fortecy Kamienca Podolskiego od J?zefa de Witte general majora emploiowanego, tejze fortecy komendanta 1786". Юзеф Вітте ще з початку 1760-х років служив у чині капітана в Кам'янці (Див. вище).
Віленський арсенал знаходився в ще гіршому стані, а кам'янецька ливарня - у руїнах. В 1772 році вона взагалі перестала функціонувати. К. Гурський наводить дані, що з 1765 до 1779 року у Варшаві відлито всього 28 гармат, 7 гранатників і 21 мортиру.
Далі розвиток артилерії був затриманий, а забезпечення арсеналу в Кам'янці погіршилось через події Барської конфедерації, в яких той розділ зброї не відігравав ніякої ролі. Єдине, - на початку війни полковник Ян Вітте отримав наказ за першою потребою з артилерією стати під командування Дзідушинського. Але того не сталося.
На початку 1770-х років завершується перший період систематичного поповнення кам'янецького арсеналу новим артилерійським парком. Власне, цьому періоду і присвячена дана стаття. Другий період розпочався з кінця 1770-х років і підсумком його є інвентар кам'янецького арсеналу 1789 року
Після подій Барської конфедерації, погіршився стан кам'янецьких укріплень і потенціал арсеналу. В 1775 році генерал А.Ф. Брюель докладно оглянув Кам'янець, вчинивши двосторонні маневри з канонадою, що тривала три години. Він же склав порядок гарнізонної служби, якого чітко дотримувався беззмінний комендант Ян Вітте. Поставлена надійна охорона цієї прикордонної української фортеці, солдати були добре навчені і дисципліновані. На валах знаходилось 234 гармати, але тільки 58 залізних, вцілому, не здатних до вжитку. Серед бронзових гармат багато потрібно було вибракувати, через велику розмаїтість калібрів.
Коли після Я. Вітте комендантом Кам'янця став досвідчений артилерист офіцер Орловський, з його рапорту вартість фортеці була на дуже низькому рівні: "wszystko sie wali, wszystko popsute, wszystko jest niedokladne". Укріплення вимагали ремонту чи грунтовної перебудови. Арсенал під гонтовим дахом не вартий був навіть тієї назви. Довкола фортеці існували підвищення з яких за 24 години можна було б знести фортифікації.
Власне це картина стану Кам'янця не тільки початку 1770-х, але й кінці 1760-х років. Ні одноразові фінансові інвестиції, зазвичай - недостатні, ні активність окремих зацікавлених осіб не могли покращити потенціалу величезної фортеці, що знаходилась у занедбанні багато десятків років. Головною перешкодою була безнадійно застаріла і недієва система державного управління Речі Посполитої, яку знищували хабарництво і шляхетський анархізм. Наприклад, в 1788 році уряд генерала артилерії відкупив у відїзжаючого за кордон А.Ф. Брюеля, необізнаний з воєнною наукою магнат Щенсний Потоцький, а кваліфікований офіцер полковник артилерії Теодор Потоцький, що служив з 1764 року у Кам'янці в ранзі підполковника, не отримав уряду тільки через те, що не зміг заплатити 60000 польських злотих.
Матеріали, подані у статті, походять з Archiwum Gl?wne Akt Dawnych w Warszawie, Zbi?r Popiel?w, sygn.340-343. Друкуючи описи та інвентарі, зазначимо, що введені певні спрощення і скорочення виразів, що часто повторюються. Подається одним рядком перепис зброї і знарядь, що в інвентарях вписані у колонках. Тогочасні назви залишені без змін і модернізацій. Вважаємо за потрібне долучити короткий термінологічний словник. Малюнок цейхаузу взятий з книги артилериста і воєнного інженера Анжея Дель'Акви "Praxis reczne dziela".
Loading...

 
 

Цікаве