WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Запорозьке козацтво в ставленнi до церков i духовенства - Реферат

Запорозьке козацтво в ставленнi до церков i духовенства - Реферат

насмiлювались, отаманам вiд мене наказ виданий коза-кiв їх вiдомства приборкувати" [3;142]. Проте, при обраннi кошового керiвництва в нас-тупному, 1749 р., вiдбулися аналогiчнi подiї. Частина козакiв, що були незгоднi з ре-зультатами виборiв, розпочала бiйку, що тривала досить довго, i пiд час якої кошового i писаря "приперли до церкви... так крiпко, що ледве живi залишились" [38;1781]. Колибiйка стихла, частина козакiв, за бажанням яких було обрано нову старшину, роз'їхалась по зимiвниках. Цим скористалися незадоволенi виборами козаки. Вони, "забувши страх Божий", з криками вдерлися до Покровської церкви, де в той час йшла служба, витягли за волосся ново-об-ра-ну старшину з мiсць, спецiально для неї вiдведених, i "викрикуючи поганi слова, по-ча-ли бити... немилостиво i мiж собою в тiй церквi в кров пересварилися i перебилися ледве не до смертi" [1;136]. Внаслiдок цього священик був змушений при-пинити службу i за-пе-ча-тати церкву. В результатi, як i за рiк до цього, деякий час на Сiчi не проводилася служба Божа. 3 сiчня кошовий зiбрав курiнних отаманiв i наказав, щоб вони приборкали "свавiльникiв".
Зi спогадiв ченця Леонiда дiзнаємося про подробицi виборiв, що вiдбулися на Сiчi 1 сiчня 1751 р. На вiдмiну вiд обрання кошового отамана, суддi, писаря вибори вiйсько-во-го осавула супроводжувалися значними суперечками. Козаки чотирьох куренiв, сусiд-нiх Щербинському, ввели до церкви i поставили до осавульського станка козака цього куре-ня Клима. Козаки ж кiлькох iнших куренiв, незадоволенi таким вибором, вирiшили пос-тавити на посаду осавула Iвана Третяка, отамана Криловського куреня, i теж ввели його до церкви, коли там вже розпочалася вечiрня. Прихильники обрання Iвана Третяка схо-пили Клима, витягли його з осавульського мiсця, а туди поставили свого кандидата. Кли-ма ж "смертельно поколотили i його ж невинною кров'ю обагрили церковну пiд-ло-гу" [32;16]. Бiйка, розпочалася 1 сiчня, тривала до вечора третього числа. Iєромонах Па-ф-нутiй i на цей раз був змушений, виконуючи церковнi правила, запечатати окри-вав-ле-ну церкву [32;16].
Козаки, вчинивши бiйки в храмi Божому, порушили не лише церковнi правила, за яки-ми в церквi пiд час служби не лише бiйки, а й розмови заборонялись, і за порушен-ня яких накладався великий штраф [3;142]. Вони порушували i традицiї, вста-но-вленi в самому Запорожжi, згiдно з якими не можна було "ображати гiднiсть нi самого остан-нього старшини, доки вiн має при собi по чину своєму знак, його вiдрiзняючий вiд ко-манди" [3;142].
Отже, тричі при обраннi старшини на Сiчi виникали бiйки, внаслiдок яких була ок-ривавлена сiчова Покровська церква. Можливо, що такi випадки траплялися і пiсля, i навiть до 1748-1751 рр. Повiдомлення ж у 1748 р. кошового отамана про те, що "такого ще нiколи не було", могло пояснюватися бажанням зменшити незадоволення київського генерал-губернатора таким "непорядним i непогодженим вибором" [3;142]. До того ж, кошовий i в 1749 р. казав, незважаючи на iсторiю обрання старшини в попереднiй рiк, що такої бiйки "з початку Запорожжя не було" [3;179].
Запорожцi часто порушували ще одне правило поведiнки в храмах Божих. За свiд-чен-ням священикiв, що в рiзнi роки знаходились на Запорожжi, козаки вiдвiдували хра-ми Божi i отримували благословення в напiдпитку, а iнодi i зовсiм п'янi. Ченець Лео-нiд згадував, що в запорозькiй церквi "скорiш побачиш похмiльного, нiж п'яного ста-ри-ка, особливо на заутреннiй" [32]. Iєромонах Рафаїл писав, що козакiв священики "хрес-тять, тобто благословляють, хоча i нетверезих" [15;6]. В той же час священики на Запо-рож-жi крiзь пальцi дивились на те, що козаки з причини пияцтва не вiдвiдували церкви: "Заут-рення не вибачала нiкого, коли хто, особливо iз поважних козакiв, прогулював її, крiм хвороби, пияцтва та iнших благословних, хоча i не благословенних, причин" [32;9].
Значна частина запорожцiв, за винятком вiйськової старшини i поважних старикiв, вважала за можливе пропускати служби в церквi. Леонiд писав з цього приводу, що ко-за-ки, на вiдмiну вiд грекiв, "i мало не турбуються" про те, щоб вiдвiдувати обiдню i ве-чiрню кожного святкового i недiльного дня [32;4].
Досить показовою для розумiння ставлення козакiв до церковних споруд є записана Д.I.Яворницьким розповiдь старожила про те, як запорожець, заблукавши холодною нiч-чю i натрапивши на церкву, вирiшив сiсти пiд її дверима, запалити люльку i чекати до ранку: "хоч грiх, хоч два палити люльку пiд церквою, а я все ж таки запалю: не буду па-ли-ти - засну, а як засну - замерзну" [39;140].
Незважаючи на неординарне ставлення запорозького козацтва до церков, перебiль-шен-ням є висловлювання П.Кулiша про те, що "духовна церква для козакiв не iснувала зовсiм, а речову почитали вони, як язичники почитають своє капище" [13;119-120].
В перiод Нової Сiчi неординарним було не лише ставлення козакiв до церков, а й їхнi стосунки з духовними особами.
На характер цих стосункiв великий вплив мала та обставина, що серед духовних осiб, що служили при церквах Запорозьких Вольностей, було багато колишнiх козакiв. Серед запорожцiв, "цих беззавiтних гультяїв i перших при слушнiй нагодi жiночих пiд-липал" [23;11], у всi часи були люди, якi вiдрiзнялися своєю набожнiстю, постiйно вiдвi-дували богослужiння, робили пожертви на храми Божi, регулярно ходили до монастирiв на послух. Саме такi особи в багатьох випадках i ставали, за власним бажанням i за об-ра-нням парафiян, священиками при запорозьких церквах. Отримання козаками духов-но-го сану було настiльки ординарною подiєю, що деякi запорожцi, що бажали одружи-тися i в той же час залишитися на Сiчi, казали, що одружуються перед тим, як висвя-ти-тися на священика. Так зробив, наприклад, козак Головатий [20;22].
Вiдомi iмена багатьох духовних осiб, якi в минулому були запорозькими козаками. Iз 51 духовної особи, якi записанi в "Вiдомостi хрестової Старокодацької Запорозької наме-с-нiї о священно- i церковнослужителях, дiйсно служачих при дев'яти парафiяльних цер-квах нинi в наявностi перебуваючих", датованiй 1772 р., 33 вийшли iз запорозьких коза-кiв. Так, сам старокодацький намiсник iєрей Григорiй Порохня в минулому був запоро-зь-ким старшиною. Iз запорозьких старшин вийшли i священик Святотроїцької Са-ма-р-чиць-кої церкви Василь Михайлов, iєрей тiєї ж церкви Iоан Ковалевський, iєрей Но-во-ко-дацької церкви святого Миколи Артемiй Iоанов, тiєї ж церкви iєрей Стефан Ма-ли-ше-вич, Кам'янської Рiздва Богородицi церкви iєрей Афанасiй Андрiїв, Рома-нкiв-ської Свя-тоуспенської церкви священик Iоан Щербенський, iєрей тiєї ж церкви Iосиф Боро-зна, Курилiвської Святогеоргiївської церкви священики Логгiн Петров i Фома Вер-хо-гляд.
Iз козакiв вийшли священик Святотроїцької Самарчицької церквиIоан Михайлов, дяк Старосамарської Покровської церкви Федiр Данилов, священики Старокодацької церкви архiстратига Михаїла Тимофiй Федоров i Вукола Лук'янов, тiєї ж церкви iєрей Стефан Єрофеїв i диякон Василь Iллiч, диякони Новокодацької Миколаївської церкви Стефан Коркодило i Прокопiй Біличенко, тiєї ж церкви дячок Микола Сутула i пономар Микола Смичадло,
Loading...

 
 

Цікаве