WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Запорозьке козацтво в ставленнi до церков i духовенства - Реферат

Запорозьке козацтво в ставленнi до церков i духовенства - Реферат

пропонувало їм заводити там скити [15;15], щоб "церквi прибуток зро-бити" [15;23].
Пiд час перебування на Запорожжi духовнi особи служили в церквах, "на процесiї євангелiї двигали" [15;10], ходили з просфорою по куренях, розповiдали козакам про тяжкий матерiальний стан їхнiх обителів i про мету, заради якої вони збирають грошi.
Для того, щоб отримати якомога бiльшу суму подаянь, ченцi з одного монастиря одночасно перебували в рiзних мiсцях Запорожжя. Iнколи виникали ситуацiї, коли один з таких священикiв вiдвiдував слободу, а напередоднi там вже побував iнший. Iєромонах Рафаїл скаржився на це: "Нам i так, де не пiдемо, сю вiдповiдь спiвають, що вже на Софiйський монастир ми вже i давали i справляли" [15;14]. Ченцi їздили для збирання ми-лостинi i по козацьких зимiвниках [15;10], так що пiсля тривалого перебування на Запорожжi мали вже "самi майже надiйнiшi мiсця" [15;10], де козаки з великим бажан-ням подавали на святi обителi. Для того, щоб знайти такi мiсця i зiбрати якомога бiль-ше подаянь, ченцям давалась така рекомендацiя: "Всi мiсця там вiдвiдайте i одного без вiдвi-дання не залишайте" [15;15].
В результатi такої дiяльностi на Запорожжi збирались великi подаяння. Ченцi Хрес-то-воздвиженського монастиря, якi "приїжджали на одних пустих глабцях i парою ко-ней", вивезли з Сiчi, крiм значної грошової суми - 450 карбованцiв, - ще й 16 коней, во-лiв, рибу, сiль, велику кiлькiсть тканини, саф'яну i мiшин [32;64-66]. Протоiєрей Ре-ше-ти-лiвської Свято-Успенської церкви Iоан Златоржевський зiбрав лише в Новому Ко-да-ку бiльше 30 карбованцiв [18;292]. Золотоніськi iєромонах i iєродиякон за рiк пе-ре-бу-вання на Сiчi "крiм iншої здобичi, бiльше ста карбованцiв здобули" [43;6989]. За той же час полтавськими ченцями було зiбрано двiстi карбованцiв [43;6989]. Iєромонах Рафаїл, який постiйно скаржився на те, що "на здобич дуже у нас тепер не корисно: вiйсько то поскудiло, то зубожiло" [15;10], зiбрав на Запорожжi достатньо грошей, аби на них об-би--ти мiддю церковнi макiвки [15;23]. Значну кiлькiсть грошей прибулi за милостинею чен-цi отримували i пiсля смертi деяких козакiв: таким способом диякон Святковський отри-мав на свiй монастир 100 карбованцiв, iєромонах Пафнутiй -10 карбованцiв, iєро-ди-я-кон Iоасаф - 6 карбованцiв, а "рукопокладений кухар" Леонiд - 3 карбованцi [32;29].
Керiвництво монастирiв нагороджувало ченцiв за таку милостиню, зiбрану на Запо-ро-жжi. Так, iгумен Хрестовоздвиженського монастиря призначив прибулих iз Сiчi iєро-мо-наха Пафнутiя уставщиком, незважаючи на його "до того крайню нездiбнiсть" з при-чи-ни картавостi; iєродиякона - писарем, а "рукопокладеного кухаря" Леонiда - горiлоч-ним шафарем, доручивши його контролю всi монастирськi шинки [32;66]. Київський митрополит Арсенiй Могилянський, вiдчуваючи потребу в грошах для розпочатої ним капiтальної перебудови в кафедральному монастирi, направляв iєромонахiв для збиран-ня пожертвувань, i по мiрi їх повернення призначав на керiвнi посади в монастирях Лiвобе-реж-ної України. Таке мiсце було приготоване i для iєромонаха Рафаїла, що був на Запо-рож-жi на чолi мiсiї ченцiв Софiйського монастиря [15;3].
В деяких випадках керiвництво церков присилало священикiв з листом до Коша, в якому мiстилось прохання стати ктиторами i надати кошти на пiдтримку, перебудову або будiвництво церкви [42;117]. Козацтво виконувало такi прохання, i за кошти Вiйсь-ка бу-ло побудовано i вiдремонтовано цiлий ряд церков як на Запорожжi, так i за його межа-ми. Лише за кошти кошового отамана П.I.Калнишевського було побудовано в 1763-1767 рр. Лохвицьку соборну церкву [48;142]; в 1764 р. - Покровську церкву в Ромнах [47]; Свя-то-Георгiївську церкву в селi Петрикiвцi [19;331]; церкву святої Трiйцi у Пустовойтiвцi [4;215-216]; в 1774 р. було закiнчено спорудження великої брами, кам'-яної церкви i дзвi-ницi в Києво-Межигiрському монастирi [9;3]. Вiйськовий суддя Ва-силь Тимофiйович збу-дував на власнi кошти i утримував церкву Пантелеймона в Києвi [4;216].
Запорожцi робили коштовнi внески на користь монастирiв i церков, що знаходились за межами Вольностей. Так, П.I.Калнишевський послав чашi, дискоси, звіздицi в цер-кву Гроба Господня в Iєрусалимi; Межигiрському монастирю була подарована Федором Лан-тухом книга Мiнеї, козаками Сафроном i Тимофiєм Острими два срiбних хреста, кошо-вим Iваном Бiлецьким i козаком Василем два срiбних напрестольних хреста, тощо [37;260].
Подаяння, що козаки давали на запорозькi церкви, були ще бiльш щедрими, нiж отри-муванi духовними особами монастирiв i церквами поза межами Вольностей. Крiм того, що за рахунок Вiйська були збудованi майже всi запорозькi церкви, козаками була пода-ро-вана i значна кiлькiсть релiгiйних книг, iкон, хрестiв, золотих сосудiв i багато iн-шого для своїх храмiв Божих. У багатьох козацьких церквах, що збереглися до XIX ст., Д.I.Яво-рницьким, Г.П.Надхiним та iншими дослiдниками були знайденi предмети, що запорожцi пожертвували на храми Божi [23; 55.37; 273-287.36; 46-56]. Козаки особливо пiклувалися про оздоблення сiчової Покровської церкви. Збудована вiдразу пiсля засну-вання Нової Сiчi, ця церква ззовнi мала досить небагатий вигляд [32;6]. Пiд час її будiв-ництва запорожцi, не маючи коштiв на його завершення, навiть звернулися до iмпера-трицi з проханням надати кошти на покриття храму Божого залiзом i на пла-тню майст-рам. Проте, в часи iснування Нової Сiчi Покровська церква стала володiти чималими матерiальними цiнностями. В 1747 р. за кошти Вiйська Запорозького для ci-чо-вої церкви була виготовлена iкона з вмонтованим кипарисовим хрестом, який мiстив частину дере-ва, на якому був розп'ятий Iiсус Христос, про що говорилось в написi пiд хрестом [36;47]. У 1762 р. за вiйськовий кошт в Глуховi було виготовлено срiбне пані-кадило для сiчової церкви, на що було витрачено 3000 карбованцiв. Вiйськова старши-на, враховую-чи "чималу суму", навiть просила гетьмана Розумовського надати для пере-возки паніка-дила на Сiч до десяти озброєних козакiв [31;326]. У 1774 р. запорожцi виго-то-вили для начальника сiчової церкви Володимира Сокальського коштовну митру i на-пе-рсний хрест [37;259]. У квiтнi 1775 р. кошове керiвництво звернулось до архiмандрита Києво-Печерської Лаври Зосима за допомогою у виготовленнi для сiчової церкви золо-тих сосу-дiв "на зразок iснуючих в Києво-Печерськiй Лаврi самою витонченою роботою виро-бле-нi" [48;3]. На початку 70-х рр. XVIII ст. козаки навiть планували побудувати за-мiсть ста-рої дерев'яної кам'яну сiчову церкву, проте лiквiдацiя в 1775 р. самої Сiчi пере-шко-дила цим намiрам. Про дари, якi запорозькi козаки принесли до сiчової церкви, Ми-кита Корж згадував так: "Iз козакiв... багато хто... прикрашав церковнi iкони, iсправ-ляв бага-тi хорогви i хрести, збагачув ризничнi утварi i церковнi св(ятi - I.Л.) сосуди коштовни-ми камiннями i прекрасними виробами так, що у всiй Росiї навряд чи де риз-ниця має пере-вагу Запорозької ризницi iдостатку церковного на кошт казни, тобто гро-шової су-ми" [30;26]. Гавриїл до опублiкованого ним "Устного повествования Коржа" до-дав спи-сок ре-чей, якi знаходились в Покровськiй
Loading...

 
 

Цікаве