WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Запорозьке військо періоду нової січі - Реферат

Запорозьке військо періоду нової січі - Реферат

15 і 2, військовому писарю - 12 і 2, військовому осавулу - 10 і 1, на військову канцелярію - 10 і 3, 38 куреням - по 32 чверті та 6 четвериків круп. Решта - військовим служителям, священнослужителям та учням січової школи [95, 156; 104, 305]. Хлібне жалування, яке запорожці отримували від уряду, не відігравало значної ролі, оскільки Січ, особливо з другої половини XVIII століття, сама забезпечувала себе хлібом за рахунок власних господарств і торгівлі.
Щороку на Військо Запорозьке низове з російських цейхгаузів виділялося 50 пудів свинцю, які козаки отримували, головним чином, через Київську губернську канцелярію [3, арк. 77 - 79; 95, 156]. Зазвичай, порох і свинець Військо Запорозьке отримувало з найближчих армійських магазинів, найчастіше з Новосіченського ретраншементу [4, арк. 44]. Визначена урядом кількість пороху і свинцю не могла задовольнити воєнних потреб запорожців. Так, наприклад, при розділі 50 пудів пороху на 10.000 козаків на кожного припадало по 80 грамів. А якщо взяти до уваги й артилерію, то можна сказати, що 50 пудів пороху і 50 пудів свинцю були для Війська Запорозького низового суто умовним доповненням (лише для салюту на свята та у випадку приїзду на Січ урядових посадовців). Основну частину пороху (для артилерії) Запорозький Кіш мав купувати на кошти Війська. До того ж і човни для воєнної служби Військо Запорозьке будувало власним коштом. Витрати на боєприпаси і військове спорядження у Війську Запорозькому були величезні. Так, тільки на ліс для спорудження одного човна - "дуба" потрібно було витратити близько 80 - 100 крб. [8, арк. 41 - 43].
Вищесказане дозволяє зробити висновок, що державна щорічна платня Війську Запорозькому низовому не забезпечувала козаків ані грошима, ані провіантом, ані боєприпасами і відігравала суто допоміжну роль. До того ж, на спорядження депутацій Коша до Петербурга, Москви, Києва та Глухова (в залежності, де мала бути отримана платня) та на подарунки російським вельможам запорожці мали витрачати значні кошти. Процедура отримання жалування для Війська Запорозького низового була скоріше приводом для депутацій до імператорського двору та вищих сановників для подачі прохань та вимог, ніж військовою необхідністю. Таким чином, Військо Запорозьке низове періоду Нової Січі в економічному відношенні не залежало від російського уряду.
За браком даних про забезпечення Війська Запорозького низового боєприпасами в період російсько-турецької війни 1735 - 1739 років, через відсутність відповідних документів в архіві Коша і Російському воєнно-історичному архіві, розглянемо це питання спираючись на документацію, яка відноситься до російсько-турецької війни 1768 - 1774 років.
Так, у 1769 році кошовий отаман Петро Калнишевський подав прохання до штабу Другої армії про видачу Війську Запорозькому боєприпасів: 1) на головну частину з розрахунку на кожного козака по 2 фунти пороху і по 4,5 фунти свинцю - 370 пудів свинцю, 878 пудів і 30 фунтів "мушкетного" і 1500 пудів "гарматного" пороху; 2) на чотири літні сторожові команди (по ріках Дніпру, Самарі і Кам'янці) "мушкетного" пороху 150 пудів і 38 фунтів, свинцю - 358 пудів і 28,5 фунтів, "гарматного" пороху - 61 пуд 10 фунтів та ядер "за калібрами" - 380 пудів [7, арк. 88]. Армійські служби видали лише половину від указаної кошовим отаманом кількості, а саме: мушкетного пороху - 184 пуди 34 фунти, свинцю - 494 пуди 37 фунтів, 32 золотники (з розрахунку на кожного козака по 32 заряди, а на заряд йшло по 3 золотника пороху і 8 золотників свинцю на кулю [7, арк. 111]. На сторожові команди Кіш нічого не отримав. Прохання Коша про видачу на ці команди боєприпасів командувач армії генерал-аншеф П. Рум'янцев не задовольнив, мотивуючи тим, що "…з пропорції для таких відпусків постановлено і відступати не можна, бо на видатки або на одну рушницю не більше, як і всім іншим відпускається, чим звичайно і задовольнитися можна, оскільки порох тільки збережено буде; і утримуйте своїх козаків, щоб не витрачали на стрільбу під час пияцтва, їздячи по містах і усюди, як я те часто бачу" [7, арк. 157]. Лише у вересні 1769 року новий командувач армії генерал-аншеф П. Панін виділив на сторожові команди 83 пуди 7 фунтів свинцю, з розрахунку по одному фунту на козака [5, арк. 5].
Про постачання Війська Запорозького низового боєприпасами у ході бойових дій 1770 - 1772 років свідчить реєстр прийнятих ним боєприпасів з армійських магазинів [Див. додаток № 2]. У 1773 році Кіш просив у російського командування для забезпечення бойових дій Війська Запорозького низового 458 пудів 16 фунтів мушкетного пороху, 916 пудів 32 фунти свинцю, 1140 ядер, 570 пудів, 5 пудів фітилю. З армійських цейхгаузів згідно з цим проханням було "асигновано" 156 пудів пороху, 225 пудів свинцю, 5 пудів фітилів, 570 пудів картечі, 1140 ядер. Але прийнято Військом Запорозьким низовим було 168 пудів 22,5 фунтів пороху, 364 пуди 18 фунтів і 64 золотника свинцю, 1140 ядер та 315 пудів картечі. При розділі на кожного козака це становило по ? фунта пороху і одному фунту свинцю [21, арк. 32 - 59]. Впродовж кампаній 1773 - 1774 років від російського командування Військо Запорозьке низове отримало 670 пудів пороху, 1171 пуд свинцю, 1710 пудів картечі і 3420 пудів ядер [22, арк. 40].
Щоб отримати потрібну кількість припасів від російської сторони Кошу доводилось докладати немало зусиль [9, арк. 19, 89; 16, арк. 5]. Майже у кожному випадку з приводу постачання війська кошовому отаману Петру Калнишевському доводилось особисто звертатися до командувача армією, щоб той наказав начальникам магазинів видати запорозьким командам потрібну кількість провіанту і боєприпасів. Для виконання особливо важливих завдань запорозькі команди отримували гармати [13, арк. 120].
Під час перебування Війська Запорозького низового у складі російської армії у воєнний час козаки отримували від інтендантських служб провіант і фураж для коней. На військову службу козаки мали прибувати із своїм провіантом [50, 114]. Під час бойових дій 1769 - 1774 років провіант козакам видавався помісячно. Форпостні команди отримували провіант на декілька місяців: зимою на 6, літом на 2 - 3 місяці [16, арк. 1 - 2; 20, арк. 69]. Місячна норма провіанту на чотирьох козаків дорівнювала одній чверті борошна і одному гарнцю круп [6, арк. 32]. Отриманий в магазинах російської армії провіант на місця розвозили представники команд, де той розподілявся полковими осавулами поміж наказними курінними отаманами, а ті, у свою чергу, розподіляли його поміж своїми козаками [12, арк. 48; 14, арк. 76].
НаЗапорожжя підвіз провіанту у воєнний час був незручним. Для перевозу фурами відстань була дуже великою і небезпечною через можливість нападу татарських загонів. З огляду на це, провіант везли Дніпром на байдаках. Через пороги байдаки "переганяли" порожніми, а вантаж обвозили берегом. У зимовий час підвіз провіанту припинявся. Через це провіантське забезпечення Війська Запорозького низового російською стороною відбувалося, головним чином, восени і ранньою весною [16, арк. 5]. У зимовий час з провіантського забезпечення знімались ті козаки, які розходились по домівках і не несли гарнізонної і форпостної служби [20, арк. 81]. Після розподілу провіанту залишок розподілявся у першу чергу між старшинами, а
Loading...

 
 

Цікаве