WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Запорозька флотилія в Російсько-Турецькій війні 1768 – 1774 років - Реферат

Запорозька флотилія в Російсько-Турецькій війні 1768 – 1774 років - Реферат

остаточного розгрому супротивника. "Замочив патроны туркине могли стрелять, но ободрённые прибывшим подкреплением бросились на запорожцев.Убийственный огонь по неприятелю с нашей и захваченной флотилии опрокинул противника, который в совершенном беспорядке скрылся за гору Буджак" [39; 218]. У листі до імператриці Катерини 2 від 29 серпня 1771 року граф Рум'янцев писав: "неожиданность нападения и меткий огонь запорожцев имели следствием, что в этом блестящем деле не было у нас ни одного убитого, ни раненого, тогда как неприятель потерял до 1.000 человек убитыми и 150 утонувшими. Командовавший турецкою флотилиею Гаджи-Гасан был взят в плен" [62; 474].
Запорозька команда, очолювана Якубовичем і Сахновським, до кінця кампанії діяла у складі корпусу генерала Бавра. З 10 серпня по вересень козаки на 13 байдаках проводили пошуки і диверсії в районі Гірсово. В ніч 3 вересня запорозька команда, очолювана Я. Сідловським, підійшла до містечка Даяни (Девно), біля якого був розташований турецький табір (великий форпост).Козаки просиділи в засідці цілий день, а вранці 4 вересня атакували супротивника. На допомогу Даянському табору підійшло підкріплення в 1.000 вершників. Бій затягнувся. В цей же часз боку Гірсова турецькі галери почали наближатися до Даян. "Порутчик Сахновский открыл против них огонь из своих лодок и заставил подходящие суда отойти назад. Запорожцы выбили противника из лагеря и завладели всем в нём бывшим. Забрав всё, что было в лагере, казаки захватили ещё два больших судна, и посадив в них значительное число жителей из христиан, возвратились назад" [39; 311]. У цьому бою запорожці захопили агу Бім-пашу і 6 знамен. Втрати турків сягали більше 100 чоловік. Команда Я. Сідловського втратила 4 чоловіка убитими і 28 чоловік дістали поранення [66; 122, 97; 102]. 24 жовтня команда запорозьких піхотинців взяла участь у штурмі Гірсово. В донесенні полковника регулярної армії Думашова до графа Рум'янцева від 25 жовтня 1771 року говориться, що після здобуття російськими військами Мачина, Тульчиї Бабадага в Гірсовському гарнізоні почалася паніка і він почав танути. Підполковнику Якубовичу Думашов наказав зробити спробу оволодіти фортецею. З цією метою запорозька команда була підкріплена батальйоном гренадерів (250 чоловік) і однією полковою гарматою. Запорожці мали лише 6 фальконетів. Гірсово захищало 2.000 чоловік гарнізону при 70 гарматах. Вранці 24 жовтня Якубович висадився біля Гірсово і захопив ворожу батарею, на якій було 8 гармат, після чого відкрив по фортеці вогонь. Одна граната влучила в пороховий льох. У результаті потужного вибуху частина стіни розвалилась і Якубович оволодів фортецею штурмом. "Урон неприятеля потерпевшего от взрыва, причём погиб сам комендант крепости, был весьма велик. У нас же ранено только 20 человек и 9 запорожцев. Заклепав и затопив найденные в крепости пушки, Якубович сжег до 100 плохих неприятельских судов, стоявших в пристани и привёз в Ораш только 6 взятых на батарее небольших пушек, 2 галиота и 25мелких судов" [39; 328, 97; 106]. Це була остання значна операція, в якій брала участь запорозька команда Я.Сідловського. В списку убитих з команди Сідловського, поданим у Кіш по завершенню походу для поминання в церквах значилось 47 імен [97; 148]. У цілому ж експедиція дунайців 1771 року була дуже вдалою.
Напередодні кампанії 1772 року князь Вяземський знову писав кошовому отаману, щоб той при першій зручній нагоді відрядив таким же чином на Дунай, якщо можна, дві тисячі козаків, у крайньому разі, не менше тисячі. Від імені Імператриці князь обіцяв 10.000 карбованців, якщо піде дві тисячі чоловік, і половину тієї суми надіслав до війська. Іншу половину козаки мали отримати по прибутті на Дунай [64; 501, 66; 118-119, 97; 109]. Отримавши листа князя Вяземського, кошовий отаман у листі від 11 березня 1772 року до командувача Другої армії генерал-аншефа князя В.М.Долгорукова прохав відпустити човновим командам з армійських магазинів "провианта и артиллерии с принадлежностью" [97; 120]. Замість померлого від ран Якова Сідловського, командиром тисячної команди, яка відряджалась на Дунай, було призначено полковника Мандра. Другу тисячну команду, яка мала залишатись у пониззі Дніпра, очолив полковник Лега. В кожну команду було відряджено по 26 козаків від 38 куренів. Таким чином, човнові команди нараховували по 988 козаків [97; 124]. З Січі обидві команди вирушили 5 травня, а вже 7 травня полковник Лега, який супроводжував Мандра до Очакова і Кінбурна, писав у Кіш що: "поблизу Кинбурна чрез всю ночь стояли и пальбы с Очакова, с города и судов не слыхали" [66; 124]. Таким чином, команда Івана Мандра вийшла в Чорне море без будь-яких перешкод. 23 червня полковник Мандро доповідав Кошу, що під час шторму при Татар-Пунарській косі було розбито в друзки два човни і три козаки потонуло. 28 травня козаки прибули в Ізмаїл і стали під команду адмірала Ноліса, який виплатив запорожцям від імені Імператриці обіцяну суму і відшкодував збитки за розбиті човни [26; 297, 66; 124-125, 97; 132, 270]. В червні між російською і турецькою сторонами розпочалися переговори і бойові дії припинилися. 29 червня полковник Мандро доповідав Кошу, що він стоїть при урочищі Яссені за вісім верст від Ізмаїла і російське командування вимагає від нього човнів для різних експедицій. У посланому списку для поминання в Січовій церкві зазначено, що в його загоні було 26 убитих у бою і 74 померлих від ран та хвороб [66; 125, 98; 26-27]. У цей час загін Івана Мандра потрапив під команду обер-інтенданта М.П.Рябініна [64; 503]. В рапортах запорозького полковника Івана Дуплича (який очолив п'ятисотенну команду дунайців ) від 14 жовтня і 8 листопада говориться, що козаки стоять напроти Сілістрії в урочищі Шикирешли під командою генерал-майора Г.О.Потьомкіна і залишатимуться там до кінця перемир'я, тобто до 9 березня 1773 року [66; 126, 97; 192-193, 98; 234]. 30 вересня 1772 року кошовий отаман надіслав графу Рум'янцеву листа, в якому прохав надати човновим командам, що залишались на Дунаї, зимові квартири [98; 236].
В кампанію 1773 року Дунайська команда запорожців залишалась у віданні генерал-майора Потьомкіна. 21 березня загін полковника Дуплича був задіяний у бойовій операції біля Сілістрії. [40; 25-26]. 9 травня перед пошуком генерал-майора О.В.Суворова на Туртукая, граф Рум'янцев наказав запорожцям потривожити супротивника в інших місцях Дунаю. 10 травня під Туртукаєм
Loading...

 
 

Цікаве