WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Запорозька флотилія в Російсько-Турецькій війні 1768 – 1774 років - Реферат

Запорозька флотилія в Російсько-Турецькій війні 1768 – 1774 років - Реферат

з загоном охоронців з Кінбурна до Перекопу, запорожці несподівано вдарили по ворогу із своєї засідки. Закріпившись на березі з кількома фальконетами, вони перетнули хану шлях і мали "сильную ружейную и пушечную баталию с рана до полудня" [38; 297, 64; 481]. Як тільки почався бій, татарські обози повернулись до Кінбурна. Запорожці розсіяли ворожий загін, який охороняв хана, а хан сам ледве уникнув полону. Козаки утримували татар, доки не були випущені майже всі набої і два фальконета не розірвалися. [38; 298]. В рапорті Данила Третяка від 26 вересня 1770 року говориться, що в ході бою запорожцізахопили три прапори (червоний, зелений і білий), ханську коштовну палицю, п'ять військових знаків, до 100 коней з в'юками, одного полоненого і багато речей та посуду. Втрати козаків складались з одного убитого і шістьох поранених [38; 298, 64;481]. У ході кампанії 1770 року в команді Третяка загинуло 74 козаки [97; 145-147].
11 березня 1771 року напередодні нової кампанії у Кіш з Петербурга від генерал-прокурора князя О.О.Вяземського надійшов лист, в якому той з височайшої волі пропонував Війську Запорозькому надіслати частину запорозької флотилії на Дунай, де мала діяти Перша армія. Щоб заохотити козаків до такої експедиції, імператриця забажала пожалувати з свого боку: тим, хто піде першим човном - 1.000 карбованців, з другим - 500, а решті - по 300 карбованців винагороди на кожен, скільки їх буде в експедиції. Князь Вяземський доручив Кошу відрядити на кожен човен по одному писарю, які могли б під час експедиції щодня нотувати всі пригоди, описувати погоду, береги, глибини, поселення тощо. Тим писарям князь прохав наказати, щоб по прибутті човнів до Акермана чи Кілії, вони разом із своїми журналами, на поштових прибули до нього в Петербург [64; 496-497, 97; 8-9]. Кошовий отаман на лист князя Вяземського відповів слідуюче: "письмо, в котором Ваше высококняжеское сиятельство соблаговолили предписывать, чтоб в Войске Запорожском таковых поискать людей, которые знали бы и возжелали проплыть на лодках со Днепра мимо Очакова и Кинбурна в море до Аккермана или в Дунай до Килии. Таковы вашему сиятельству требуются люди, что могли бы в том и прочем всё, что соблаговолите предписывать, в войске Запорожском имеются и охотно по присяжной должности и ревностному к службе усердию сделают" [97; 3]. На старшинській сходці, що відбулась 11 квітня, для командування Дунайською експедицією були обрані полковник Яків Сідловський і полковий старшина Семен Бистрицький. У команду Сідловського було відряджено по 26 козаків від кожного куреня [97; 25, 98; 27]. 16 квітня 1771 року на 19 човнах при 18 фальконетах 988 запорожських піхотинців вирушили в Дунай [26; 295, 64; 497, 66; 119, 99; 25, 98; 27]. Друга тисячна команда під проводом полковника Рубана на 19 човнах спустилась разом з першою в Очаківський лиман. Завданням Рубана була допомога команді Сідловського при проході повз Очаків і Кінбурн у разі сутички з турецькими кораблями. На протязі усієї кампанії команда Рубана діяла в пониззі Дніпра і стежила за ворогом на лимані. [23; 02 - Т 2].
29 травня команда Якова Сідловського увійшла до гирла Дунаю і 2 червня прибула до Кілії, звідки за наказом генерал-мойора Вейсмана вирушила до Ізмаїла, куди прибула 8 червня. 17 червня на Чорному морі біля Березанського острова команда Сідловського захопила великий корабель, який йшов з Очакова до Константинополя. На кораблі, крім здобичі, козаки знайшли важливі листи турецького командування і передали їх в штаб генерал-фельдмаршала Рум'янцева [97; 37, 67, 75]. Біля гирла Дунаю запорожці захопили 8 галер при 26 гарматах [26; 295]. Під Тульчою вони відбили у ворога 4 великих військових кораблі, чимало галер і менших суден [54; 167-168, 64; 498]. Крім того, запорожці билися з турками під Браїловом, Мачином, Гірсово і Сілістрією [26; 295]. 18 - 20 липня запорожці взяли участь у розгромірозкольницьких поселень пилипців у гирлі Дунаю. Керував цією операцією полковник кабардинського піхотного полку Кличка. 800 чоловік регулярної піхоти на 18 запорозьких човнах та 8 баркасах, висадились біля поселення пилипців, де знаходилася турецька батарея, і винищили усіх до ноги. Зачувши стрілянину, на допомогу пилипцям від Бабадага підійшов великий турецький загін і атакував російських гренадерів. У рапорті полковника Клички про участь запорожців у цьому бою йдеться, що "лощины были заняты казаками и продольно обстреливались. В то же время из орудий запорожских судов открыт был частый огонь по неприятелю приблизившемуся к берегу и действием этого огня турки были принуждены к отступлению" [39; 195].
За розпорядженням головнокомандувача Першої армії П.А.Рум'янцева, генерал-майор Вейсман призначив начальниками запорозької команди підполковника А.Я.Якубовича і ротмістра (в ряді документів поручика) М.Я.Сахновського [66; 120, 97; 94-95]. Так було вчинено для запобігання заворушень серед рядових піхотинців проти старшини [69; 56]. 26 липня запорозька команда ввійшла до складу Дунайської гребної флотилії, командиром якої було призначено капітана 1-го рангу І.І.Нагаткіна. 1 серпня запорозьку команду було поділено на дві частини. 300 козаків на 6 човнах залишились в Браїлові для сторожової служби, а інші разом з Сідловським, Якубовичем і Сахновським на 13 човнах увійшли до складу корпусу генерал - квартирмейстра Бавра, який стояв біля річки Яломниці [64; 498, 66; 121]. Начальником Браїловської команди запорожців І.І.Нагаткін призначив секунд-майора Беліча. 11 серпня ця команда під час роз'їзду атакувала і знищила в бою два ворожих судна [64; 499]. 25 серпня команда Беліча на річці Алалуй вислідила турецьку ескадру, яка складалась з чотирьох галер, трьох кончебасів і значної кількості менших суден. Запорожці засіли в очереті. Засідка була влаштована в двох місцях таким чином, щоб одночасно атакувати авангард і ар'єргард ескадри.Коли супротивник підійшов на середину відстані між розставленими човнами козаки з двох боків атакували ворога. [39; 218]. "Неприятель увидев себя кругом охваченого и что стрельба пушечная и оружейная, которую он бесплодно, хотя и наижесточайше производил, нимало не остановила наступающих на него и принужден был искать своего спасения бросаясь из судов к своему берегу" [54; 338]. Після того, як козаки захопили ворожі плавзасоби, Беліч під прикриттям гарматного вогню з запорозьких та захоплених турецьких суден з рештою піхотинців вийшов на берег для
Loading...

 
 

Цікаве