WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Запорозька кіннота у бойових діях російської армії 1735 – 1739 років - Реферат

Запорозька кіннота у бойових діях російської армії 1735 – 1739 років - Реферат

боєздатність, російські війська не могли чинити належної відсічі. Оскільки запорожці, що знаходились на Січі і дніпровських постах, були у значно кращому стані, ніж війська, які повернулись з походу, Б. Мініх наказав І. Білицькому протягом жовтня-листопада проводити пошуки проти ворога до Бугу і Дністра. Це було потрібно для того, щоб російський гарнізон Очакова мав можливість залишити фортецю, попередньо зруйнувавши її укріплення [42; 408]. Після того, як І. Білицький разом з військом вирушив у пошук, Січ залишилася без належної оборони. В листопаді наказний отаман П. Похвалитий від імені всього сiчового товариства у листі докоряв за те кошовому [31; 101].
У зиму 1738-1739 років Запорозька Січ і всі пости вгору по Дніпру знаходились під особистим контролем Б. Мініха. В Усть-Самарському ретраншементі разом з лівобережними козаками і ландміліцією знаходилось невелике число запорожців для розвідувальної служби. На постах від Усть-Самарського ретраншементу до Січі стояли виведені з Очакова і Кінбурна війська. Запорозький Кіш був зобов`язаний висилати партії до зруйнованих фортець [51; 23, 26, 33]. У середині лютого 1739 року об`єднані партії лівобережних і запорозьких козаків під проводом полковників Василя Капніста та І. Часника вчасно виявили підготовку татар до набігу на Україну і повідомили про це генералітет Української лінії. 18 лютого татарська орда, очолювана калгою-султаном, атакувала пости Української лінії, але була відбита і відступила з великими втратами [51; 40-42].
За планом російського уряду в кампанії 1739 року Запорозька кіннота мала стати під командування генерал-фельдмаршала П. Лассі і приймати участь у поході на Кримський півострів. П`ять сотень запорожців, що з 1737 року входили до складу Миргородського полку Василя Капніста, мали виступити з армією Б. Мініха до Хотина [40; 107. 51; 90]. Армія П. Лассі не могла вчасно вирушити в похід через чуму і великий недокомплект людей у полках. З 55 тисяч чоловік, призначених для походу, в строю знаходилась лише половина. Запорозька кіннота стала для П. Лассі в нагоді [51; 134-135].
За розпорядженням П. Лассі, запорожці мали приєднатися до його армії на р. Вовчі Води. 17 червня запорозький загін в 740 вершників, очолюваний полковником Онисимом Білим, прибув до російського табору. 18 червня П. Лассі зупинив армію [31; 500, 51; 274]. Стало зрозуміло, що повторити вдалі Кримські експедиції 1737-1738 років армія не в змозі. З огляду на це, П. Лассі став табором на р. Молочній і обмежився лише розсилкою розвідувальних партій. Так, 28 червня П. Лассі відрядив до Дніпра партію в 150 донських і запорозьких козаків під проводом донського полковника Краснощокова, яка під Кизикерменом захопила в полон декількох татар [51; 275]. 1 липня інші розвідувальні партії донесли, що в степу не тільки поселень, а навіть ворожих роз'їздів ніде немає і що біля Генчі шлях на Арабатську стрілку прикриває турецька флотилія. Крім того, на шляху до Перекопу татари випалили степ і посилено охороняли переправи через Сиваш. Зважаючи на це, П. Лассi залишався з армiєю на р. Молочнiй до кiнця кампанiї [51; 276-277].
Під час походу армії П. Лассі до Криму головна частина запорозької кінноти, очолювана кошовим отаманом Я. Тукалом, залишилась на правому березі Дніпра для оборони Січі від можливого нападу ворога з боку Дністра. Протягом квітня-травня 1739 року запорозькі розвідувальні партії ходили до Бугу, Очакова, Мертвих Вод і Кизикермена. 29 травня кошовий отаман Я. Тукало повідомляв Б. Мініха, що відряджена 1 травня партія чисельністю в 120 вершників біля Мертвих Вод атакувала загін ногайців, яких "разбили и полтораста человек побили и в реке потопили, до четырех сот лошадей в добыч и два человека для языка привели, кои в допросах объявляют, что та их неприятельская партия состояла в пятистах человеках и оную послал хан крымский для взятия языка под командою одного мурзы, который при том же от запорожцев и убит" [37; 14]. Полонені показали, що близько 100 000 татар зiбралося по обидва боки Дністра біля Бендер і що при татарах перебуває великий загін турецької кінноти [51; 156].
20 травня запорожці, які були в 1737 році зараховані до складу Миргородського полку, прибули до армії Б. Мініха і увійшли до Першої дивізії генерал-аншефа О.Румянцева [51; 145-146, 158]. Під час походу армії Б. Мініха до Бессарабії Миргородський полк відзначився глибоким рейдом по ворожих тилах. 22 червня, з метою ввести ворога в оману, Б. Мініх наказав командиру Миргородського полку полковнику В. Капністу ще до закінчення переправи армії через Буг вирушити з 1000 своїх козаків (половину яких становили запорожці) у напрямі Бендер і розпускати чутки про те, що росіяни мають на меті взяти в облогу Бендери. В. Капніст зайшов у тил турецько-татарської армії і з боями пройшов від м. Летичева на Бузі до м. Сорок і м. Могильова на Дністрі, знищуючи невеликі загони ворога. Щоб оточити загін В. Капніста, хан відрядив з-під Хотина значні сили [52; 64]. Проте 30 червня В. Капністу вдалося з`єднатися з армією Б. Мiнiха біля села Розсошинець на р. Вовк [51; 170-171]. Не дивлячись на свою нечисельність, Миргородський полк зміг відвернути увагу ворога від переправи росіян і дав Б. Мініху час зосередити свої сили [51; 177].
Протягом липня Миргородський полк залишався у складі дивізії О.Румянцева [51; 184-193]. 17 серпня під час Ставучанської битви запорожці, як і решта кінноти, знаходились всередині бойового порядку армії, яка пересувалась одним великим каре, під захистом рогаток. Після закiнчення битви Миргордський полк разом iз запорожцями влився до складу дивізії генерал-лейтенанта К. Бірона [51; 229-234]. На 9 вересня в Миргородському полку значилось 550 запорожців [37; 209]. Проте бойових дій у Бессарабії вже не велося. Після поразки під Ставучанами турецька армія в повному безладді перейшла через Дунай, залишивши напризволяще татар. Командувач турецької армії Велі-паша повнiстю втратив контроль над ситуацією [35; 167, 56; 257]. Після того, як російська армія опанувала Бессарабією, запорожці В. Капніста залишались у районі Дубоссар до кінця жовтня і повернулися на Україну разом з російськими військами [51; 267].
Як показали воєнні події 1735-1739 років, Запорозьке військо відігравало значну роль в обороні України від татарських нападів. У ході операцій російської армії проти турецько-татарських військ запорозькі козаки виконували, головним чином, розвідувальну, авангардну і сторожову службу. Попередній бойовий досвід запорожців, знання ними місцевості і воєнних звичаїв супротивника забезпечували успішні дії росіян. У боях з ворогом запорожці засвідчили високий рівень воєнного мистецтва, опираючись на свої давні військові традиції. Проте, тісна взаємодія з регулярними підрозділами внесла ряд змін у запорозьку тактику і способи ведення бойових дій. У цілому ж, Запорозькевійсько повністю виправдало надії російського уряду щодо посилення оборони кордонів імперії і довело доцільність свого існування як окремої воєнної структури.
Loading...

 
 

Цікаве