WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Запорозька кіннота у бойових діях російської армії 1735 – 1739 років - Реферат

Запорозька кіннота у бойових діях російської армії 1735 – 1739 років - Реферат

сильныя партии" проти Буджацької орди [38; 147]. 16 вересня кошовий отаман Іван Білицький доповiдав, що неподалік Січі з`явилась Буджацька орда. Зважаючи на це, Б. Мініх наказав армії швидким маршем іти на допомогу запорожцям. Армія стала на лівому березі Дніпра в 17-ти верстах від Січі. За бажанням самих запорожців Б. Мініх відрядив на Січ команду регулярної піхоти з артилерією і запасом провіанту. Татари не зважились атакувати Січ і повернули назад [48; 1/60-63, 50; 292]. Зібравши сили, кримський хан переслідував російську армію аж до Української укріпленої лінії [72; 275].
З жовтня і до кінця грудня 1736 року Запорозький Кіш розсилав невеликі розвідувальні партії вглиб татарського степу. Обов`язком запорожців Б. Мініх визначив збір інформації про татар: "ибо известие об оном неприятеле более должно получать от вас, Войска Запорожского, яко вблизости тамошних мест обретающихся" [31; 97]. Так, 25 жовтня в Чорній Долині запорожці захопили трьох татар, вчинили допит і добуті відомості передали генерал-лейтенанту М. Леонтьєву [38; 191]. Відразу ж після повернення російської армії у межі своїх кордонів орда, очолювана ханом, вдерлася на Лівобережжя. Татари розорили прикордонні містечка, захопили в полон велику кількість населення. Запорозька кiннота перехопила орду, коли та з ясиром поверталась до Криму. У ходi бою козаки розгромили татар i захопили в полон чотирьох мурз. 25 грудня запорожці перехопили листи, що були надіслані з Криму до Польщі і передали їх Б. Мініху [31; 441].
Протягом січня-лютого 1737 року татари чинили набіги на Лівобережжя. Українська укріплена лінія не була для них перешкодою. Б. Мініх неодноразово писав до кошового отамана про необхідність розвідувальних пошуків проти ворога. Але через нестачу людей на Січі цього завдання запорожці виконати не змогли. Татари, використовуючи чисельну перевагу, знищували невеликі загони козаків. Листування між Кошем і генералітетом тривалий час була перервана [38; 286, 296]. 10 березня в Кіш надійшов ордер Б. Мініха, за яким Запорозьке військо мало готуватися до нового походу [43; 2]. 16 квітня Б. Мініх наказав Запорозькому війську виступити з таким розрахунком, щоб до 1 травня піхота на дубах прибула до гирла Вільнянки, а кіннота - до гирла Орла, де мала з`єднатися з головними силами армії [43; 14]. 15 травня 1500 запорожцiв разом з кошовим отаманом Іваном Малашевичем прибули до табору Б. Мініха. Решта козаків залишилась на Січі, оскільки турецький сераскер Абдула-паша у листі до запорожців від 4 травня 1737 року погрожував зруйнувати Січ, якщо ті не перейдуть у межі Російської держави [43; 15].
На початку кампанії для бойових дій проти Османської імперії російський уряд сформував дві армії. Армія, під командуванням П. Лассі, призначалась для експедиції на Кримський півострів. Армія Мініха, в якій налічувалось 53 337 чоловік піхоти, 25 851 чоловік регулярної кінноти (кірасирів, драгунів, гусар), 9700 ландміліції, 7000 донських козаків, 9000 лівобережних, слобідських і чугуївських козаків - загалом, без врахування запорожців, 104 881 чоловік призначалась для походу на Очаків. Але реально для походу на Очаків Б. Мініх зміг зібрати лише 70 000 чоловік при 62 гарматах [50; 357, 56; 251]. Армія графа П. Лассі, налічувала 49 700 чоловік регулярних і 15 000 чоловік іррегулярних військ, з яких у строю знаходилось лише 40 000 чоловік, серед яких запорожців не було [50; 358, 56; 251].
24 травня армія Б. Мініха зосередилась біля Південного Бугу. В ході просування армії до Очакова 1500 запорожців разом з кошовим Іваном Малашевичем йшли у складі авангарду, очолюваного генерал-лейтенантом Кейтом. Крім запорожців, у цьому загоні було 8 драгунських, 7 піхотних і 2 ландміліцьких полки [43; 69, 50; 377]. 5 червня запорожці були вислані на розвідку до Бугу. На р. Мертві Води козаки натрапили на татарську орду. Татари погналися за запорожцями i переслiдували їх до самого табору. Вiд цього часу Мiнiх "под потерянием живота" наказав нiкого не випускати за рогатки i вiдвiднi караули. Решту шляху до Очакова армiя змушена була йти у супроводi татар [42; 76, 43; 19].
20 червня на 77 році життя, прохворівши декілька днів лихоманкою, помер Іван Малашевич. 22 червня тіло кошового отамана при гарматному і біглому рушничному вогні армійських полків під прикриттям запорожців було відправлено на Січ [43; 22]. Для виконання функцiй провiдникiв, розвiдникiв i кур'єрiв при армiї залишилося лише 200 запорожцiв [39; 69]. Крім того, половину Миргородського козацького полку становили запорожці, які в зиму 1736 - 1737 років перейшли на Лівобережжя. З кінця червня Миргородський полк проводив глибокі розвідувальні рейди у напрямку Бендер, збираючи інформацію про дії ворожої армії [42; 99].
30 червня росіяни підійшли до Очакова і розташувалися табором біля фортеці. 2 липня Очаків був узятий штурмом [1; 1-5, 2; 1, 6; 1, 56; 251]. Про участь запорожців у штурмі Очакова ніяких відомостей немає. 5 липня запорожці, якi залишалися у таборі Б. Мініха, були відряджені до корпусу генерал-лейтенанта Леонтьєва для прикриття обозу [42; 107, 43; 32]. Залишивши в Очакові 2-тисячний гарнізон, Б. Мініх з рештою армії вирушив до Бендер. Татари підпалили степ. Через це російські коні лишились без підніжного корму. Б. Мініх змушений був припинити похід і повернув армію на Україну [50; 398, 56; 251. 57; 247].
24 липня запорозька кіннота, яка на Січі налічувала 3000 вершників, за наказом Б. Мініха була поділена на три партії. Перша партія була відряджена на Буг, друга - до Кизикермену, третя - до Перекопу. Ці партії мали перешкоджати татарським загонам повертатися до Криму [39; 163, 48; 2/9]. Запорожці, які прибули до армії Б. Мініха в липні, були відряджені до армії П. Лассі, що діяла на Кримському півострові. Але П. Лассі ще до 24 липня вийшов з Kриму і став табором на р.Молочні Води, а згодом відійшов на Слобожанщину [56; 253, 57; 231]. 1 вересня при Кизикермені 1000 татар потрапила в засідку влаштовану запорожцями під керівництвом новообраного кошового отамана Івана Білицького. У ході бою татари зазнали великих втрат [43; 47, 48; 12]. Протягом вересня-жовтня 1737 року запорозька кіннота вистежувала татар у районі Кінбурна, Перекопа і р. Берди [50; 484]. Після відходу головних сил армії на Україну запорожці повернулись на Січ [39; 167, 182].
У зиму 1737-1738 рокiв Запорозьке військо змушене було обороняти свої поселення від татарських орд, які через територію Запорожжя йшли на Україну. В лютому 1738 року, коли натиск татар послабився, Б. Мініх наказав генералітету Української лінії і Запорозькому Кошу відрядити в степ партії козаків [48; 3/11]. 24 лютого з Січі вирушила партія, очолювана І. Білицьким, яка провела рейд до Очакова, де перебував гарнізон росіян, відрізаний від усіх комунікацій [39; 254, 48; 3/12]. 10 березня на Січ вiд Б. Мiнiха знову надійшов наказ про організацію пошуків [40; 352]. Протягомберезня-квітня 1738 року запорозькі партії ходили до Бугу і Кизикермена [48; 3/15].
За планом російського командування в кампанію 1738 року армія Б.
Loading...

 
 

Цікаве