WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Запорозька кіннота у бойових діях російської армії 1735 – 1739 років - Реферат

Запорозька кіннота у бойових діях російської армії 1735 – 1739 років - Реферат

попереду росіян. На Кінських Водах, Рогачику і Білозірці запорожці розорили татарські аули, знищили близько 1200 мешканців і захопили 2000 голів великої рогатої худоби, 95 коней, 47 верблюдів і величезну кількість овець [26; 1. 32; 61. 72; 271. 73; 401].
13 жовтня почались дощі, потім сніг, і несподівано для цієї пори року вдарили сильні морози. Армія М. Леонтьєва опинилась у крижаній пустелі. Холодний вітер пронизував людей. Від нестачі фуражу почали падати коні. 16 жовтня біля урочища Гіркі Води М. Леонтьєв зібрав воєнну раду, на якій було прийнято рішення повертатись на Україну [35; 66, 56; 247, 72; 273]. Про рішення воєнної ради запорожці нічого не знали, оскільки напередодні їх відрядили в пошук. 17 жовтня М. Леонтьєв письмово повідомив І. Малашевича про відступ російських військ через нестачу фуражу [31; 930]. 18 жовтня М. Леонтьєв писав І. Малашевичу: "Дабы в армии ея императорского величества знатного убытку не последовало, назад возвратился на Украину. Чего ради и Ваше благородие со всем Войском Низовим Запорожским изволит в Кош свой по прежнему следовать и там в крепкой от татар осторожности быть, дабы злясь за вступление наше сюда, чего противного показать не могли. Особливо вместо валу лежачим деревом и рогатки, как перед сим от покойного господина генерала и кавалера графа фон Вейсбаха, определено, Кош свой укрепить" [31; 94]. У ході свого відступу армія М. Леонтьєва втратила від перемерзання до 9000 чоловік і стільки ж коней [32; 61, 35; 66, 56; 247, 72; 273].
У листопаді 1735 року татари не виказували намірів щодо нападу на російське прикордоння. 4 грудня Іван Малашевич відрядив для пошуку проти татар партію, очолювану полковим старшиною Василем Малюгою, у складі 137 чоловік. Ця партія провела розвідку "за Бугом и за Березанскою рікою, между Очаковим и Белагородом близ моря" і привела на Січ 500 коней і двох татар. 14 грудня під проводом наказного курінного отамана Микити Моісеєва партія чисельністю в 135 чоловік вирушила у пошук до ногайських улусів в Західному Приазов`ї. Біля Овечого броду партія М. Моісеєва погромила улус, "в котором было мужеска и женска полу со сто, разбили без остатка и оных побили: взяли коней - 250, верблюдов великих и малых - 42, калмык - 12, пленников росийських - 3: из той партии двух козаков ранили, из которых один умре" [38; 16-17]. Протягом січня - березня 1736 року запорожці не чинили проти татар ніяких дій, оскільки Кіш отримав наказ із Петербурга схиляти орди до російської протекції [38; 13].
У кінці 1735 року російський уряд розпочав підготовку до широкомасштабних бойових дій у Приазов`ї. План дій на 1736 рік, складений президентом воєнної колегії генерал-фельдмаршалом графом Б.Мініхом, передбачав нанесення ударів по Азову і Криму з тим, щоб у 1737 році оволодіти фортецею Очаків [56; 247]. 8 листопада 1735 року Б. Мініх викликав до своєї ставки в м. Царичанку кошового отамана Івана Малaшевича із військовими старшинами на воєнну раду, щоб на ній визначитися відносно часу виступу у похід на Крим у кампанію 1736 року. Запорожці порадили виступити в похід не пізніше 10 квітня, бо в цей час в степу "трава в полном росте и от недавних снегов и дождей не может быть нужды в воде". Для походу в Крим кошовий зобов'язався зібрати 7000 товариства. При цьому запорозькі старшини завбачали Б. Мініху повний успіх, так як, на їх думку, ногайці супроти регулярних військ не встоять і перекопські укріплення серйозною перешкодою не стануть [50; 198, 73; 402].
12 квітня 1736 року Росія офіційно оголосила війну Туреччині. Для виконання наміченого плану російський уряд створив дві армії: Дніпровську, під командуванням генерал-фельдмаршала графа Б. Мініха, чисельністю до 95 000 чоловік, і Донську - 45.000 чоловік, під командуванням генерал-фельдмаршала графа П. Лассі. Запорозьке військо мало увійти до складу Дніпровської армії [56; 248]. Зрозуміти місце запорожців у складі Дніпровської армії дає можливість реєстр підрозділів, підпорядкованих Мініху у квітні 1736 року.
Склад Дніпровської армії по кінцевих розрахунках 1736 року [50; 203].
Регулярні війська
19 драгунських полків
Всього:
18 піхотних полків
Всього:
10 ландміліцьких полків
Гусарського корпусу
Регулярних рот слобідських полків
Всього: По 1035 чоловік у кожному
19695 чоловік
по 1354 чоловіки у кожному
24372 чоловіки
по 1000 у кожному
500 чоловік
500 чоловік
55067 чоловік
Іррегулярні війська
Донських козаків
Лівобережних козаків
Слобідських козаків
Чугуївських калмиків і волохів
Павлівського компанійського полку
Запорозького війська
Всього:
Загальне число по армії: 4000 чоловік
16000 чоловік
3700 чоловік
150 чоловік
180 чоловік
6000 чоловік
30030 чоловік
85097 чоловік
Артилерія полкова
При 18-ти піхотних полках
При 4-х драгунських
При ландміліції 36 гармат
4 гармати
8 гармат
Артилерія польова
Гармат
Гаубиць
Мортир 11
5
2
Всього по армії 66 знарядь
29 квітня 1736 року, по прибуттю авангарду Дніпровської армії до Кам`яного Затону, кошовий отаман Іван Малaшевич отримав ордер Мініха, яким наказувалось, щоб Запорозьке військо "денно и нощно" перебиралося через Дніпро до головних сил армії. 30 квітня на конференції генералітету були присутні Іван Малашевич зі старшинами і "знающие казаки". Зважаючи на поради запорожців, генералітет прийняв рішення йти до Криму вздовж Дніпра, оскільки, як запевняли запорожці, "за умалением вод и что не больше, как разве на партию в долинах снежной воды найти уповается, а дров и вовсе не имеется" [38; 86]. У Кримському поході армії Б. Мініха взяло участь 3200 запорожців, очолюваних кошовим отаманом Іваном Малaшевичем. Решта Запорозького війська разом з наказним отаманом Іваном Білицьким мала залишатись на правому березі Дніпра для прикриття Січі [38; 82].
4 травня авангард Дніпровської армії, очолюваний генерал-майором Шпігелем, від р. Білозірки вирушив у напрямку Перекопу. До складу цього загону входило 5 драгунських і 5 піхотних полків, 300 гусарів і 3000 запорожців І. Малашевича. 7 травня запорожці, вислані Шпігелем до Чорної Долини, були оточені передовими татарськими загонами. Після підходу головних сил корпусу Шпігеля запорожці тримали лівий фланг росіян. У ході бою запорожці відбили ворожий прапор, захопили в полон декілька сотень ногайців і двох мурз, яких було відправлено до Б. Мініха [38; 85, 50; 239, 72; 273]. Втрати запорожців складали 126 чоловік убитими [38; 111]. 16 травня армія Б. Мініха прибула до урочища Сиваш, звідки до Перекопу були відряджені розвідувальні партії запорожців і донців [50; 250]. Запорожці, очолювані І. Малашевичем, перейшли Сиваш і провели розвідку в тилу ворога. Татари атакували запорожців і примусили повернутись назад [50; 250].
17 травня росiйська армія підійшла до Перекопу. Перекопська укріплена лінія являла собою високий вал з ровом.На валу були зведені укріплені башти і встановлено 184 гармати. Ворота в Крим прикривалися
Loading...

 
 

Цікаве