WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Запорозька кіннота в Російсько-Турецькій війні 1768-1774 рр. - Реферат

Запорозька кіннота в Російсько-Турецькій війні 1768-1774 рр. - Реферат

Об 11 ранку до міста підійшов корпус Прозоровського і примусив ворога сховатися за своїми укріпленнями. З підходом корпусу Долгорукова російська артилерія з зайнятих висот розпочала інтенсивний обстріл форштадтів і кораблів, які стояли на рейді поблизу Кафи, після чого російські піхотні частини захопили один із форштадтів [18; арк.1 , 62; 491]. Не витримавши натиску, турки почали тікати до кораблів, але були зім'яті кіннотою Прозоровського. 3апорожці в бою здобули три прапори і булаву. Один козак був убитий і одного поранено [58; Р2 , 80; 513]. Після здачі фортеці запорожці віддали прапори і булаву князю Долгорукову за його вимогою. Крім того, командувач наказав віддати присланому до запорожців штаб-офіцеру полонених і всю здобич, яку козаки захопили в Криму, для повернення татарам, із якими Долгоруков хотів налагодити дружні стосунки [80; 512-513].
З під Кафи команда Колпака була відряджена в деташамент полковника фон Бринка, який вирушив до Кінбурна. Прибувши під Кінбурн, деташамент розташувався на березі Дніпра напроти урочища Кизий мис, де простояв до 15 вересня. В ході сутички з ворогом, яка сталася відразу після прибуття деташамента під Кінбурн запорожці убили двох татар, а одного взяли в полон. 12 серпня Опанас Колпак повідомив у Кіш, що запорозькі пости стоять за дві-три версти від фортеці, і під час роз'їздів турки марно б'ють по козаках із гармат [80; 514]. У своїх дослідженнях А.Кащенко і А.Скальковський стверджували, що по дорозі з Кафи до Кінбурна команда Колпака оволоділа штурмом фортецею Арабат. Але це не відповідає дійсності. 17 червня Сиваський диверсійний загін князя Шербатова в районі Генчі (Генічеська) при підтримці Азовської ескадри віце-адмірала Сенявіна висадився на Арабатській косі і 18 червня захопив фортецю Арабат [17; арк.1 , 62; 491]. 17 червня команда Колпака, як говорилося вище, тількино вирушила з-під Перекопа до Карасубазара разом із корпусом Прозоровського. Таким чином, запорожці не могли навіть взяти участь у штурмі, а не те щоб самостійно оволодіти Арабатом.
19 вересня Опанас Колпак отримав ордер князя Долгорукова в якому наказувалося залишити в Шінгірейському шанці, що напроти Кизикермена, 200 парокінних козаків для укріплення постів протягом зими, а самому 1 жовтня з рештою загону йти на Січ. У Шінгірейському шанці з козаками залишився полковий писар Семен Маєвський [33; арк.132]. 25 жовтня на Січ повернувся і Петро Калнишевський зі своїми козаками, залишивши невеликі постові команди на лінії від Гарду до гирла Інгульця [80; 515-516].
На початку кампанії 1772 р. в загоні Петра Калнишевського, який знову вирушив до Очакова, налічувалося 5 600 козаків. 200 вершників під проводом полковника Івана Кулика було відряджено до гирла Інгульця [80; 522]. Опанас Колпак разом із осавулом Іваном Шарим очолив 500 козаків і вирушив до Кін6урна, по дорозі приєднавши до себе 200 козаків Семена Маєвського, які залишалися зимувати в Шінгірейському шанці [33; арк.146-147]. 29 травня під Очаковом запорозька партія під проводом військових старшин Макара Нагая, Олекси Чорного і Сидора Білого мала з ворогом баталію в ході якої було захоплено одного агу, двох байрактарів, двох "левантів" і велику кількість різної здобичі. Запорожці втратили двох козаків убитими, і чотирьох булопоранено [37; арк.30].
На початку червня бойові дії між Росією і Туреччиною припинилися, і розпочалася підготовка до мирних переговорів, які мали проходити у Фокшанах [62; 493-494]. Крім того, в Північному Причорномор'ї поширилася епідемія чуми, і російське командування докладало великих зусиль, щоб запобігти її поширенню. Силами Другої армії в регіоні були встановлені карантинні заслони. Запорожці залишалися нести службу на своїх позиціях. Кримські татари, підбурювані Портою, відмовилися підписувати трактат із Росією, почали збирати свої сили в горах та знищувати пошти, карантини і невеликі загони росіян. Генерал-аншеф Долгоруков направив у Крим усі резерви Другої армії. 12 вересня О.О. Прозоровський наказав Опанасу Колпаку залишити 300 козаків під Кінбурном, а самому з 400 вершниками поспішати в Ак-Мечеть (Сімферополь), де князь стояв зі своїм корпусом. Прозоровський залишив при собі 30 запорожців разом із Опанасом Колпаком, а решту 370 при Семені Маєвському відрядив назад до Кінбурна [33; арк.166 , 70; 297 , 80; 520].
Після закінчення перемир'я в квітні 1773 р. кошовий отаман за наказом Долгорукова вирушив до Орловської фортеці в гирло річки Синюхи, звідки розсилав невеликі партії до Очакова і Хаджибея. В загоні Петра Калнишевського налічувалося 5000 козаків. Протягом кампанії під Очаковом запорожці мали кілька невеликих зачіпок із ворогом без особливив втрат [70; 298].Так, 30 травня запорожці під Очаковом захопили 16 турків, а 25 червня одного агу і трьох яничар [80; 525].
Про бойові дії загону Калнишевського в період із липня по жовтень в архіві Коша даних немає. В журналі воєнних дій Другої армії за 1773 р. ця інформація також відсутня, оскільки Друга армія бойових дій вже не вела, а її гарнізони лише контролювали ситуаціїю на території Кримського ханства. Для штурму Очакова, Хаджибея і Кінбурна Долгоруков резервів не мав. Загрози з боку цих фортець не було ніякої. Туреччина вже не мала достатньї кількості військ, щоб за допомогою флоту зосередити в цих фортецях значні сили. До того ж у тому районі вжене було татар, яких російський уряд тимчасово переселив у межі Запорожжя та Новоросійської губернії. Отже, підтримати турецький десант було нікому.
Головною причиною пасивних дій Калнишевського, напевно, був неспокій у командах. Рядове козацтво було невдоволене втратами серед свого товариства і затягуванням війни. Більшість козаків розорилася і не мала змоги поправити своє матеріальне становище. Здобичі біля турецьких фортець вже не було. В ході війни Очаково-Хаджибейський район був обернений на попіл. Не залишилося ні населення, ні худоби. Турки не відважувалися на дальні роз'їзди в степ, та й ні на чому було вже виїжджати. За показаннями "язика", захопленогокозаками Опанаса Колпака 9 квітня, в Очакові перебувало 2000 піхотинців і 500 вершників, а в Кінбурні 150, у котрих зосталося не більше 15 коней [80; 526]. Князь Долгоруков вважав за достатнє маскування цих фортець силами запорожців. За розрахунками Державної ради в Петербурзі Очаків, Хаджибей і Кінбурн за умовами майбутнього мирного договору і так мали перейти до Росії.
Серед запорозьких підрозділів, які діяли в Північному Причорномор'ї в 1773 р. велику активність проявила команда Опанаса Колпака. В травні Опанас Колпак із трьома сотнями вершників стояв біля Каланчацького мосту, а полковий старшина Маєвський із двома сотнями біля Кінбурна [33; арк.170]. В червні обидві команди з'єдналися і приступили до активних бойових дій. У ніч із 25 на 26 червня команда Колпака та 60 козаків Миргородського полку при полковнику Зайковському біля урочища Кизилляр захопили турецький корабель, команда якого розташувалася на березі для ночівлі [80; 526]. Під час цього пошуку Опанас Колпак із шістьма козаками особисто провів розвідку на узбережжі Чорного моря, де і виявив вороже судно. "Вернувшись сейчас же с собой команду и пушку взял и ночью подошёл к ним пешо, лошади же
Loading...

 
 

Цікаве