WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Запорозька кіннота в Російсько-Турецькій війні 1768-1774 рр. - Реферат

Запорозька кіннота в Російсько-Турецькій війні 1768-1774 рр. - Реферат

від фортеці. Загін Прозоровського, який залишався в засідці вдарив по ворогу і спільними діями з запорозькою партією Петра Калнишевського примусив турків відступити і зачинитися у фортеці [56; Б , 76; 293 , 80; 476].
20 червня через одного з полоненних волохів князь Прозоровський передав очаківському паші листа в якому вимагав здати фортецю. Паша відмовився і передав князю, щоб той спромігсяздобути фортецю штурмом [80; 476]. Штурм Очакова за даних умов був неможливим. В деташаменті Прозоровського було лише два десятка легких гармат і фальконетів, а без важкої артилерії і піхотного курпусу будь які дії були б марними. По морю Очаків мав безперебійне постачання провіантом, боєзапасами і людськими резервами. Неможливість взяти місто в довготривалу облогу і перервати йому зв'язок примусили Прозоровського обмежитись лише спостереженням за очаківським гарнізоном. 21-го червня Прозоровський залишив район Очакова і розташував свої підрозділи на Малому Куяльнику [76; 294 , 80; 477].
8 липня, залишивши на 2 тис. калмиків спостереження за Очаковом, князь Прозоровський із рештою свого деташамента, поділеного на три партії, вирушив у напрямку Хаджибея. До гирла Дніпра було відряджено 3 тис. калмиків під командуванням майора Єлагіна. 6 тис. запорожців при кошовому отамані вирушили "по лиману до самого моря". Третя партія під проводом князя рухалася між двома першими, щоб у разі необхідності підтримати ту чи іншу. До складу партії Прозоровського входили Борисоглібський, Драгунський, Дніпровський пікінерний та Чорний і Жовтий гусарські полки [56; В , 76; 298]. 3 9 по 11 липня ці партії спустошили територію від Очакова до Хаджибея. "Уничтожили всех с оружием кто не успел убежать в замок, а земские жители пленены и к поселению в Новороссийскую губернию отправлены" [56; В]. Корпус Прозоровського захопив до 5 тис. волохів, 222 розкольників, 153 циганів і 24 євреїв. Крім того, у татар було відбито 10580 овець, 5065 голів рогатої худоби і 586 коней [76; 298].
12 липня усі три партії підійшли до Хаджибея і спустошили його передмістя. З батарей фортеці і кораблів, які стояли в гавані, турки відкрили гарматний вогонь. Запорозька артилерія зосередила вогонь по одному з форштадтів фортеці, що дало козакам змогу оволодіти укріпленнями даного форштадту [76; 298]. "Некоторые из гарнизона означенного замка турки вкинулись в крепкие форштатные сего замка домы; и отстреливаясь оборонялись до последнего отчаяния, но запорожцы, невзирая на производимую как с сего замка, так и из судов его гавани пушечную стрельбу, вошед в те домы приступом всех их порубили, а форштадт зажгли" [56; В]. В цьому бою з турецької сторони було убито 20 чоловік; запорожці втратили 10 убитими і 27 козаківбуло поранено [80; 477]. Спроба Прозоровського оволодіти фортецею з ходу не вдалася. Хаджибей мав міцні мури, значну кількість гармат і підтримку турецького флоту. 13 липня князь наказав своїм підрозділам залишити район Хаджибея і зайняти позицію між річками Журавкою і Тілігулом [76; 298].
У другій половині липня в Очаківсько-Хаджибейському районі бойові дії не велися. Після Кагульської поразки і втечі армії візиря за Дунай Буджацька і Єдисанська орди перейшли у підданство до Росії. Це значно послабило позиції Туреччини в Північному Причорномор'ї. Гарнізони Очакова і Хаджибея могли висилати для степових роз'їздів зовсім незначні сили. На початку серпня запорожці, які стояли табором на р. Березань (неподалік Очакова) відновили пошуки проти ворога. 8 серпня невелика партія запорожців "наехала на таковую же неприятельскую и прогнав ея получила в добычу одну малую пушку, одно знамя и взяла в полон одного турка" [56; Ж]. В ордері графа П.І. Паніна до кошового отамана від 11 серпня 1770 р. з приводу цієї перемоги командувач відзначив хоробрість козаків і наказав "чинить й впредь таковые над неприятелем поиски, однако ж удержатся от оних противу татарских орд, предавшихся под покровительство российское" [56; Ж].
5 вересня 3 тис. партія запорожців у п'яти верстах від Очакова знищила ворожий пікет, після чого "напав на случившихся тут ханских мужиков обозы стала оные забирать" [56; І]. В цей час з міста виїхало близько 10 000 турків і татар, які примусили запорожців "с полученною в довольном числе рогатого скота, верблюдов и несколько лошадей добычею ретироваться за Янчокрак" [56; І]. Запорожці втратили убитими і полоненними 52 козаки. За свідченнями запорозьких старшин, ворог втратив "весьма много" [56; І].
7 вересня запорожці з'єдналися з корпусом Прозоровського для походу на Очаків. 10 вересня корпус підійшов до міста. Запорожці і донці захопили на пасовищі велику кількість рогатої худоби, овець, верблюдів і коней. Проти козаків із фортеці виступило 2 тис. яничарів із гарматами і 3 тис. сипахів. У ході бою ворогу вдалося зім'яти донців, а згодом і запорожців. Кошовий отаман відрядив їм на підтримку тисячу козаків при військовому старшині Павлі Головатому. Згодом до місця бою поспішив і князь Прозоровський із карабінерами, гусарами і драгунами. Але ще до прибуття цих сил "запорожцы успели прийти в порядок и при новой атаке совершенно разбили неприятеля, который начал поспешно отступать к форштадту" [56; И]. До підходу Прозоровського запорожці встигли відбити у яничар три гармати [80; 479]. Під час переслідування ворога корпусом Прозоровського було захоплено 11 знамен, 1 булаву і велику кількість вогнепальної зброї. З поля бою змогло втекти лише декілька турецьких вершників. 30 яничарів потрапили в полон, решта була повністю знищена. В корпусі Прозоровського втрати становили 47 чоловік убитими, в тому числі шість запорожців. Велика кількість людей була поранена [29; 338 , 34; 479]. Після цього пошуку Прозоровський відвів свої війська на Буг [56; Л].
4 жовтня з штабу Другої армії князю Прозоровському був відправлений ордер, в якому П.І. Панін наказував "отпустить Запорожское войско в их жилища, а с протчими ити в назначенные зимние квартиры" [56; Л]. З наближенням холодів Калнишевський відправив до Січі під конвоєм велику кількість возів навантажених трофеями, хворими і пораненими. 11 жовтня запорожці залишили деташамент Прозоровського, переправилися через Буг і вирушили на Січ, куди прибули 24 жовтня [80; 489].
У кампанії 1771 р. запорозька кіннота знову мала діяти в районі Хаджибея і Очакова. Завданням Петра Калнишевського було прикриття правого флангу експедиційного корпусу генерал-аншефа князяВ.М. Долгорукова, який мав оволодіти Кримським півостровом (у грудні 1770 р. через хворобу П.І. Паніна командувачем Другої армії було призначено князя В.М. Долгорукова) [80; 489]. Чисельність Другої армії було доведено до 48 тис. чоловік. Із цього числа для походу в Крим виділялося 24 тисячі. Три тисячі виділялося в диверсійний Сиваський загін генерал-майора князя Щербатова. 21 тис. легкої кінноти залишались у віданні генералів Берга і Прозоровського [62; 491 , 77; 19]. Загін Калнишевського крім прикриття правого флангу експедиції Долгорукова мав слідкувати за поведінкою Ногайських і Буджацьких татар, які після переходу під російську протекцію були переселені на територію Запорожжя, а також прикривати комунікаційну лінію між Першою і Другою арміями. З приводу цього активних дій
Loading...

 
 

Цікаве