WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Запорозька кіннота в Російсько-Турецькій війні 1768-1774 рр. - Реферат

Запорозька кіннота в Російсько-Турецькій війні 1768-1774 рр. - Реферат

команди провели два пошуки під Кінбурном. Запорозькі піхотинці, висадившись на берег, відбили і відігнали на Січ близько 700 голів рогатої худоби і коней. "В оба раза погоня для выручки скота и разбития казаков от Кинбурна выслана была: в первый - 400, а в другой - 500 ногайских татар, кои нагнав казаков до самого Днепра, в беспрестанном преследовали сражении; но первая, потеряв до ста человек, а вторая до полутораста убитыми, принуждены были назад возвратиться, оставив всю добычь и пойманного Джамбулуцкой орды Булумбежскаго бешмейскаго одабажу Джармале-башу казакам, кои ни одного человека с своей стороны не потеряли" [53; 108]. В середині квітня запорозька команда чисельністю в 120 вершників, зустрівшись у Чорній долині з татарським чамбулом, який налічував більше тисячі чоловік, "с оными сразились и, побив из них около трехсот, достальных разогнала, при чем в добычу получено более пятисот лошадей, не потеряв со своей стороны ни одного казака, только ранено восемь человек" [53; 108]. У кінці квітня - на початку травня запорозькі команди проводили пошуки під Очаковом. 30 травня командувач Другої армії генерал-аншеф П.О.Рум'янцев наказав генерал-майору Зоричу і кошовому отаману П. Калнишевському відрядити за Буг окремі партії для розвідки ворожих намірів [55; XX].
9 червня у Кіш надійшов ордер графа П.О. Рум'янцева, за яким кошовий отаман мав виступити з усім Запорозьким військом до фортеці св. Єлизавети, де знаходилась головна квартира Другої армії, і розташуватися між річками Зеленою та Жовтою, при Широкій балці, поблизу Інгульця [70; 291, 80; 456-457]. Охорона кордонів була покладена на корпус генерал-поручика Берга. П.Калнишевський залишив на Січі при військовому судді Івані Бурносі невеликий загін піхотинців і вирушив із військом до головних сил Рум'янцева. При кошовому отамані зібралися 14 військових старшин, 17 полковників, 31 полковий старшина, 36 похідних курінних отаманів, військовий гармаш із 105 канонерами, отець-намісник січових церков із трьома ієромонахами, військовий довбиш і 7350 козаків від 36 куренів. Артилерія цього загону складалась із восьми гармат і чотирьох фальконетів. Військовий старшина Микола Косап був військовим обозним, Сидір Білий - військовим осавулом, Іван Глоба - військовим писарем. На форпостах залишилось 1260 козаків під начальством військового старшини Андрія Порохні [80; 457-458].
Прибувши на вказане місце, загін П. Калнишевського отримав наказ іти до Бугу і зайняти лінію від Орлика і Гарду до гирла річки Мертві Води, де козаки мали спостерігати за діями ворога з боку Очакова. Про всі важливі події кошовий отаман був зобов'язаний повідомляти генерал-майора 3орича [24; арк.25]. За наказом командувача кошовий відрядив від свого загону дві тисячні команди під проводом військових старшин Андрія Ляха та Олексія Чорного до корпусу Зорича [24; арк.25]. В кінці червня кримська орда, очолювана калгою-султаном, пробилася через лінію Берга на р. Конка і вдерлася на Запорожжя. Татари спустошили села та зимівники Кальміуської, Самарської, Протовчанської та Орільської паланок. За допомогою корпусу начальника Української лінії генерал-поручика Штофельна ворога було прогнано [80; 458-459]. 3апорозькі форпостні команди не змогли вчинити серйозного опору. Андрій Порохня простояв разом із обозом у Великому Лузі до кінця ворожого нападу [80; 459]. Після наїзду калги-султана на Запорожжя на театрі дій Другої армії настало тимчасове затишшя.
У кінці червня до Походного Коша надійшов ордер П.О.Рум'янцева від 26 липня 1769 р., в якому говорилося: "К получению славы и добычи, повелеваю дабы вы, господин кошевой, со всем своим войском шли в сторону Очакова и своим образом делали поиски над самим неприятелем, которого не щадить, отгоняли его скот и старались достать языка. Я никаковым постановлением не связываю ваши руки, надеясь на ваше 6лагоразумие в искусстве предводителя и храбрость войска Запорожского. Всякую случайность не упустите и воспользуйтеся, что послужит вреду неприятеля. Распространите свои подвиги для устрашения в степях Очаковских. О своих действиях подавайте уведомление мне при всяком случае" [44; арк.1].
12 липня П.О.Рум'янцев наказав кошовому отаману виділити дві тисячі вершників у корпус 3орича для пошуку в районі Бендер. У той же час "велено кошовому запорожскому, чтобы он с войском шел к Бугу, и, став против Гарду, посылал свои партии к стороне Очакова" [55; XX]. В наступному ордері від 30 липня П.О. Рум'янцев наказував, щоб кошовий влаштував засідки і поставив роз'їзди на Бузі і Гарді проти татарських розвідувальних загонів [45; арк.1]. Крім того, Рум'янцев знову наказав відрядити дві команди до Бендер і Балти і передати їх у розпорядження генерал-майора 3орича [24; арк.59]. В цей час турецька армія стояла біля Рябої Могили, а татарська орда залишалася в Каушанах [62; 469].
6 серпня ордером П.О. Рум'янцева кошовому отаману наказувалося стати в гирлі річки Корабельної, виставити пости на Гарді до Мертвих Вод і висилати до Очакова пошукові команди [6; арк.125]. 10 серпня від Походного Коша до Очакова була відряджена трьохтисячна партія, очолювана військовим суддею Павлом Головатим, при якому знаходилися 4 військових старшини, 6 полковників і 9 полкових старшин. 12 серпня ця партія зробила наїзд (диверсію) на татарське селище Гаджи-Гассан, що при гирлі Березані, в 15 верстах від Очакова. П'ятисотенна команда з партії Головатого під проводом полковників Чепіги, Колпака і Носа винищила усіх мешканців і спалила селище, залишивши лише 15 полонених. Козаки визволили 74 християн, захопили велику кількість худоби і майна. Павло Головатий із загоном у 2500 козаків вирушив до Очакова. 13 серпня в районі між Джемерлеєм і Янчокраком козаки зустрілися з чисельною турецькою партією. В ході бою турки втратили 200 чоловік убитими і одного яничара полоненим. Втрати запорожців становили 8 чоловік убитими і 3 дістало поранення. Після ворожого відступу козакам дісталося 8 прапорів і велика кількість воєнних трофеїв [1; арк.364-368, 55; ХХХ, 61; 33, 75; 310]. За цей пошук партія Головатого одержала в нагороду 1000 карбованців [60; 130, 80; 462]. 29 серпня від Походного Коша в ногайські степи була відряджена трьохтисячна команда при військовому старшині Сафроні Чорному. Особливого успіху цей пошук не мав. Запорожці захопили лише 5500 овець і розігнали дрібні загони татар [75; 316]. У серпні-вересні 1769 р. російська і турецька армії почали відхід на зимові квартири. 14 серпня командуючим Другої армії замість П.О. Рум'янцева, який очолив Першу армію було призначено генерал-аншефа П.І. Паніна. До 17 вересня Другу армію тимчасово очолював генерал-аншеф князь В.М. Долгоруков [60; 119 , 80; 462]. Кампанія 1769 р. фактично була завершена, але запорозьке військо мало наказ займати свої позиції до кінця листопада.
5 вересняП.Калнишевський отримав наказ "Запорожское войско расположить в Орле и вниз по Бугу до Мертвих Вод, дабы сторона от Очакова ими прикрыта была" [1 ; арк.397]. 17 вересня П. Калнишевський повідомив генерала Зорича,що 14 вересня до Очакова була відряджена трьохтисячна партія запорожців під командуванням військового старшини Павла Головатого. На світанку 15 вересня "чрез небольшие запорожских
Loading...

 
 

Цікаве