WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Запорозька військова церква Покрова Пресвятої Богородиці - Реферат

Запорозька військова церква Покрова Пресвятої Богородиці - Реферат

працювала школа і навіть існувала спеціальна посада шкільного отамана. Ми можемо назвати ім'я людини, яка виконувала ці обов'язки та одночасно була свічкарем. Це був козак Грицько Волик, який помер восени 1751 р. під час епідемії чуми. Тоді ж загинули й інші служителі церкви: ієромонах Ігнатій, перший диякон Феодор та чернець Феона [8, 84]. Добре відомо, що у більшості церков Запорожжя священики і диякони обирались громадою прихожан і були переважно козацького походження, але у Січову церкву, зазвичай,призначались більш освічені та шановні ієреї, прислані із Києво-Межигірського монастиря [23].
При церкві була зібрана досить значна бібліотека. В останній знаходилось не менше 120 книг не лише богослужебного, але й морального та історичного змісту [13, 534]. Про долю цієї бібліотечної збірки також майже нічого не відомо і більшість спеціалістів навіть не згадують про те, що вона взагалі існувала. Архієпископ Гавріїл у 1850-х роках написав, що, судячи з опису речей Січової церкви 1775 р., "между книгами редких не находилось" [24, 104]. Зазначимо, що одна з них була знайдена та атрибутована автором у бібіліотеці Одеського археологічного музею НАН України, серед книг, які раніше належали Одеському товариству історії та старожитностей. Вона є рукописною збіркою на 57 піваркушах, в яку входять три праці історичного характеру: фрагмент неопублікованого досі варіанту "Літопису гадяцького полковника Григорія Грабянки" та дві статті академіка Ф. Міллера з історії козацтва, опубліковані у 1755 та 1760 роках. Треба вважати, що цей рукописний звід був особисто вилучений із бібліотечного зібрання церкви правителем Катеринославського намісництва генерал-майором І. Сінельниковим у 1783 р. [25, 232 - 234].
Дуже важливим є той факт, що під час скасування Січі у Військовій Покровській церкві дійсно була знайдена схованка, розташована під її престолом. У ній знаходилась скриня, в якій зберігались найбільш цінні, з точки зору запорожців, документи. Всі ці папери в одній в'язці були вивезені з Запоріжжя, а у 1892 р. виявлені у Московському відділенні архіву Головного штабу П. Івановим, який опублікував найбільш цікаві з них [3, 59 - 100]]. Гадаю, що доречно буде навести тут їх стислий опис, зроблений названим вченим:
"1. Грамоты императриц: Анны Иоанновны (6 подлинных и одна копия), Елизаветы Петровны (46 подлинных и 1 копия) и Екатерины ІІ (1).
2. Копия универсала гетмана Богдана Хмельницкого от 15 января 1655 г.
3. "Выписка з писма з договору вечного мира Российского с Поляками 1686 г. третьего пункта в Белоцерковки".
4. Высочайший указ 14 июня 1688 г. на имя кошевого отамана Григория Сагайдачного о построении города на р. Самаре и о движении запорожцев на промысел против крымцев.
5. Записка, составленная по распоряжению кошевого атамана Ивана Малашевича под заглавием: "В память потомную сие ведомо будет, много числом лет Войско Запорожское Низовое под крымскою протекциею мешкало, и в коликих местах Кошем своим, чыто Сечью сыдение мало, року 1734 мая 29 запысуется".
6. Подлинный универсал Запорожскому Войску гетмана, графа Разумовского от 9 ноября 1750 г.
7. Черновые бумаги по переписке Коша с Правительствующим Сенатом, с коллегией иностранных дел, с графом К.Разумовским и с разными учреждениями за 1755 - 1759 гг." [26].
Таким чином, можна зробити висновок, що Січова церква Покрова Пресвятої Богородиці була для козаків не лише звичайною культовою спорудою, а й справжнім культурним центром усього Запорозького війська. Можна впевнено стверджувати, що вона виконувала функції і скарбниці, і своєрідного музею, оскільки в ній зберігались старі клейноди, найважливіші документи, а також срібні та золоті козацькі нагороди, подаровані церкві запорожцями. Ця традиція пізніше була відроджена у Чорноморському війську вже на Кубані.
З інших маловідомих епізодів історії Покровської церкви слід згадати запис, зроблений на сторінках однієї з богослужебних книг, яка також зберігалась у 1845 р. у новому храмі с. Покровського: "1763 г. месяца Ноября против 9 числа, была буря крепко сильна, что и верхи Сечевой церкви посвертало". У 1845 р. він був знайдений і пізніше опублікований А. Скальковським [12, 271].
Завершуючи опис церкви Покрова Пресвятої Богородиці, скажемо, що вже наприкінці 1760-х років вона стала замала для запорожців. Більше того, козаки дали обітницю: лише тільки благополучно завершиться війна 1768 - 1774 років, звести у Січі нову кам'яну церкву в ім'я Покрови. Про це Кіш повідомив В. Черткова у грудні 1772 р., додавши, що саме для цього будівництва буде використаний тесаний камінь, цегла і мармур зі старих турецьких споруд та мечетей, які розташовувались на запорозьких землях [12, 129 - 130, 264].
Подальша історія Січового храму виглядає таким чином. У 1776 р. Підпільненська Січ була названа Покровським, але в той час церква там ще діяла, як, до речі, школа та шпиталь при ній. Про це свідчить інструкція канцелярії Новоросійської губернії від 22 липня: "Для приобретения находящимся при здешней церкве Покрова Пресвятыя Богородицы церковнослужителям и школе содержания, которое они имели от зимовников и мельниц, учинить по рассмотрению господина воеводы новое, с изъятием того положения, и кажется, полезно бы было сделать кружки для сбору церковнослужителям, на школу и шпиталь" [27, 195, 198]. Наприкінці 1770-х років місто Покровськ втратило свій статус і як звичайне село перейшло у приватну власність князя А. Вяземського, після чого більшість козаків, не бажаючи ставати кріпаками, залишили це поселення. Вже у 1780 р. протоієрей Григорій Кремянський і другий священик Петро Терпило попросили митрополита Євгенія перевести їх до м. Нікополя, бо "за расходом из Покровска людей в разные слободы, двум священникам в городе Покровске жить было нечем" [28, 65]. Саме Г. Кремянський під час свого переходу до Нікополя, у 1783 р., з дозволу Новоросійського губернатора М. Язикова забрав із Січової церкви значну частину її різниці, зокрема відомий образ Покрова Богоматері із зображеними на ньому запорожцями [6, 57].
Проте Покровський храм існував ще деякий час. Так, немає ніяких сумнівів, що він діяв ще у лютому 1794 р., хоча і знаходився у дуже занедбаному стані. Його священик Іоанн Бистрицький доповідав Катеринославському митрополиту Гавріїлу: "В помещичьем селении генерала-прокурора, князя Вяземского Покровском, где была Запорожская Сечь, Покровская церковь такая до крайности ветхая, что даже и служения иметь в ней крайне опасно; подвалины совсем сгнили, и церковь вошла в землю на полтора аршина, вверху в приделах бревна развалились и совсем кладение наклонно". Лише 24 березня того ж року митрополит наказав І. Бистрицькому запечатати Покровську церкву до ремонту, або побудови нової. Нова, вже кам'яна церква була зведена у Покровському у 1798 р. [29]. Тоді до
Loading...

 
 

Цікаве