WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Запорозька військова церква Покрова Пресвятої Богородиці - Реферат

Запорозька військова церква Покрова Пресвятої Богородиці - Реферат

простой, но вместе с тем довольно изящной; высоты три аршина без вершка", який йому показали на горищі поміщицького амбару. У церкві він бачив бокуни або стасідії на десять місць і навів їх детальну характеристику: "Бокуны - это вместе и стойки и сидения, весьма распространенные в монастырях; в них можно облокотиться на высокуюперегородку, отделяющую ее от другой бокуны, и прислониться спиной к стенке, и совершенно свободно сесть на укрепленную внизу с помощью шарниров дощечку" (Малюнок 5). Тоді в церкві зберігалось ще досить багато речей з Січового храму, зокрема, образи, ризи, хоругви, різні церковні книги, а також паникадило, баня з жертовника та інше. На хорах знаходився "весь иконостас..., со множеством икон прекрасной греческой работы, отличающийся необыкновенной натуральностью" [6, 190 - 193].
Що стосується іконостасу, то на початку ХХ ст. Д. Яворницький повідомив про нього низку цікавих подробиць. Передусім, він написав про те, що на деяких іконах "имеются фигуры запорожцев с булавою в руках и в казацких костюмах". Виявляється, що у 1887 р. цей справжній витвір мистецтва разом з Д. Яворницьким оглядав відомий колекціонер української старовини В. Тарновський, який побажав придбати його для свого приватного зібрання. Проте, за словами вченого, мешканці Покровського запросили за нього занадто велику суму у 10.000 карбованців і тому купівля не відбулась. Дещо пізніше, скоріше за все, у 1902 - 1903 роках, під час додаткових розвідок, проведених на Запорожжі у зв'язку з активною підготовкою до ХІІІ Археологічного з'їзду 1905 р. у Катеринославі, Д. Яворницькому, нарешті, якимось чином вдалося отримати іконостас. Ніяких подробиць цієї події він, на жаль, не навів, повідомив лише про те, що "теперь этот иконостас взят мною безвозмездно и находится в Музее А.Н. Поля" [7, 66].
Треба підкреслити, що деякі факти, наведені П. Короленком у 1905 р., не дуже добре співвідносяться з інформацією Д. Яворницького. Ми маємо на увазі свідоцтва або чутки, записані чорноморськими делегатами на Запорожжі зі слів очевидців у 1798 р., коли вони, за ініціативою військового отамана Т. Котляревського, небезуспішно намагались повернути речі та коштовності з різниць Січової церкви та Києво-Межигірського монастиря.
В них, зокрема, йдеться про те, що у середині 1780-х років, коли значна частина найкращих та найдорожчих церковних речей Покровської церкви вже була роздана князем Г. Потьомкіним по різних храмах та монастирях південної України та Росії, "прибышие от него Славянской провинциальной канцелярии майор Григорий Борзенко и комиссар Иван Деряев выбили в той церкви из мест все образа в серебрянных ризах и взяли их с собой. Вместе с тем, они взяли еще серебрянные врата, чаши и прочие вещи в опустевшей запорожской ризнице оставшиеся". Крім цього, П. Короленко повідомив про таку важливу подробицю, що приблизно в той же час управляючий помістям князя А. Вяземського, якому тоді належало с. Покровське, Іван Розельпланцер "побил самые большие той церкви колокола и медь продал жидам в Польшу по 11 рублей за пуд" [5, 26].
І дійсно, в одному з каталогів Катеринославського обласного музею імені О. Поля, опублікованому у 1910 р., позначена "часть иконостаса (деревянной рамы без икон) из церкви последней Подпильненской Сечи. От великого князя Михаила Николаевича [Романова]" [20, 190(№№ 62 - 63)]. Як бачимо, ніяких образів у ньому вже не було, що підтверджує інформацію чорноморців, наведену П. Короленком. Ікони Покровської церкви не згадуються і серед інших експонатів музею О. Поля, хоча у 1880 роках Д. Яворницький бачив три образи із зображенням Ісуса Христа у мешканки с. Грушівки, селянки Богданової, які, за свідченням старожилів, походили саме з Січового храму [6, 264 - 265].
У 1910 році два бокуни на чотири місця, малюнки яких були раніше опубліковані А. Скальковським та Д. Яворницьким, також знаходились у музеї імені О. Поля. У згаданому каталозі вони описані таким чином: "два запорожских, разрисованных старинными красками, бокуна для сидения и стояния в церкви запорожской старшины, то есть кошевого отамана, судьи, писаря и есаула. Из церкви последней Сечи на р. Подпильной" [20, 247(№№ 464 - 465). Отже, можна зробити висновок, що у перших роках ХХ ст. ці деталі церковного інтер'єру, разом з іконостасом були вилучені з церкви за допомогою князя М. Романова, якому з 1861 р. належав маєток у с. Покровському.
Зауважимо, що крім вчених у дослідженні запорозьких церковних святинь взяли участь і художники. Так, ще до А. Скальковського, а саме у 1843 р., подорож на Запорожжя здійснив Т. Шевченко. Під час свого перебування у с. Покровському він зробив малюнок "Покровська Січова церква", очевидно, не знаючи, що старий козацький храм тоді вже був розібраний. У 1880 р. село відвідали художники І. Рєпін та В. Сєров і перший з них написав олією невелику картину-етюд "Внутрішній вигляд Запорозької церкви", ймовірно також не гадаючи про те, що то була вже зовсім інша церковна споруда. На картині І. Рєпіна добре видно згадані бокуни, три церковні запорозькі хоругви, образ Пресвятої Богоматері зі зрізаними верхніми кутами, діскос, зірку, а також два дерев'яних різьблених аналоя зі старої Покровської церкви. Всі ці речі були виставлені у притворі та спеціально відведеному куті, зліва від входу [21, 19 - 20].
Що стосується одного з аналоїв, зображеного на етюді І. Рєпіна, то він був описаний і опублікований Д. Яворницьким у 1888 р. Наведемо його характеристику: "Аналой, высоты аршин с четвертью, покрашенный ярко-зеленой краской, с резьбой и со вставленной на нем иконой, на которой представлена Богоматерь с покровом, держащая под ним несколько фигур: на первом плане царя Иоанна и царевну Софью, архииереев и монахов, а на втором - запорожцев; последние представлены без шапок, с бритыми головами, на которых виднеются чубы" (Малюнок 6) [12, 193]. Цікаво, що ця святиня у серпні 1905 р. ще знаходилась у Покровському, де її бачили делегати ХІІІ Археологічного з'їзду під час екскурсії по запорозьких урочищах [22, 268].
У 1908 р. Д. Яворницький опублікував фотознімки обох згаданих аналоїв з Січової церкви (Малюнок 7 - 8) [7], а трохи пізніше перший з них був описаний у каталозі музею: "аналой с изображением на нем Богоматери в облаках с распростертой ризой, под которой она держит с одной стороны архииереев и монахов, с другой - двух царей, одного монаха и запорожцев, одетых в кафтаны и стоящих на коленях; на заднем плане видна целая группа чубатых голов". Про другий з них сказано: "аналой в виде раковины, окрашенный разных цветов красками" [20, 247(№№ 458 - 459)]. Отже, обидва аналої були вивезені вченим до Катеринослава пізніше, ніж залишки іконостасу, а саме між серпнем 1905 та 1908 рр.
Повертаючись до самої Січової Покровської церкви, треба згадати і про те, що за часи запорожців при ній
Loading...

 
 

Цікаве