WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Запорозька військова церква Покрова Пресвятої Богородиці - Реферат

Запорозька військова церква Покрова Пресвятої Богородиці - Реферат

статті він відносив її до 1730-х [15], а в іншому місці - до 1740-х років [12, 264]. Прояснити проблему, певною мірою, допомагають опубліковані картографічніматеріали. Виявляється, що на "Плане Запорожских козаков города Сечи ис ретраншементом", виконаним під керівництвом генерал-лейтената М. Фон-Брадке у 1737 р., церкви немає, а оборонні споруди "Замку" або Внутрішнього Кошу ще не завершені [1, 543]. На аналогічному плані 1738 р. церква вже позначена, а майже всі внутрішні та зовнішні укріплення Січі добудовані (Малюнок 1, В) [1, 544]. "Церковь Запорожская" присутня і на відомому плані Січі інженер-підполковника Даніеля де-Боксетта, який датується лютим 1742 р. (Малюнок 2, К) [4, 467 - 469].
Відомо також, що у 1742 р. всеросійська імператриця Єлизавета Петрівна своєю грамотою від 16 вересня на ім'я кошового отамана Семена Веремійовича (Тимошея) пожалувала "на покупку к новостроящейся у вас в Запорожье церкви Покрова Пресвятыя Богородицы белого железа и на заплату мастерам тысячу рублев и все те деньги, а також на сей 1742 год порох и свинец при сей... грамоте отправлены с присланными от вас Константином Малашевичем с товарищами" [3, 80].
Отже, наведені факти дозволяють зробити висновок, що будівництво церкви розпочалось десь у 1737 - 1738 роках, а завершилось у 1742 році, можливо, напередодні свята Покрови 14 жовтня. До речі, ще П. Короленко аргументовано стверджував, що зведення храму затрималось через події російсько-турецької війни 1735 - 1739 років [16, 23]. З цією думкою видатного кубанського історика важко не погодитись, але слід додати, що у 1735 - 1737 рр. на Січі велися дуже значні за обсягом роботи по зведенню оборонних споруд внутрішнього Коша, Новосіченського ретраншементу та зовнішніх укріплень Запорозької Січі (Малюнок 1 - 2). Скоріше за все, саме це будівництво в умовах триваючої війни було першочерговим, а на храм у той час не вистачало ні грошей, ні будівельників і тому спочатку у Коші стояла звичайна похідна церква, також освячена в ім'я Покрова Пресвятої Богородиці [12, 266].
Згідно з планами, наведеними вище, храм Покрова Богородиці розташовувався не в самому центрі головного майдану Внутрішнього Коша, де збирались військові Ради, а ближче до його східної частини, зліва від входу до Коша через центральну браму з боку базару (Малюнок 1; 2). Досить непогано відомо, як саме виглядала Покровська церква, хоча її обміри, на жаль, не збереглись. На гравюрі "Церква, рада і курені Запорозькі у 1773 році", опублікованій А. Шмідтом, добре видно, що культова споруда була зведена з дерев'яних колод, мала хрестовидну у плані форму, шатровий дах з декількома банями, а також дзвіницю. Цілком очевидно, що храм на ній зображений не зовсім точно і з порушенням пропорцій, зокрема кидається в очі занадто перебільшена висота дзвіниці і неприродне розташування бокових бань. Крім цього, на гравюрі відсутній вхід, який, за церковними канонами, повинен бути з західного боку, тобто через дзвіницю (Малюнок 3) [4, 467 - 469].
Так чи інакше, наведений нами малюнок у цілому непогано співвідноситься з характеристикою храму, записаною А. Скальковським у с. Покровському в 1845 р. зі слів колишнього запорожця Вишкварка. Останній розповів вченому, що церква була збудована за благословенням Київського митрополита Рафаїла, "о 5 главах; престолов было два: один главный внизу, во имя св. Покрова Богоматері, як завжди було, а другой на хорах, во имя Святого Чудотворца Николая, покровителя, как известно, мореходов, воинов и лодочников" [12, 266 - 267].
Підкреслимо, що репрезентовані опис і малюнок навіть у деталях співпадають з проектом військової соборної церкви Воскресіння Христова, яку чорноморські козаки заклали вже на Кубані у Катеринодарі наприкінці 1799 року. Вона повинна була бути дерев'яною, "крестобразною, мерою с алтарем в длину, ширину и вышину 50 аршин [около 35 м.], и колокольня в длину и ширину 18 [до 13 м.], но не ниже боковых церковных приделов и пристроена к церкви..., самою искусственнейшою топорною, пиляною и струганою прочною работою, как следует, под железную крышу... Церковь сия должна быть о пяти, а колокольня об одной главах, во внутри церкви пол, крыласы, как снаружи рундуки с галлереями...". Кошторис на її будівництво з лісу замовника, яким виступав уряд Чорноморського війська, складав 10.000 карбованців [17, 389 - 390]. Варто додати, що цей храм у 1801 році описаний як "преогромная деревянная церковь архитектурою подобная той, какова была в старой Запорожской Сичи". Отже, цей собор, остаточно завершений лише у лютому 1807 року, був побудований за зразком Запорозької Січової церкви у стилі козацького барокко, хоча прототип був меншим за розмірами, але невідомо наскільки [18].
Треба мати на увазі і той факт, що запорожці добудовували та прикрашали свою церкву до самого кінця Січі. Так, ще у 1759 р. у війську існувала посада "будівничого Військової церкви", обов'язки якого виконував тоді військовий писар Онисим Семенович Кривицький [1, 136]. Цей факт є яскравим прикладом того, якої особливої уваги надавало запорозьке товариство оздобленню свого головного храму. При цьому козаків не зупиняли навіть дуже значні грошові витрати.
Відомо, що іконостас Покровського храму був різьблений, гарної високохудожньої роботи з образами київського та італійського письма. А. Скальковський повідомив, що влітку 1845 р. він у розібраному вигляді зберігався на хорах Покровської церкви с. Покровського Катеринославського повіту, яка була збудована у 1798 р. неподалік від місця старого храму. Цікаво, що тоді ж освячене за часи запорожців місце олтаря Січової церкви було позначене спеціальним кам'яним монументом, на вершині якого спочатку був встановлений хрест. Тоді ж А. Скальковський вперше описав та замалював розташовані у правому криласі церкви "четыре места деревянные, грубой резной работы и живописи..., у которых кошевой и три главные старшины (судья, писарь и есаул) слушали Божественную литургию…". Вони разом з іконостасом були перенесені у нову Покровську церкву [12, 266 - 269] (Малюнок 4).
Приблизно у той ж самий час село Покровське відвідав видатний український історик М. Костомаров, який у церкві звернув увагу на розібраний іконостас, зауваживши, що зробили його не на Запорожжі [19, 260].
Найбільш детальний опис залишків Січової церкви, а також деталей її оздоблення і речей з неї, які знаходились тоді у с. Покровському, в середині 1880-х років зробив Д. Яворницький. Він уточнив, що згаданий А. Скальковським пам'ятник розташовувався на городі селянина Андрія Лойка і на ньому був такий напис: "Сей крест поставлен над престолом Покрови Пресвятыя Богоматере: старанием Гурием Булгар 1835-го." і підкреслив, що Г. Булгар був мешканцем с. Мар'їнського Херсонського повіту. Тоді ж вчений описав кований залізний купольний хрест старої церкви "работы весьма
Loading...

 
 

Цікаве