WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Запорожці в Очаківській області та Україні Ханській під час “Кримської протекції” (1711-1734 роки) - Реферат

Запорожці в Очаківській області та Україні Ханській під час “Кримської протекції” (1711-1734 роки) - Реферат

По возвращении г.Тараканова графу Миниху при-сяжный запорожских казаков лист он вручил ему и депутаты отпущены к войску. Граф о сей экспедиции отправил Ее Величеству донесение и присяжный лист, который пос-тупил в Сенат. Ее Величество указала Министерской канцелярии иметь над запорожс-кими казаками главную команду".
Детальніше всіх процес переходу запорожців "під російську руку" висвітлив А.О. Скальковським, проте у нього немає й натяку на те, що якась їхна частина (а з уривку можна зробити висновок, що вона була доволі значною) знаходилась десь на берегах Дністра. У класичній книзі вченого є згадка про те, що після того, як російські війська в грудні 1733 р. перейшли польський кордон для того, щоби надати допомогу претенден-ту на престол Речі Посполитої Фрідриху Августу ІІІ, кримський хан наказав запорож-цям терміново зібрати загін для походу у Польщу. У січні наступного року кошовий отаман Іван Білицький виступив на чолі озброєної команди з Олешківської Січі, дійшов до Гарду на Бозі, де і зупинився, очікуючи розпоряджень графа Й. фон Вейсбаха, з яким запорозька старшина протягом майже трьох років (з серпня 1731 р.) вела таємні переговори. Після того, як 5 лютого 1734 р. ногайські татари пограбували одне з сіл Полтавського полку, Й. Вейсбах прийняв остаточне рішення про можливість виходу за-порожців з Олешківської Січі, але у своєму листі підкреслив, що до цього їм треба від-мовитись від походу і подготувитись до прийняття присяги. Наприкінці березня 1734 р. запорожці перейшли на місце Нової Січі в урочищі Підпільному, де, судячи з усього, у перших числах квітня склали присягу на вірність Російській імперії.
Не важко помітити, що усі ці події відбулись на Дніпрі та Бозі, але тоді виникає за-кономірне питання, а до чого тут Дністер і чи не зробив С. Зарульський якоїсь помил-ки? Виходячи з аналізу повідомлення російського офіцера, автор бере на себя сміли-вість припустити, що ніякої помилки або описки тут всеж-таки немає, а йдеться як раз про тих запорожців, які несли службу на Дністрі вздовж польсько-кримського кордону. Не виключено, що саме ця команда більш інших вагалась у прийнятті остаточного рі-шення про перехід на бік Росії і тому їхні делегати були по-суті взяті у заручники, а до них була відправлена ціла депутація, метою якої було не тільки приняття присяги, але й супроводження даної команди в Нову Січ з території Кримського ханства.
С. Зарульський вважав, що експедиція генерала Тараканова на Дністер закінчилась успішно, проте саме в цьому ми можемо сумніватися. Справа в тому, що якась невизна-чена частина козаків майже напевно залишилась у Придністров'ї. В усякому разі, трохи пізніше в ході російсько-турецької війни 1735-1739 років були відмічені спільні бойові дії запорожців, козаків-некрасовців і навіть ногайців Буджацької орди проти підроз-ділів російської армії.
Важливо, що до цього ж періоду відноситься перша згадка терміну "Ханська Украї-на". Воно присутнє у донесені російського таємного агента молдаванина Лупула, дато-ваного серпнем 1737 року: "Ежели российского вторжения за Днестр не будет, то на-добно российским войскам зимою быть не в отдалении - при Сечи или в Украине на Днепре зимовать и козацкими партиями нападение чинить в Ханскую Украину; а ежели б российские войска нынешней осени пришли в Бендер или в Буджак, то б великий ин-терес получить могли, ибо провианту и всякого скота и товаров превеликое множест-во…". У грудні того ж року агент Лупул наполягав на тому, щоб козаків направили у Ханську Україну, "де села татарські біля неї є в наявності". Одночасно щодо території Буго-Дністровського межиріччя використовувались назви "Татарська Волощина" і "Ко-чубейська Татарія".
Виходячи з наявності трьох різних назв, а також цитати з другого листа Лупула, в якому він прямо пише про те, що Ханська Україна розташована поруч з татарськими селами Кочубейської (Очаківської -?) Татарії, можна дійти висновку, що термін Хансь-ка Україна ні в якому разі не можна співставляти з усією Очаківською областю, а лише з тією її частиною, де існували українські (козацькі -?) села. Як було показано вище, Ханську Україну у такій інтерпретації слід шукати на півночі Очаківської області, а са-ме на кордоні з Польщею, де перебували непідвладні Росії запорожці. Пізніше, а саме у 1769-1783 роках, термін "Україна Ханська", "всея Україна" або "усе володіння Ук-раїнське", використовувався молдавськими митрополитами у своїх титулах. З докумен-тів добре видно, що в той час їх церковна влада разповсюджувалась на православне ук-раїнське, молдавське і, можливо, болгарське населення, що мешкало в селах саме озна-ченого нами району і не стосувалась сіл старовірів-некрасовців, а тим більше районів, де переважали мусульмани - татари, ногайці чи турки. Отже Україну Ханську слід ро-зуміти як північну та північно-західну (прикордонну та Придністровську) частину Оча-ківської області, де протягом періоду кримської протекції мали право селитися запо-розькі козаки і, можливо, українські вихідці з Польської України.
У зв'язку зі сказаним доволі спірною виглядає думка Т.Л. Подкупко про те, що Хан-ська Україна "займала терени між Південним Бугом та Дністром, охоплюючи всю Пів-денну Україну, окрім Запорозької Січі, сюди входила Херсонщина, частина Бессарабії і Південне Поділля". Більше того, дослідниця вважає, що дане поняття слід розуміти як "адміністративно-політичний інститут", який існував протягом ХVII-ХVIII століть. Перед усім, вражають межі цієї територіальної одиниці через те, що авторка включила до нього частину Бессарабії (Дунай-Дністровського межиріччя). Гетьманам України Ханської у реконструйованому нами значенні ніколи не був і не міг бути Петрик Іва-ненко (як вважає Т.Л. Подкупко), хоча б тому, що в його часи такого явища у Очаків-ській області ще взагалі не існувало, принаймні, ми не маємо про це жодної прямої згадки. Що стосується самої посади "гетьмана" в Очаківській області, то його суть пов-ністю розкрита у листі графа П.О. Рум'янцева графу М.І. Паніну від 27 червня 1765 р.: "...татары по самому Бугу и противу наших селений свои колониинаселяют, но из христиан . Был в Орле [сучасн. Первомайськ Миколаївської обл.] приезжий кайма-кан, который сию новую деревню [Голту] откупает от гетмана, а гетман от его хана: ка-ковых гетманов начел [нарахував] мне между Буга и Днестра много, а каймаканов еще больше; все однако сии откупщики суть армяне…".
Таким чином, відомі в наш час матеріали дозволяють зробити висновок, що присут-ність запорозьких козаків у Очаківській області в період "кримскої протекції" в 1711-1734 роках була дуже значною та багатогранною. Вона мала як економічний, так і військовий характер. Військова присутність стосувалась переважно прикордонної з Польщею смуги Буго-Дністровського межиріччя, в якій існували українські села і яка мала назву Україна Ханська. Вірогідно, що в цей час деякі "гетьмани" північної части-ни Очаківської області могли бути запорожцями, серед яких відзначені гетьманські ко-заки Пилипа Орлика. Після переходу Запорозького війська під "російську протекцію" частина козаків залишилась вірною своїй присязі кримському хану, тривалий час пере-бувала на означеній території і навіть брала участь у бойових діях проти російської ар-мії. Не виключено також, що після подій початку 1734 року козаки перевезли з Запо-ріжжя в Україну Ханську і частину "посполитого" населення, насамперед, своїх роди-чів. Саме ці козаки заклали підмурок для виходу запорожців у Кримське ханство і Пор-ту Оттоманську після ліквідації Запорозької Січі в 1775 році. Для того, щоб зняти супе-речливі питання, можливо, було б логічним чітко розрізняти доволі вузьке поняття "Ук-раїна Ханська" у Очаківській області від більш широкого "Ханська Україна", яке мож-на розуміти як значну частину Правобережної України (Брацлавщина, Поділля, Півден-на Київщина), що формально підпорядковувалась кримському хану у 1681-1699 роках.
Loading...

 
 

Цікаве