WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Проблеми становлення українського флоту - Реферат

Проблеми становлення українського флоту - Реферат


Реферат на тему:
Проблеми становлення українського флоту
Поява цієї роботи зумовлена перш за все загальною нерозробленістю проблеми в цілому, що не може не викликати різного роду зловживань і спекуляцій на цю тему. А тому зразу ж слід чітко окреслити коло найактуальніших питань на які слід звернути особливу увагу, бо без їх вивчення годі сподіватись на об'єктивність нашої історії.
Серед цих питань, зокрема слід звернути особливу увагу не тільки на появу флоту взагалі, а на роль флоту в розвитку торгівельно-економічних зв'язків з державами Середземномор'я і Чорноморськими сусідами. Але брак відповідних документів не сприяв висвітленню цих питань. Оскільки Україна досить довгий час перебувала під владою Російської імперії, то здавалося б говорити про існування свого флоту немає ніяких підстав. Хоча той внесок, який було зроблено українським народом в розвиток морської справи Росії, і який сприяв її становленню не тільки як цивілізованої, але й морської держави, переоцінити дуже важко. А тому, значення цього внеску потребує в наш час певної уваги і детельного вивчення, хоча б для того щоб довести повну безпідставність претензій Росії щодо Чорноморських приоритетів. Для цього слід детальніше розглянути не тільки причини появи і розвитку Чорноморського флоту і флоту України, а й визначити роль і місце нашого народу в цих процесах.
В ряду мало досліджених проблем нашої історії, як це не дивно, виявилась маренистика. Хоча за всіма ознаками Україна належить до морських держав. За радянських часів існувала хибна концепція про початок морської історії з часів Петра-І, і ні про який внесок України в розбудову флоту не могло бути й мови хоча б через те, що наявність власного флоту навіть в далекому минулому є ознакою державності. А визнати це - означало піддати сумніву "велику цивілізаторську місію старшого брата". Хоча маємо доволі прикладів існування нашого флоту з княжих часів. Ще античні автори приділяли певну увагу морським аспектам життя автохтонного населення Північного Причорномор'я. Так Тацит подає нам дуже цінні відомості про судна населення Північного Причорномор'я: " Варвары с удивительной быстротой понастроили себе кораблей и безнаказанно бороздили море. Корабли эти называются у них "камары", борта их расположены близко друг к другу, а ниже бортов корпус расширяется, варвары не пользуются при постройке кораблей ни медными, ни железными скрепами. Когда море бурно и волны высоки, поверх бортов накладывают доски, образующие что-то вроде крыши, и защищенные таким образом барки легко маневрируют. Грести на них можно в любую сторону, эти суда оканчиваются острым носом и спереди и сзади, так что могут с полной безопасностью причаливать к берегу и одним и другим концом."[8.189] Їх інформація дещо доповнюється знахідками гідроархеологів, щоправда дещо пізнішого періоду, зробленими в басейні Дніпра. Так в 1984 році поблизу острова Хортиця було знайдено судно датоване приблизно 1395 - 1475 р.р. Його довжина 5,2м. ширина 0,6 м., висота 50 см. Це судно - довбанка, зроблене з суцільного дерева. В верхній частині воно має невелике поглиблення для лав і укладки сіток та якоря. Корма має дещо загострений вигляд . В верхній частині корми розташований майданчик для веслувальника-керманича. В 1985 році на 70 м. вище за течією було знайдено судно X - XI ст. Дубове, довжиною 11 м. , ширина 65 см.[16.174] За своїми формами ці судна дуже схожі на відому "чайку", лише менші за розмірами. Хоча за своїми мореходними якостями навряд чи їй поступалися, і цілком можуть бути прообразом козацьких суден пізнішої епохи. Конструктивні аналоги маємо й у скандинавських народів. Так "Гождацький" човен VIII ст. також мав прямий парус, був безпалубним гребним судном універсального використання. Його розміри і технологія виготовлення були дуже схожі з козацькими судами. [11]
Достеменно відомо з "Повісті Времінних літ" що в літо 907 року пішов київський князь Олег на греків на двох тисячах кораблів, кожен з котрих містив 40 різноплеменних слов"янських воїнів.[12.24] Ця військово-морська армада висадивши десант на узбережжі противника успішно виконала завдання і повернулась з перемогою над наймогутнішою тодішньою державою - Візантією. Подібні морські експедиції здійснювали і пізніші київські князі. Як відомо, вже в IX столітті Київська держава мала могутній флот, здатний діяти і в Середземномор'ї, і добре навчену і згуртовану морську піхоту. Літопис, оповідаючи про події початку X ст., подає відомості про могутній флот і морську піхоту Русичів, як звичайний усталений факт, а кількість кораблів в експедиціях Олега і Ігоря свідчать про те, що цей флот знаходиться в розквіті і давно вже проминув стадію свого формування і утворення. Отже нашому флотові 90 років тому виповнилось принаймні 1000 років.
Занепад Київської держави після монгольського лихоліття на певний час відкинув наш народ від морських справ, але і з наступною епохою прагнення опанувати Чорне море яскраво проявляється з початком козаччини. За часів Великого князівства Литовського наші південні кордони князь Семен Олелькович (1455-1471) твердою рукою проклав по берегу Чорного моря від устя Дністра до Дніпрового лиману, а Очаків був важливим торговельним портом, як Тягиня /Бендери/ і Тавань/Берислав/.[7.60]
Вже в кінці XVI ст. козаки розгорнули наступ на володіння Отоманської Порти з моря. Нове XVII ст. запорожці відкрили морським походом під Кілію. У травні 1602 р. вони на 30 чайках і кількох відбитих у турок галерах розгромили турецьку ескадру.
Першим українським адміралом, який на відміну від своїх попередників князів-флотоводців, зробив виходи в Чорне море не епізодичними, а систематичними, був гетьман Конашевич-Сагайдачний. Він в 1606 р. організував нову військово-морську експедицію на Кілію, Білгород і Варну - нездоланну, як тоді вважалось фортецю. Запорожці взяли її з моря сходу, висадивши добірний морський десант. Так розпочалася "доба героїчних походів", як називають історики козацькі морські експедиції першої половини XVIIст., які пов'язані з ім'ям Сагайдачного. З ним у морські походи виправлялися уже не сотні, а тисячі козаків. Інколи в море виходило більше
Loading...

 
 

Цікаве