WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Леонід Кучма - Реферат

Леонід Кучма - Реферат


Реферат на тему:
"Л.Д.КУЧМА"
Народився Л.Д.Кучма на Чернігівщині, в селі Чайкине Новгород-Сіверського району. Батько, Данило Прокопович, загинув на фронті у 1944 р. Мати, Параска Трохимівна, залишилася з трьома малими дітьми на руках.
У невеликому Чайкиному була лише початкова школа, тому Леонід закінчує десятилітку в селі Костобобрiв. Однокласники згадують феноменальну пам'ять, завдяки якій він буквально всотував знання безпосередньо на уроках, зі слуху.
Любов до точних наук, мрія стати учителем фізики і математики привели у 1955 р. сiмнадцятилітнього Л.Кучму до Дніпропетровського державного університету. З першої ж спроби Леонід вступає на фізико-технічний факультет. Факультет був особливим. У ті часи (доба хрущовської "відлиги"), що позначилися в СРСР певною лібералізацією, відмовою й офіційним засудженням "крайнощів" тоталітарного сталінського минулого, на міжнародній арені рівночасно набирала обертів "холодна війна", а відтак - гонка озброєнь. Радянський Союз гарячково створював власний ракетно-ядерний щит. Однією з складових його інфраструктури і став новий факультет Дніпропетровського університету, заснований лише за три роки до вступу Л.Кучми.
Мрії вчорашнього сільського хлопця підігрівала атмосфера таємничості та елітності, що оточувала фізтех, а ще, безперечно, стипендія у 450 тогочасних рублів (студенти інших факультетів одержували лише 190 руб.).
Вступникові пощастило: у нього взагалі могли не взяти документів, адже бракувало ледь не головного із них - паспорта. По-кріпосницьки прикутим до колгоспів селянам їх тільки (і то вкрай неохоче) почали видавати. Але він як син фронтовика мав пільги…
На фізтеху вирувало інтелектуальне і культурне життя, тут працювали чудові викладачі, на факультетські вечори потрапити було
неможливо - у залі зазвичай бракувало місць. Два роки поспіль студенти навiть не могли здогадуватися, кого саме з них готують, - вони отримували тільки загальнотехнічну освіту. Лише по закінченні другого курсу всіх зібрали за зачиненими дверима й оголосили, що вони - майбутні конструктори ракет. Студентам надали право вибирати одну з трьох можливих спеціалізацій. Леонід віддав перевагу проектуванню ракетних двигунів.
1958 р. студенти-старшокурсники поїхали працювати на цілинні землі. Леонід Кучма з однокурсниками потрапив у село Купіно Новосибірської області, навколо якого простягалися неозорі поля. Призвичаєний до важкої сільської роботи, юнак залюбки працював трактористом-комбайнером, за що й отримав першу у своєму житті нагороду - медаль "За освоєння цілини".
1960 р. Леонід Кучма успішно закінчує Дніпропетровський державний університет ім. 300-річчя возз'єднання України з Росією, отримавши диплом з відзнакою і розподіл на КБ "Південне", один із основних осередків розробки радянської ракетної техніки. Це був передній, "фронтовий" край науки, технології, промисловості, організаційної роботи. "Південмаш" був ядром велетенського утвору загальносоюзного масштабу. На ньому були "зав'язані" десятки й сотні розробників: інститути, конструкторські бюро, підприємства Києва, Москви, Ленінграда, Харкова, Воронежа, Бійська, Єревана тощо. Флагман відповідав за результати своєї роботи тільки перед найвищим партійно-державним керівництвом України.
Леонід Кучма прийшов на унікальне підприємство молодим дипломником і відразу почав працювати на дуже відповідальній ділянці Конструкторського бюро - у секторі розробки елементів автоматики ракет. На кожному працівникові сектора лежала величезна відповідальність: відмова будь-якого елемента автоматики в кращому разi перетворювала ракету на металобрухт, у гіршому - коштувала людських життів.
У ці роки сформувалися прикметні риси характеру Л.Кучми - ретельність, виваженість, бажання все припасувати і прилагодити
аж до оптимальної надійності. Й до сьогодні на українських ракетах стоять розроблені молодим інженером піроклапани.
Чотири покоління стратегічних ракет, розроблених на КБ "Південне", - СС-24, СС-18, космічні носії "Космос", "Інтеркосмос", "Циклон", "Зеніт", понад 400 супутників - успішно конкурували з витворами команди славетного С.П.Корольова. І в цьому є частка заслуги Л.Кучми, наполеглива праця якого невпинно піднімала його службовими сходами: інженер (1960-1964), старший інженер (1964-1966), провідний конструктор групи комплексу КБ "Південне" (1966-1972), помічник головного конструктора (1972-1975), секретар парткому КБ (1975-1980), секретар парткому ВО "Південмаш" (1980-1982), перший заступник начальника і генерального конструктора КБ "Південне" (1982 -1986), генеральний директор ВО "Південмаш" (1986-1992).
І в конструкторській, і у виробничій, і в громадській роботі Леонід Данилович учився підбирати команду однодумців, уважно прислухатися до їхньої думки й був готовий брати на себе відповідальність за вироблене спільними зусиллями рішення. Високо цінував конструктора Л.Кучму славнозвісний академік М.К.Янгель (1911-1971), з 1954 р. - головний конструктор СКБ "Південне". Саме з його "подачі" Л.Кучма став заступником начальника КБ.
Л.Кучма ніколи не любив "потьомкінщини" і волів мати власний неупереджений погляд на речі. За це його не завжди любили в "рідному" міністерстві і в апараті ЦК КПУ. До того ж він ніколи не мовчав, якщо був переконаний у своїй правоті. Коли бюрократичні рогатки не дали змоги створити підсобне господарство на "Південмаші", Кучма привселюдно заявив, що "цю гнилу систему потрібно міняти". Тодішньому голові КДБ СРСР Г. Крючкову про таке вільнодумство доповідали неодноразово.
Перший наказ гендиректора Л.Кучми стосувався капітальної ревізії усіх технічних рішень, прийнятих КБ, заводом і замовниками. Він наказав зняти на камеру справжню ручну працю у цехах: адже для комісій ненадовго вмикали автоматизовані лінії.
Через непродуману горбачовську конверсію "Південмаш" втратив 80% виробничих потужностей, під загрозою звільнення опинилося
50 тис. робітників. За кілька місяців Л.Кучма перевів комбінат на виробництво товарів широкого вжитку, побутової техніки, тролейбусів тощо.
1992 р. тодішні керівники України запросили Л.Д.Кучму на посаду прем'єр-міністра. Мабуть, вони роз-раховували, що він, з одного боку, добрий господарник, а з іншого - у парламенті поводиться тихо. Звідки їм було знати, що Леонід Данилович завжди спершу приглядається і прислухається, перш нiж сказати, а тим більше - зробити. За своєю звичкою він не змовчав, виявивши розкрадання стратегічних нафтових запасів. Про це на весь голос заявив громадськості, звільнив з посади директорів нафтопереробних заводів. Втім, за кілька днів їх поновили... Не зустрів новий прем'єр розуміння і з боку парламенту. Він прагнув приборкати
Loading...

 
 

Цікаве