WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Історiя Азовського козаького вiйська (до 130-рiччя лiквiдацiї Азовського козацтва) - Реферат

Історiя Азовського козаького вiйська (до 130-рiччя лiквiдацiї Азовського козацтва) - Реферат

[12;3]. Це ство-рювало негативне ставлення мiсцевих помiщикiв до азовцiв i напружувало ситуацiю, що було дуже невигiдно для уряду. Врештi решт, ця "незручнiсть" стала однiєю з головних причин лiквiдацiї Азовського вiйська. Другою причиною лiквiдацiї вiйська була обме-женiсть його вiйськових функцiй, внаслiдок малочисельностi i невдалого розташування - серед мирного населення i далеко вiд кордонiв. Головною функцiєю козачого вiйська повинна була стати охорона кордонiв iмперiї. Це планувалосяурядом шодо анапського поселення, але сталося iнакше. В умовах Приазов`я вiйсько фактично не виправдовує себе як окреме вiйськове формування i набирає господарського та вiйськово-резервного вiдтiнку. Таке становище викликало обурення серед козацтва i посилювало прагнення переселитися до Анапи. Вiйськове керiвництво розумiло цю ситуацiю, i вихiд було знайдено в 1837 роцi, коли на базi Азовського вiйська була створена флотилiя [14;351]. Але для окремого козачого вiйська, щоб повнiстю виправдовувати своє призначення, цього було замало.
За 30 рокiв iснування Азовське козацтво значно вплинуло на розвиток Пiвденної України, але однозначно визначити мiсце вiйська в державнiй структурi Росiйської iмперiї дуже важко. Безумовним є той факт, що обидвi сторони - козаки i уряд - були зацiкавленi в спiвпрацi, яка й вiдбулася, незважаючи на розбiжностi в завданнях та напрямках дiяльностi козацтва i уряду. Уряд не намагався вiдродити традицiї козацтва або створити на базi Азовського вiйська справді бойове з`єднання. Але створення козацького вiйська все ж, незалежно вiд бажань уряду, торкнулося народної пам`ятi, а, можливо, й дещо її вiдродило. Збереглися перекази про вiйсько i Гладкого, особливо про останнього, образ якого вмiстив в собi народнi уявлення про запорiзьких ватажкiв, героїв, характерникiв. Й.Гладкого в переказах iдеалiзували i приписували йому багато неймовiрного. Показовою є легенда про народження Гладкого, яка розповiдає, що в той час, коли народився Й.М.Гладкий, сталася страшна буря, що аж земля трусилася. А це згiдно з народними вiруваннями означає, що народилася видатна людина, яка вiдiграє значну роль в iсторiї суспiльства [6;60]. Iнша легенда говорить про те, що Гладкий, зi своєї землi їдучи, набрав в чоботи пiд устiлки рiдної землi i на нiй i ходив, а коли сул-тан змусив його присягти, то Гладкий вiдповiв: "На чиїй землi стою, тому й присягаю" [9;22]. В деяких переказах, якi зустрiчалися на батькiвщинi отамана, окремi дiї Гладкого засуджувалися, особливо його ставлення до родини. Характерно, що всi перекази при-дi-ляють порiвняно мало уваги власне вiйську, як вiйськовiй та адмiнiстративнiй одиницi. Головний змiст - це органiзацiя та перехiд козакiв в межi iмперiї, вправнiсть козакiв в штурмi фортецi Iсакчi, стосунки вiйська з урядом i особливо - авторитет козакiв серед росiйського командування, пошана до їх унiкального досвiду. Азовське вiйсько уявля-лося спадкоємцем вдачi та звичаїв запорiзьких козакiв, що, власне, i є головним в цих переказах. Але насправдi це було не зовсiм так. Задунайцi, а потiм i азовцi, справді ба-гато чого успадкували вiд запорожцiв, але мали вже трохи iншу вдачу. Коли Азовське вiйсько було перетворено (а, власне, так воно i створювалося) на рядову вiйськово-ад-мi-нiстративну одиницю Вiйськового мiнiстерства, було централiзоване, як і регулярна ар-мiя, без найменшого дотримання козацьких звичаїв, i таким чином включено до складу загальноiмперської вiйськової системи, самi козаки навiть не спробували захистити свої вольностi та звичаї. Серед козакiв було дуже багато задоволених саме таким станом справ. Причина цього полягає в тому, що бiльшiсть прибулих до Росiї козакiв були ко-лишнiми селянами, втiкачами з рiзних росiйських губернiй, якi досить поверхнево i час-тково засвоїли традицiї лише Задунайської Сiчi, але нiяк не Запорiзької. Уряд створив зручну для себе вiйськово-адмiнiстративну одиницю i дав можливiсть колишнiм селянам повернутися до звичної працi, при цьому зберiг деякi привiлеї козацького стану.
Таким чином, по-перше, Азовське вiйсько стимулювало розвиток господарства Пiв-денної України (Приазов`я) в новому напрямку, зорiєнтувало на ринок. Звичайно, це вдалося лише в деякiй мiрi, але навiть саме по собi Азовське вiйсько в економiчному вiд-ношеннi було визначним явищем. По-друге, вiйсько було сформовано за типом вiй-ськового поселення, яке поєднувало в собi цивiльнi i вiйськовi функцiї. Козаки були поселеннi серед мирного населення, далеко вiд кордонiв i осередкiв бойових дiй. Врештi решт, це призвело до проблем з несенням служби i визначенням вiйськових функцiй. I все ж вiйсько змогло проявити себе у вiйськових дiях, продемонструвати свої можли-вос-тi, як наявнi так i потенцiйнi, зацiкавити своїм досвiдом вiйськових i урядовцiв. I по-третє, вiйсько деякий час уособлювало собою повернення запорiзьких козакiв - хоч i в уявi мiсцевого населення, залишило по собi спомини i перекази, i взагалi, бiльш як на 30 рокiв затримало виселення самого поняття "козацтво" з України.
ДЖЕРЕЛА ТА ЛIТЕРАТУРА
1. Полное собрание законов Российской империи: Собрание второе. - Спб., 1833. - Т.VII
2. Абаза К.К. Казаки донцы, уральцы, кубанцы, терцы. - Спб., 1891.
3. Азовское море. - Спб., 1855.
4. Бойко А.В., Маленко Л.М. Матерiали до iсторiї Азовського козачого вiйська. - Запорiжжя, 1995.
5. Географически-статистический словарь Российской империи /П.Семенов/. - Спб., 1863. - Ч.1.
6. Гладкий В.О. О.М.Гладкий - кошевой атаман Запорожской Сечи // Русская старина. - М., 1881. - Т.30. - № 2.
7. Грушевский М.С. Иллюстрированная история украинского народа. - Спб., 1913.
8. Екатеринославская губерния с таганрогским градоначальством: Список населенных мест по сведениям 1859 г. - Спб., 1863.
9. Iлляшенко В. Отаман iз Золотоношi // Україна. - 1988. - № 26.
10. Короленко П. Азовцы // Киевская старина. - К., 1891. - Т.34.- № 7.
11. Короленко П.П. Двухсотлетие Кубанского казачьего войска. 1696-1896. - Екатеринодар, 1896.
12. Мунько Т. Останнiй отаман Запорозької Сiчi // Молодь України. - 1966. - 13 травня.
13. Скальковський А. История Новой Сечи или последнего коша Запорожского. - Одесса, 1886. - Ч.3
14. Щербина Ф. История Кубанского казачьего войска. - Екатеринодар, 1992. - Т.2.
15. Яруцкий Л. Атаман Гладкий и азовские казаки // Мариупольская старина. - М., 1991.
16. Державний архiв Одеської областi (ДАОО). - Ф.1, оп.214, спр.7.
17. ДАОО. - Ф.1, оп.218, спр.7.
Loading...

 
 

Цікаве