WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Витоки козацтва в контексті етносоціальних процесів на Середньому Подніпров’ї - Реферат

Витоки козацтва в контексті етносоціальних процесів на Середньому Подніпров’ї - Реферат


Реферат на тему:
Витоки козацтва в контексті етносоціальних процесів на Середньому Подніпров'ї
В минулій і теперішній історичній науці увагу дослідників більше привертало питання українського державного будівництва. Це створило певну прогалину в загальноісторичній концепції. Одним з таких питань є проблема ідентифікації власне тих елементів, які і були носіями українського державного будівництва. І дійсно, питання хто такі українці, звідки вони з'явилися на історичній арені і як розвивались залишаються сьогодні не з'ясованими і малодослідженими, що не дозволяє задовольнити особливу зацікавленість якнайрізноманітніших верств населення щодо цієї проблематики.
Етносоціальний розвиток українців - це досить складний і довготривалий процес. Тому для більш повного розуміння цього процесу важливим є дослідження питання виникнення українського козацтва саме як етносоціального елементу і визначення ролі Середнього Подніпров'я, як ядра етнотворення в козацьку добу історії України, тобто з кінця ХV ст.
Проблема українського козацтва, як етносоціального явища, чи не найважливіше питання з етнополітичної історії України. Протягом кількох століть дослідники звертали в основному увагу на козацтво, як на військово-політичну силу, залишаючи поза увагою його етнотворче значення, яке важко переоцінити, внаслідок виключної ролі в етносоціальних процесах саме українського козацтва.
Геополітичне становище, яке склалось на середній Наддніпрянщині на XVI ст., неминуче вело до асиміляції українського етносу і зникнення саме тих характерних рис, що складали підвалини етнічного образу українців. Внаслідок цього відбувся майже повний відрив від етнічних коренів української еліти, тобто панівних станів суспільства, які вже в XVI ст. не могли здійснити консолідацію етнотворчих сил, щоб продовжити процес формування етносу та етнонаціональної держави українців.
Такий етносоціальний розвиток України вів народ до катастрофи, але все ж історична ситуація, за твердженням В.А. Смолія, об'єктивно породжувала нові соціальні сили, потенційні можливості яких були більшими, ніж в інших станів тогочасного суспільства. До таких етнотворчих сил потрібно віднести саме українське козацтво, яке зароджується і розвивається, як основний етносоціальний елемент саме на території Середнього Подніпров'я.
Проблема виникнення козацтва посідає чи не найголовніше місце в історії України кінця XV - початку XVI ст. Суперечки та дискусії з цього приводу, які тривають протягом декількох століть, не вщухають і внаслідок цього в історіографії даної проблеми нагромадилась величезна кількість гіпотез і теорій щодо виникнення козацтва.
Як відомо, слово "козак" вперше було згадане у латинському рукописі кінця ХІІІ ст. "Codex cumanicus", який перекладав це слово, як "сторож" або "вартовий". Після цього слово "козак" все частіше зустрічається в тюркомовних джерелах, набуваючи все більше широкого значення, як вільної озброєної людини. Отже, постає справедливе питання, ким же були українські козаки: вартовими своєї землі чи розбишаками-авантюристами і яке їх значення у формуванні української нації та етнічної держави українців. І особливо важливим аспектом даної проблеми, на нашу думку, є з'ясування ролі у цих процесах одного з найважливіших етнотворчих регіонів України - Середнього Подніпров'я.
За твердженням дослідника козаччини А.Ю. Чабана, перші згадки про українське козацтво в офіційних державних документах, а також описах сучасників того періоду стосуються безпосередньо земель і населення Середнього Подніпров'я, а саме території навколо Черкас та Канева. Дійсно, на цих землях склались всі передумови появи козацтва, як унікального суспільно-політичного явища в історії українського народу і саме територія Середнього Подніпров'я стала колискою українського козацтва і його консолідуючим ядром внаслідок земельного питання, тісно пов'язаного з економічними факторами, які тут склалися, внаслідок відсутності кріпацтва в середній Наддніпрянщині, а також близькість до Степу, що надавало порубіжний статус цій території і, як наслідок, захист її місцевим населенням від татарських, а згодом і турецьких набігів, а також традицій місцевого населення і його етносоціальних та етнографічних особливостей.
Етносоціальний розвиток України був досить довготривалим процесом і тому важливим є вивчення його окремих етапів. Так, козацтво відіграло в цьому процесі одну з найвизначніших ролей і саме завдяки тому, що козацтво в пізньому середньовіччі було єдиним станом, який, фактично, репрезентував український народ у світі і взяв на себе функції основного етносоціального елементу, здобувши важливі пріоритети етнотворення.
Отже, що ж являло собою це феноменальне явище, якому судилося стати в часи загального етносоціального занепаду українців, новою і могутньою етнотворчою силою, тобто яка етнотворча роль українського козацтва і чому саме територія Середнього Подніпорв'я стає тим регіоном, який зміг не тільки зберегти етносоціальний розвиток, а й витворити сили, що згодом утворять українську державу.
Козацтво на історичній арені, як відомо, з'являється в кніці XV ст., але як суспільний стан, козацтво сформувалось лише на рубежі XVI-XVII ст. Тому досить важливим є питання дослідження саме етносоціальної природи козацтва, тобто джерел його формування, як етнотворчої сили.
Дослідження козацтва завжди привертало увагу дослідників і воно починається майже одразу з його виходом на широку історичну арену і впродовж століть з'явилось дуже багато різноманітних гіпотез, теорій і думок з приводу цієї проблеми. На нашу думку, всі теорії умовно можна поділити на дві групи: етнічні та соціальні. Але з'ясування ролі козацтва, як основного еитносоціального елементу, не можливе без урахування всього комплексу економічних, політичних, соціальних та релігійно-культурних чинників. Оригінальність козацького побуту, а також уявна відокремленість козаків від загальної маси народу наводили багатьох дослідників на думку про те, що козацтво походить від якоїсь певної етнічної групи.
До етнічних теорій щодо джерел формування козацтва можна віднести теорію П.Симоновського, який виводив козаків від касогів. Великої популярності свого часу набула чорноклобуцька теорія, яку підтримав і розвинув М.Стрийковський (близько 1547-1582 рр.) в "Хроніці польської, литовської, жмудської і всієї Русі". Серед інших етнічних теорій досить важливою була теорія татарського походжененя. Її в свій час не обминув навіть М.Костомаров. Почата Г.Граб'янкою, продовжена автором "Історії Русів" теорія хозарського походження козаків знайшла продовження у
Loading...

 
 

Цікаве