WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Вiйськова служба Азовського козачого вiйська - Реферат

Вiйськова служба Азовського козачого вiйська - Реферат

було б за краще сформувати три сотнi козакiв, iз яких двi пiшi приєднати до козачого № 46 полку i одну кiнну - до Балаклавського батальйону. Запропонований кiлькiсний склад не призведе до значних витрат казни, адже вiйсько вже має вiд Дунайського пiшого полку 400 шабель, 300 рушниць i достатню кiлькiсть пiк. Одже, необхiдно додати тiльки пiстолети по одному для пiшого i по парi для кiнного козака [10; 3]. На думку М.С.Воронцова, саме таке вирiшення проблеми буде корисним i для Вiйськового мiнiстерства, i для самого вiйська. Для азовцiв воно буде корисне тим, що нежонатi, незвичнi до гос-подарства козаки будуть займатися тiєю справою, якою б хотiли - нести вiйськову службу. Це їх дисциплiнує, органiзує, допоможе придбати вiйськовий та життєвий досвiд. Таким чином, охочi до вiйськовї служби козаки будуть виконувати вїйськовi обов'язки Азовського вiйська, а неслужилi - займатися господарством i утримувати вiйсько. Завдяки цьому в Азовському вiйську значно зменшиться кiлькiсть випадкiв порушення дисциплiни, бо бездiяльнiсть частини козакiв часто призводила до пияцтва, бешкетування, бiйок.
Вiйськове мiнiстерство прихильно поставилося до пропозицiї Новоросiйського та Бессарабського генерал-губернатора з приводу залучення азовських козакiв до вiйськової служби. Для iмператора була пiдготовлена Департаментом вiйськових поселень доповiдь, в якiй доводилося про клопотання Воронцова сформувати iз азовських козакiв три сотнi i направити їх служити. Микола I наказав знестися з командиром Окремого Кавказького корпусу генерал-ад'ютантом Розеном i запитати його думки щодо використан-ня азовцiв на прикордоннiй службi. Той, в свою чергу, зазначав, що призначення на службу в Анапу i Геленджик двох сотень азовських козакiв буде дуже корисним як для краю, так i для самого козачого вiйська. На основi цього iмператор дав згоду на вiдправку двох сотень Азовського козачого вiйська в Анапу i Геленджик [10; 39].
Йосип Гладкий був незадоволений таким вирiшенням питання вiйськової служби азовських козакiв, коли двi сотнi в кiлькостi 10 урядникiв i 210 козакiв в мирний час направляються в дiючу армiю пiд зверхнiсть армiйських командирiв. Це суперечило традицiям i робило вiйськову службу козачого вiйська неповноцiнною i навiть сумнiвною.Пiд загрозу ставилося саме iснування азовського козацтва. Однак Й.Гладкий погодився на перший раз вiдправити двi пiшi сотнi козакiв в Анапу i Геленджик.
Комплектування сотень, забезпечення їх зброєю i амунiцiєю затягнулося на два роки. Тiльки на кiнецьзими 1837 року сформованi сотнi були готовi вiдправитися в дiючу армiю. Їх зупинив наказ Миколи I про скасування попереднього розпорядження i новий указ про сформування для патрулювання схiдного узбережжя Чорного моря десяти особливих команд iз Азовського вiйська. Крейсерство мiж Геленджиком i Гагрою було вкрай необхiдне для припинення будь-яких зносин мiж гiрськими народами Кавказу i Туреччиною.
Питання про формування патрульних команд iз азовських козакiв пiднiмається на найвищому рiвнi ще з сiчня 1837 року. Тодi планувалося створити десять команд, якi на своїх старих, ще iз-за Дунаю човнах, повиннi будуть патрулювати схiдне узбережжя Чорного моря. У разi непридатностi старих човнiв передбачалося будiвництво нових чайок чи використання невеликих суден, якi застосовуються в портах Азовського моря для каботажних робiт [10; 58].
Й.Гладкий був радий таким змiнам у справi. Вiн запевняв Новоросiйського та Бесcарабського генерал-губернатора, що для сформування таких команд в Азовському коза-чому вiйську можна знайти скiльки треба людей, " совершенно для предназначенной надобности способных". Але вiйсько вже не мало старих козацьких човнiв - чайок. До того ж наказний отаман зауважував, що задунайськi тi човни не придатнi для патрулювання узбережжя морiв, "потому что быв и тогда предназначены единственно для бере-гового плавания реки, совершаемого нередко с пособием шестов, не могли бы выдержать моря" [10; 57]. Каботажнi судна, якi використовувались на Азовському морi, як по своїй конструкцiї, так i по надiйностi будови, теж виявилися непридатними для патрульної служби.
Тодi вiце-адмiрал М.П.Лазарєв запропонував побудувати для патрулювання морського узбережжя баркаси на зразок мальтiйських. Вони зручнi, мiцнi i швидкохiднi. Вiце-адмiрал рекомендував командиру Севастопольського порту якнайшвидше вiдрядити до Акмечетi корабельного iнженера для зняття точного креслення мальтiйських човнiв, якi стоять в Акмечетьськiй бухтi. Iнженер був вiдкомандирований в згадане мiсто, i скоро вже були готовi креслення мальтiйського човна. Вони були вiдправленi у Вiйськове мiнiстерство та до Новоросiйського i Бесарабського генерал-губернатора. Останнiй 8 лютого 1837 року отримує розпорядження вiйськового мiнiстра термiново почати будiвництво трьох баркасiв на зразок мальтiйських. Такої їх кiлькостi на початок весни, коли почнеться вiйськова кампанiя на схiдному березi Чорного моря, буде достатньо. А до серпня цього року необхiдно побудувати всi десять баркасiв [10; 81]. Далi вiйськовий мiнiстр сповiщав Новоросiйського та Бессарабського генерал-губернатора, що озброєння цих човнiв трифунтовими фальконетами, порохом i артилерiйськими зарядами буде робитися за рахунок морського вiдомства.
Першi три човни вирiшено було побудувати в мiстi Одесi. З їх будiвництвом почалася комплектацiя команд. Згiдно з поданням Новоросiйського та Бессарабського генерал-губернатора iмператор наказував:
1. Для крейсерства вздовж схiдного берега Чорного моря сформувати десять особливих команд iз козакiв Азовського вiйська.
2. Штат кожної команди повинен складатия з 18 рядових козакiв, урядника та хорунжого.
3. Загальне керiвництво над командами вручити осавулу Азовського вiйська Дяченку.
4. Забезпечити команди необхiдною амунiцiєю з Кременчуцької комiсiї.
5. Видiлити необхiдну для забезпечення команд суму в розмiрi 6193карбованцi 50 копiйок з економiчного капiталу Вiйськового мiнiстерства.
6. Видавати платню командам згiдно грузинського положення.
7. Пiд час крейсерства забезпечити команди провiантом вiдповiдно морського положення.
8. Озброїти човни фальконетами.
9. Частину Азовського вiйська, призначену для патрулювання, подiлити на сотнi i започаткувати порядок, згiдно з яким кожна сотня замiнюється iншою через кожнi два роки служби на Чорноморському узбережжi.
Про таку волю царя сповiщав вiйськовий мiнiстр 15 лютого 1837 року в Комiсарський департамент [10; 78].
На початку весни 1837 року три човни особливої конструкцiї на зразок мальтiйських були побудованi. Наказом вiйськового мiнiстра була прискорена робота по будiвництву ще семи баркасiв. Тепер вони будувалися в Миколаєвi за рахунок коштiв Чорноморської кордонної лiнiї. Укомплектованi команди азовських козакiв вже в червнi 1837 року вiд-були в Сухум-Кале i Геленджик "для сообщения укреплений Черноморской береговой линии и безпрерывного крейсерства между ними в видах пресечения всякого сношения турецких контрабандных судов с занимаемых нами берегов" [8; 134]. Пiсля прибуття на мiсце призначення команди пiдпорядковувалися вiдомству командуючого вiйськовими суднами бiля абхазьких берегiв капiтану 1-го рангу Юр'єву. Загальне керiвництво над командами Азовсько козачого вiйська здiйснював начальник Чорноморської берегової лiнiї генерал-лейтенант М.М.Раєвський [10; 134].
З цього часу азовськi козаки несуть службу на Чорноморському узбережжi аж до лiквiдацiї самого вiйська. Дуже скоро вони, за висловлюваннями генерала М.М.Раєвського,
Loading...

 
 

Цікаве