WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Бузьке козацьке військо 1785-1817 рр. - Реферат

Бузьке козацьке військо 1785-1817 рр. - Реферат

Борисовим. 2-й полк закінчив свій похід у Вільно [21]. Після закінчення військових дій козаки продовжували кордонну службу.Господарство нововербованих козаків та арнаутів спочатку складалося під впливом національних особливостей, традиційних виробничихнавичок і потреб. Так, у поселеннях Нововербованого полку переважало характерне для України хліборобство з плугом і волами, в арнаутській частині провідне місце займало городництво, садівництво і виноградарство. Однак, з часом, в міру зростання економічних зв'язків, зближення укладу життя й побуту нововербованих козаків та арнаутів господарська діяльність бузького козацтва стає різноманітнішою і продуктивнішою. Основою господарського життя було землеробство і скотарство. В землеробстві переважали посіви пшениці-арнаутки, жита, проса, вівса; у скотарстві - розведення великої рогатої худоби, коней, вівців. Саме бузькими козаками була поширена в цьому районі відома порода української (черкаської) рогатої худоби. Займались козаки також рибальством, ремеслами, торгівлею.Освоєння пустинних земель Побужжя проходило у важких умовах, з великими труднощами, надзвичайно повільно. Стихійні лиха, недостатня кількість знарядь праці і робочої худоби поряд з постійною військовою небезпекою на прикордонні тяжко відбивалося на господарському житті і побуті поселенців. Частина з них, особливо з арнаутів, не витримавши важких умов, повернулася за кордон [22].Створення Бузького козацького війська викликало до себе великий потяг селян-втікачів, колишніх запорізьких козаків, всіх, хто намагався позбутися кріпосницького ярма. Втім, прийом до бузького козацтва був дуже обмеженим. Зараховувати до нього селян було категорично заборонено. Приймати до війська дозволялося лише осіб іноземного походження. Тому значна частина селян-втікачів, яка потряпляла на територію війська, змушена була найматися до старшин і заможних козаків, господарства яких потребували робочої сили. Інша частина втікачів подавалася за кордон і повертаючись, приписувалася до війська під виглядом чужинців. Прийом такого роду осіб особливо полегшувався під час військових дій, оскільки командування, зацікавлене у збільшенні кількості козаків, крізь пальці дивилося на їхнє соціальне походження. Серед них були задунайські козаки. Так, в жовтні 1807 року Бузька військова канцелярія повідомляла, що до війська були зараховані 20 козаків та три жінки з-за Дунаю, уточнюючи що з Усть-Дунайського війська [23].Поряд із наявністю на території війська значної маси пришлої сіроми, швидкий процес майнового і соціального розшарування відбувався безпосередньо і серед самого козацтва. Значною мірою це зумовлювалося земельною політикою царського уряду. Під час поселення рядове козацтво одержало лише 37.405 десятин землі, в той час як купка їхніх старшин і офіцерів - 72 тис. десятин. Старшина і заможне козацтво широко використовувало в своїх господарствах працю козацької голоти. Типовим господарством, в якому використовувалася наймана праця, може бути маєток бузького козака Єндорала в с. Тернівка, в якому нараховувалося 40 плугів, 600 коней, 6.000 вівців. Нерідко старшина вдавалася до прямої сваволі, примушуючи рядових козаків працювати в її господарствах [24].Утиски і гноблення козацтва, зловживання старшини своїм становищем досягли у війську широкого розмаху. Загарбання козацького майна, військового спорядження, знущання, хабарництво набрали повсюдного характеру. Тяжко відбивалися на господарстві козаків переселення, участь у військових походах і прикордонній службі на власному спорядженні, переведення на стан державних селян. Рятуючись від гноблення і утисків старшини козаки нерідко тікали з війська, наймаючись навіть до поміщицьких економій. Тяжкий гніт, який відчувало рядове козацтво, приводив до виникнення у війську гострих соціальних конфліктів. Один з перших масових виступів бузьких козаків відбувся восени 1803 року.Ще більш гострий класовий конфлікт, що перетворився у тривале збройне повстання, вибухнув у війську в 1817 році. Поштовхом до повстання були чутки про ліквідацію Бузького війська і перетворення козаків на військових поселенців. Це загрожувало козакам найтяжчими формами військово-кріпосницького гніту. В липні 1817 року заворушення в бузьких станицях, спрямовані проти військових поселень охопили майже все військо. (Детальніше про соціальні конфлікти у війську див. статтю І. Хіоні с. 68-71 даного видання).Наказом від 8 жовтня 1817 року Бузьке козацьке військо було ліквідоване, а козаки перетворені на військових поселенців. Побузькі станиці увійшли до складу 1- і 2-го полків Бузької уланської дивізії. В красносільських станицях розташувався 4-й полк Української уланської дивізії [25] (див. № 4.23). До кінця придушити опір козаків військовим поселенням уряду так і не вдалося. В травні 1818 року, під час проїзду Олександра І через поселення Бузької уланської дивізії, знов спалахнyли хвилювання у станицях Федорівці і Себино. Однако і вони були жорстоко придушені. Дев'ять чоловік було покарано шпіцрутенами, трьох заслано до Сибіру. Бузьке козацтво перестало існувати, лишивши помітний слід у освоєнні нижнього Побужжя і героїчних традиціях визвольної боротьби.
Список використаних джерел та літератури:
1. Загоровский Е.А. Военная колонизация Новороссии при Потемкине. - О, 1913. - С. 5; ПСЗ РИ. І. - Т. XX. 1776. -С.Пб., 1830.- № 14552.
2. Статистическое описание Российской империи. - С.Пб., 1815.- С. 120-123.
3. Скальковский А. Хронологическое обозрение истории Новороссийского края. - О., 1836. - Ч. 1. - С. 224-225, 248-249; Його ж. Еще раз о бугских казахах // Киев. старина. -1882. - Т. 34, апр. - С. 598-602. (Остання праця є вибіркою з попередньої); Лобачевский В. Бугское казачество и военнне поселення // Киев. старина. - 1887. - Т. 33, серп. - С. 591-626.
4. ПСЗ РИ. І. - Т. XXVIII. 1803. - С.Пб., 1830. - С. 589-596.
5. Петров А. Война России с Турцией й польскими конфедератами. - С.Пб., 1866. - Т. 1. - С. 139,254; ТЛІ. - С. 54-55: Т. V. -С. 10,122-125; Петров А. Война России с Турцией. 1806-1812.-С.Пб., 1885.-С. 78. А. Петров переніс на сторінки своїх книг необгрунтоване твердження про іноземне походження Бузького війська.
6. Пишевич А.С. Бугские казаки и украинские уланы // Киев. старина. - 1866. - Т. 32, март. - С. 387-394.
7. Хиони И. А. Бугские казаки и их борьба против феодально-крепостнического гнета (посл. четв. XVIII-перв. четв. XIX вв.): Дис.... канд. ист. наук /Одес. гос. ун-т им. И.И. Мечникова. - О., 1973.- 195 с.
8. Петров А. Война России с Турцией и польскими конфедератами. - С.Пб., 1866. -Т. 1. -С. 139; П.А. Румянцев. Сб.документов.- М., 1953.- Т. 2.- С. 159, 173,412,504.
9. Хіоні І. До історії заселення Побужжя //УІЖ. -1965. - № 8.- С. 126.
10. Казачьи войска. Хроники гвардейских казачьих частей / под ред. В.К. Шенк. - С.Пб., 1912. - С. 16. - (Репринт. изд., 1992).
Loading...

 
 

Цікаве