WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Боротьба за гирла Дніпра та Бугу в 1697 – 1698 роках - Реферат

Боротьба за гирла Дніпра та Бугу в 1697 – 1698 роках - Реферат

- 172]. За татарами в степи кинувся загін козаків полковника І. Іскри.
Невдовзі розвідка повідомила, що турецька армія на галерах підійшла до Євпаторії та Очакова. За кілька днів, залишивши флот у Дніпровському лимані, турецько-татарські загони рушили Кучманським шляхом на Корсунь. Надіславши до Таванська Хотмижський солдатський полк [12, арк. 176 - 179, 182 - 186, 328 - 335], зміцнивши фортечні укріплення, змінивши в них залоги і залишивши припаси, Я. Долгоруков та І. Мазепа перейшли на правий бік Дніпра і понад Інгульцем рушили в зворотний шлях. Форсувавши 31 серпня Дніпро північніше Кодака, війська розійшлися "у свої становиська". По дорозі І. Мазепа лишив у Новобогородицькій фортеці запаси [12, арк. 243 - 246], а також розташував у ній козацькі загони, котрі наїжджали до Кизикермену і доповідали про тактичну ситуацію в районі фортець. Скориставшись тимчасовою відсутністю російсько-українського війська, татари вчинили набіг на Слобожанщину, пограбувавши околиці Ізюма, Валуйок, Оскола та інших містечок. Про цеповідомив з Новобогородицька воєвода П. Потьомкін [2, 500].
Похід у Пониззя Я. Долгорукова та І. Мазепи у травні - січні 1698 року став останньою в ХVІІ столітті спробою оволодіти Очаковом. Їхній поспішний відступ пояснюється тим, що між Туреччиною і державами "Священної ліги" на мирній конференції в Карловицях було досягнуто угоди про перемир'я. А 26 січня 1699 року підписано мирну угоду на 25 років. Українських земель стосувався договір між Портою та Річчю Посполитою, за яким Османи залишали Поділля з Кам'янцем-Подільським, Брацлавщину і повертали їх польській Короні. Черговий етап війни завершився. Події перейшли в наступну фазу розвитку, котру ми можемо означити дипломатичною боротьбою навколо вироблення мирних угод.
Влітку 1699 року цар Петро І відправив до Стамбулу повноважне посольство, очолене спритним дипломатом і політиком Омеляном Гнатовичем Українцевим, котре в червні 1700 року підписало Константинопольський мир на 30 років. Росії не вдалося зреалізувати власні вимоги щодо Північного Причорномор'я, проте все ж миру було досягнуто на вигідних для неї умовах: Москва діставала Азов, за нею остаточно визнавалася влада над землями Війська Запорозького, її звільнено від щорічної обтяжливої данини кримському хану. Всі фортеці в пониззі Дніпра мали бути зриті протягом 30 днів і там ніколи, нікому, жодних фортець у майбутньому не будувати (їх зрівняли з землею восени 1701 року солдати і козаки під проводом генерала Кольцо-Масальського). Територія ж ця залишалася Туреччині. Між зруйнованими фортецями і Очаковом погодилися на спорудження невеличкого поселення без укріплень для відпочинку і ночівлі купців. Сторони домовилися не заселяти і не зміцнювати замками землі по обидва береги Дніпра від кордонів Запорозької Січі до Перекопа та Очакова. На цих територіях дозволялося займатися промислами підлеглим обох держав. Донським та запорозьким козакам, з одного боку, і "всім татарським народам" - з другого, восьма стаття угоди заборонила здійснювати походи і набіги на землі сусідньої держави. Росія направляла свого повноважного і постійного посла Петра Толстого до Стамбулу.
Друга російсько-турецька війна, котра тривала з 1686 року, завершилася. За активну участь в азовській та дніпровській військових кампаніях та за перемоги, отримані українськими військами в боях, гетьман І. Мазепа 8 лютого 1700 року був нагороджений (другим за чергою після Ф. Головіна) новим і першим російським орденом Апостола Андрія Первозванного. Від імені держав "Священної ліги" польський король Август ІІ Сильний нагородив гетьмана орденом "Білого Орла". А австрійський імператор надав йому титул "найсвітлішого князя Священної Римської імперії". Цими високими нагородами європейські монархи відзначили заслуги всього українського козацтва в боротьбі із турецько-татарською агресію в останній чверті ХVІІ століття.
Переконані, що названі вище факти доводять, що лише завдяки участі козацтва та узгодженим діям українських і російських збройних сил в 1697 - 1698 рр. вдалося досягти значних воєнних успіхів. Розпочата в другому та третьому Дніпровських походах боротьба за вихід у Чорне море принесла вагомі результати. Були зміцнені захоплені у турків фортеці та розпочалася підготовка до штурму Очакова. Спробу турків і татар досягти реваншу влітку-восени 1697 року було зірвано. Через сепаратистські позиції союзників Росії, а також у зв'язку із більш сприятливими для неї умовами боротьби зі Швецією за Балтійське море, дії на очаківському напрямку в 1698 році припинилися. Та все ж Москва добилася від Порти в 1700 р. більш вигідних умов миру, аніж ті, корті передбачала Бахчисарайська угода 1681 року.
Втім, виходу до Чорного моря, економічно і політично необхідного Росії та українським землям, не вдалося здобути. Це зумовлювало подальшу гостру боротьбу з Туреччиною та Ханатом, яка тривала впродовж усього ХVІІІ століття і завершилась приєднанням Криму і Північного Причорномор'я до Російської імперії.
ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
1. Акты, относящиеся к истории Западной России. - СПб., 1853. - Т.5 (1633 - 1696 гг.). - 300 с.
2. Величко Самуил. Летопись событий в Юго-Западной России в ХVII веке. - К., 1855. - Т.3.
3. Костомаров Н.И. Собрание сочинений - Кн.6. - СПб., 1905. - 654 с.
4. Літопис Самовидця. - К.: Наукова думка,1971. - 208 с.
5. Інститут рукопису НБУ ім..В.І.Вернадського, ф. ІІ. - №13960 - 14816. - Архів полковника І.Ф. Новицького. - Т.1 - 6.
6. Російський державний архів давніх актів (РДАДА), ф. 210, Розрядний приказ, оп. 14 (Бєлгородський стіл). - № 1301, арк.1 - 4.
7. РДАДА, ф. 210, оп. 14, № 1595, арк. 289 - 661.
8. РДАДА, ф. 210, оп. 14, № 1610, арк. 98 - 298.
9. РДАДА, ф. 210, оп. 14, № 1645, арк. 1 - 686.
10. РДАДА, ф. 210, оп. 14, № 1648, арк. 51 - 518.
11. РДАДА, ф. 210, оп. 14, № 1645, арк. 1 - 198.
12. РДАДА, ф. 210, оп. 14, № 1661, арк. 1 - 346.
13. РДАДА, ф. 210, оп. 14, № 1679, арк. 109 - 116.
14. РДАДА, ф. 210, оп. 19 - Столбці Севського столу, № 446, арк.15 - 40.
15. Эварницкий Д.И. История запорожских козаков. - СПб., 1897. - Т.3.
16. Эварницкий Д.И. Источники для истории запорожских козаков. - Владимир, 1897. - Т.1. - 1072 с.
17. Gordon P. Tagebuch des generallen Patrick Gordon w?rden seiner Kriegsdienste unter des Schweden und Pollen vom Jahre 1655 bis 1661, und seines Ausenthaltes in Russland vom Jahre 1661 bis 1699. Zu ersten Mals vollst?ndig ver?ffentlich durch M.A. Obolenski und M.G.Posselt.-Moskau-St.Petersburg, 1851. - Band 3. - Th.5 (1696 - 1698). - 6+417+118 s.
Loading...

 
 

Цікаве