WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Боротьба за гирла Дніпра та Бугу в 1697 – 1698 роках - Реферат

Боротьба за гирла Дніпра та Бугу в 1697 – 1698 роках - Реферат

гарнізону згори вниз. Робота вже йшла повним ходом, коли турецькі розвідники дізналися про наближення 20-тисячного війська І. Іскри і Л. Долгорукова. Алі-паша наказав яничарам сісти на кораблі, а татарам зняти табір і в ніч з 9 на 10 жовтня відступити. Турки по Дніпру через лиман пішли в Очаків, а орди - в улуси.
Самійло Величко наводить дані допиту перебіжчика з турецького табору, який засвідчив, що біля Тавані і Кизикермена знаходилися Юсуп-паша, Кечі-паша, Дервіш-Ахмед-паша з сераскиром Алі-пашою. Під час штурму Таванська і Кизикермена турки втратили 6 тисяч осіб. Під городками стояли 22 каторги - 10 султанських і 12 бейських. У кожній каторзі було по 150 осіб і 10 - 11гармат, багато рушниць. Окремо було 15 галер, з котрих дві великі - на 230 осіб. На галерах знаходилося по 4 гармати. Було багато човнів і близько 40 фуркатів. Всього - 50 тисяч турків, усі татарські орди і більше 200 гарматних стволів. За його ж словами, турки покинули фортеці, дізнавшись про наближення російсько-українського війська, але Алі-паша весною наступного року знову планував похід під нижньодніпровські фортеці [2, 448 - 449]. Дані С. Величка підтверджуються і архівними джерелами [13, арк. 109 - 116]. Кількість загиблих турків - "більше шести тисяч" - називають Самовидець [4, 160] і полковник І. Іскра, котрий повідомив гетьману, що турки і татари дуже пошкодили укріплення фортець ломовими гарматами, ядра яких важили від 3 до 5 пудів. За свідченнями Д. Бантиша-Каменського, козаки втратили убитими 253 і пораненими 425 осіб. Даних по російських полках С. Стрекалова та Г. Аньонкова немає. На зиму в Таванську залишився В. Бухвостов з ратними людьми і "часть козаков полку ніжинського переміняючися" [4, 160].
Отже, другий Дніпровський похід, який завершився в жовтні 1697 року, ми можемо охарактеризувати зміцненням зайнятих нижньодніпровських фортець і їх обороною від спроб турецьких та татарських військ вибити звідти російсько-український гарнізон і взяти реванш. Тягар походів на дніпровські фортеці, їхнє завоювання, зміцнення і оборона тяжким ярмом висіли на українському народі. Селяни і козаки Лівобережної України постачали не лише живу силу, але й будівельні матеріали, продукти, гроші, боєприпаси, вози, коней, амуніцію тощо. "От порушения и походу войск, значное в имениях людских учинилося умаление", - відзначалося на старшинській раді 1 січня 1697 року [3, 465]. На початку 1698 р. один лише Полтавський полк п'ять разів відсилав до Таванська запаси. Великі продовольчі збори проходили серед населення слобідських полків і Бєлгородського розряду [10, арк. 79 - 82, 508 - 518].
Незважаючи на такі матеріальні та людські втрати, українське козацьке військо продовжувало разом з російською армією боротьбу проти Османської Порти і Кримського Ханату. На раді старшини в січні 1698 р. ухвалено рішення йти в новий плавний похід на Таванськ і Очаків, а для цього будувати човни (струги). За браком лісу, грошей, матеріалів до травня 1698 р. козаки все ж змогли змайструвати 430 різних суден. Відновилося спорудження стругів і в Брянську. Матеріали Розрядного приказу свідчать, що будівництвом керував стольник Огібалов. Частину суден він купив у брянчан за надіслані з Москви гроші, а частину збудував за допомогою майстрових людей, а також сєвських стрільців та пушкарів, яких прислав Л. Долгоруков. Заготовкою якорів займався стольник А. Колтовський, одержуючи їх головно з Москви [11, арк. 15, 53, 54, 6 - 10, 47 - 48, 94 - 97].
У Тавань відправили лікарів з медикаментами, майстра по вапну Є. Макарова з Маячки, військових інженерів Д. Големана та Я. Адлера. В Пушкарському приказі для фортець підготували пищалі, а в Києві - гармати. Братам Долгоруковим на майбутній похід під Очаків надходила зброя з міст Росії. Всю зиму біля нижньодніпровських фортець велись ремонтно-відновлювальні роботи, яким заважали морози, брак людей та матеріалів. До того ж, через недогляд залоги вибухнув пороховий погріб у Таванську разом з продуктами та грошовим скарбом. Я. Долгоруков надіслав для зміцнення гарнізону Єфимовський солдатський полк з полковником А. Мітчелом [11, арк. 51 - 72; 12, арк. 1 - 83, 217 - 220].
Як тільки скресла крига, до Тавані і Кизикермену відпливли струги з будівельними матеріалами для відновлення поруйнованого [2, 500; 4, 161]. З Брянська вирушили два каравани стругів, очолених А. Колтовським та Д. Норовим, які везли деревину, вапно, збіжжя, порох, якорі. До початку літа біля фортець зосереджено значні припаси щодо їхнього будівництва [11, арк. 98 - 99; 12, арк. 192 - 198]. Виходячи з обсягу накопичення людських та матеріальних резервів, можна дійти висновку, що влітку 1698 року готувався великий морський та сухопутний похід на Очаків. З цією ж метою на кордонах зосереджувалися набагато більші військові сили аніж минулого року. 29 - 31 березня Я. Долгоруков з І. Мазепою обговорювали план майбутнього походу. В Бєлгороді і Сєвську було зосереджено російські полки Я. Долгорукова і всі слобідські українські полки. Всього під проводом воєводи мало знаходитися 83 200 осіб. Гетьман скерував до Таванська весною чотири полки, а шість городових і всі охотницькі полки вже були підготовлені до виступу в похід [3, 473; 9, арк. 56 - 87].
У травні 1698 року українсько-російська армія рушила лівим берегом Дніпра на південь. Полки Я. Долгорукова, Л. Долгорукова і С. Неплюєва з'єдналися на річці Коломак, куди 29 травня прибув з регіментом і гетьман І. Мазепа. Об'єднавшись, вони рушили через Самару - Кінські Води до Перекопу. Не доходячи кількох верст до фортеці, 22 червня командири провели нараду і остерігаючись пожеж та відсутності паші, відійшли назад і стали двома укріпленими таборами над Кінськими Водами побіля Ісламкермену [2, 500; 9, арк. 1 - 55, 88 - 99, 288 - 294]. Вони вирішили відбудувати і зміцнити Таванськ та Кизикермен і "чинити промисел на Очаків". Але, як свідчать донесення воєначальників в Розряд, надісланий туди плавний 10-тисячний російсько-український загін Луки і Бориса Долгорукових повернувся ні з чим, не ризикнувши навіть напасти на досить міцні укріплення Кінбурна та Очакова. Похід корпусу набув розвідувального характеру [9, арк. 464 - 475, 679 - 686]. Декілька днів війська стояли табором на лівому березі кінських Вод, зміцнюючи фортецю. Для уряду було складено детальний опис нижньодніпровських укріплень та околиць фортець [10, арк. 114 - 119; 12, арк. 205 - 216]. У цей час до Ісламкермену наблизилася ханська кіннота і вчинила спробу пробитися до російського обозу, кружляючи побіля Шингірея і Ісламкермена. Але козаки і ратні люди відкрили вогонь з гармат і рушниць, завдавши неприятелю збитків відігнали його геть [4, 161; 12, арк. 125
Loading...

 
 

Цікаве