WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Боротьба за гирла Дніпра та Бугу в 1697 – 1698 роках - Реферат

Боротьба за гирла Дніпра та Бугу в 1697 – 1698 роках - Реферат

надіслали підкріплення, тривали до 2 серпня 1697 року. В цей день до Кизикермену підійшла білгородська орда солтана Кази-Гірея і разом з кримськими татарами та яничарами атакувала Таванськ і Кизикермен. З цього моменту, як повідомляв І. Мазепа Д. Апостола в листі від 7 серпня, "в кровавом бою надуємося", а вороги "из ручного оружжя и згармат" вели щільний вогонь, від котрого "сперва чинилася в наших значная шкода людех". Проте "и оные поганци в своїх барзей большой узнали и тепер узнають урон" [1, 283]. 2 серпня, напавши на шанці І. Обідовського, білгородська орда оманливим відступом виманила з них загін Ю. Четвертинського, посікла і полонила багатьох козаків. Гетьман був змушений зняти табір І. Обідовського - людей посадив на струги, а коней відправив з ротмістром Ростковським в Томаківку до Л. Свічки в обоз. 7 серпня інженерно-відновлювальні роботи біля фортець в цілому було завершено. 10 серпня розвідка повідомила, що посилений турецький флот увійшов у гирло Дніпра, а на допомогу хану прибули загони татар і яничар. Того ж дня гетьман скерував наказ у Лубенський і Гадяцький полки - негайно прислати підкріплення. Вночі українсько-російське плавне військо відійшло від берегів Дніпра і стало на якір. Вранці 11 серпня з півдня на Дніпрі з'явилися турецькі кораблі і відразу ж розпочали гарматну стрілянину з 30 стволів [2, 443 - 445].
У Таванську знаходилася українсько-російська залога В. Бухвостова, а в Кизикермені засіли 1000 козаків з наказним ніжинським полковником Л. Шрамченком, сотня Ольшевського і сердюцький полк Л. Шульги. 12 серпня татари спробували умовити запорожців перейти на їхній бік. Але ті не відповіли на пропозиції ворога. Турки і татари, знаючи що у війська і гарнізонів мало припасів, а військові гармати залишилися в обозі, вирішили зволікати з генеральним боєм, сподіваючись взяти містечка виснаженням [2, 446; 15, 257].
15 серпня, не припиняючи бою, козаки і солдати завершили фортифікацію Таванська і Кизикермена. Я. Долгоруков та І. Мазепа вирішили збільшити залоги і з основним військом відплисти назад у Січ. Джерела по-різному пояснюють причину відступу. Самовидець вважав, що гетьман прийняв таке рішення тому, що "війська російські і до водної битви не навчені, і в хлібних запасах збідніли". І. Мазепа в листі до царя пояснив свої дії необхідністю "отвращения бусурман от великороссийских и малороссийских городов".
Напевно, гетьманська відповідь була ближчою до істини, що підтверджує його ж універсал, надісланий 17 серпня з І. Биківцем до жителів міст і містечок, які розташовані по Дніпру і Псьолу, з наказом бути напоготові дати відсіч нападу татарських чамбулів, котрі з'явилися на кордонах Гетьманщини. Про це вторгнення, одержавши повідомлення від І. Новицького, писав і наказний полковник переяславський до старшини полку [1, 283; 5, № 14460].
Відтак, залишивши на допомогу залогам 1000 запорожців і 600 козаків та солдат, в ніч з 19 на 20 серпня гетьман і князь рушили на Січ, а далі на Томаківку, в обоз до Л. Свічки. Тієї ж ночі росіяни та українці полишили Шингірей і перейшли в Таванськ. Турецько-татарські частини відразу ж скористалися цією необачністю і, увійшовши в порожні укріплення, зайняли вигідні позиції північніше острова Тавань. Розділившись на дві частини, турецько-татарські з'єднання 20 серпня розпочали штурм фортець, котрий тривав майже два місяці [2, 447].
Я. Долгоруков та І. Мазепа 26 серпня прибули в Томаківку. Війська зійшли на берег, а струги та човни передали запорожцям. Виславши на допомогу обложеним у фортецях 760 виборних козаків і 300 ратних людей з наказним полковником лубенським Яковлєвим, князь і гетьман рушили степом до Гетьманщини. 4 вересня вони були на Орелі, а ще за кілька днів - біля Ворскли, звідки надіслали в Таванськ нову підмогу з козаків і ратних людей загальною кількістю в 1800 осіб з полтавським полковим суддею Буцьким. Цей загін мав би їхати до Січі на конях, а звідти пливти Дніпром на човнах до Кизикермена [3, 469; 15, 260, 262].
24 вересня на військовій раді в Опішні вирішили надіслати в обложені фортеці двадцятитисячне російсько-українське військо. Наказним гетьманом призначався полтавський полковник Іван Іскра, якому підпорядковувалися Полтавський, Ніжинський, Гадяцький, Лубенський і Сердюцький полки. З російського боку скеровувався Сєвський полк Л. Долгорукова і полк генерала П. Гордона. До Січі військо мало рухатися степом, а від Січі до фортець - плавно і похідним табором понад берегом [8, арк. 103 - 140, 142 - 153; 17, 142 - 145].
Після відходу головних частин І. Мазепи та Я. Долгорукова до обложених фортець стали прибувати частини татарської кінноти. 23 серпня кошовий отаман Яковенко, який стояв з січовим товариством плавно на Дніпрі, побачив чотири турецьких кораблі. Атакувавши їх, запорожці захопили одну галеру, а три змусили втікати в Пониззя. 4 вересня кошовий увів до Таванська підмогу, скеровану гетьманом і воєводою з Томаківки, а 9 вересня і сам з козаками увійшов до фортеці.
Турецько-татарське військо без перерви штурмувало фортеці і вело артилерійську стрілянину по них. Обложені змушені були насипати в містечку ще один вал, щоб ховатися від бомб, снарядів та гранат, якими їх засипали турки. 8 вересня білгородська орда і яничари розпочали загальний штурм Кизикермена, сподіваючись швидко його взяти. В. Бухвостов відправив з Таванська на допомогу кизикерменському гарнізону 1000 бійців, котрим вдалося зірвати штурм. Тоді турки вдалися до підкопу і 14 вересня підірвали одну з кизикерменських бомб. У вирву, яка утворилася, кинулися яничари, а татари по драбинах намагалися залізти на стіни фортеці. Пролом було негайно, тут же, під вогнем ворога, засипано землею. Нападники відступили до Дніпра.
Після нападу турецько-татарське командування всі сили спрямувало на штурм Таванська. За час облоги там було вирито і підведено під стіни фортеці глибокі шанці. З двох боків ворог зайняв рів і підкопав три бастіони. Перед штурмом, 23 і 24 вересня, супротивник пропонував гарнізону здатися, але одержав відмову. 25 вересня зірвано підкоп і розпочався загальний штурм оточеного з усіх боків Таванська. Яничар, які вдерлися в пролом і які лізли по драбинах на стіни, підтримувала артилерія турецької флотилії. Але в п'ятигодинній битві залога фортеці витримала і відбила штурм. Обложені спорудили ще одну фортецю. А після відступу ворогів засипали проломи і в зовнішній стіні.
1 жовтня турки підірвали знову вириті підкопи і вдалися до нової спроби генерального штурму. Але і він скінчився безрезультатно. Тоді сераскир Алі-паша дав наказ насипати поряд з фортецею вал, вищий за таванські бастіони, щоб мати змогу вести обстріл по
Loading...

 
 

Цікаве