WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Чорноморське козацьке військо 1788-1792 рр. - Реферат

Чорноморське козацьке військо 1788-1792 рр. - Реферат

козацька служба під проводом колишніх запорозьких старшин, право поліпшити свій соціальний стан (навіть право одержати дворянство), грошове та харчове утримання з боку російського уряду тощо. Якщо за станом на 12 лютого 1788 року до складу війська входило 944 козаки, то на 22 червня 1788 року -вже 2 436 чоловік. На ЗО листопада 1791 року у складі Чорноморського козацького війська перебувало 12 620 козаків, з них на дійсній службі -7 500 чорноморців (№ 6.17, 6.29).
Військо складалось з двох основних частин -кінних загонів та піших козаків на човнах і поділялось на 48 куренів, які у разі необхідності об'єднувались у полки (від 4 до 6). Переважна більшість козаків була озброєна списами, широкими ножами та рушницями. При цьому слід зазначити, що шаблями були озброєні, як правило, колишні запорожці, які вже наприкінці 1790-х років не становили більшості у Чорноморському війську. Мало військо і власну артилерію. Щодо обмундирування, то принаймні до 1820-х років не можна говорити про введення уніфікованої форми для чорноморських козаків. Стосовно одягу основна маса козаків продовжувала зберігати запорозькі традиції. Лише після перших зіткнень з задунайськими козаками за наказом російського військового командування Кіш Чорноморського війська запропонував козакам носити на рукавах білі хустини, щоб відрізнити "вірних" чорноморців від задунайських козаків.
Під час війни російський уряд і Кіш проводили політику, спрямовану на повернення задунайських козаків під протекторат Росії. З російського боку надходили фінансування, гарантії нагород та пільг, в той час як емісари від Чорноморського війська, такі, як капітан Г. Чернов, проводили переговори з задунайцями, збирали інформацію роз-відувального характеру про дислокацію та кількість турецько-татарських військ тощо. Втім, незважаючи на всі спроби уряду і Коша вивести основну масу "турецьких" запорожців до Росії під час війни 1787-1791 років це зробити не вдалося.
Під час російсько-турецької війни чорноморські козаки брали участь у штурмах Хаджи-бею, Очакова, здобутті Березанської фортеці, фортець Ісакчі, Тулчі, Акермана, Ізмаїла, у битвах при с. Терновці (під Бендерами) та Мачині10. Поміж козацьких військ, які були створені Г.О. Потьом-кіним на півдні України, саме військо чорноморських козаків було найбільш організованим та боєздатним і зберегло багаті військові традиції запорозького війська. Не випадково в офіційних документах і приватних листах вищого командування російської армії до назви Чорноморського війська додавався епітет "безцінне" (№ 6.14).
Поряд з тим варто зазначити, що вже на момент створення війська чорноморських козаків у князя Потьомкіна був проект переселення цього формування з території' Південної України і поселення козаків на новому російсько-турецькому кордоні біля Дунаю або на Кубані. Незважаючи на неодноразові обіцянки князя оселити козаків на Тамані та переселення їх у 1790-1792 рр. до Очаківського степу (див.док. групу В, № 6.30), до наказу Катерини II від ЗО червня 1792 року Чорноморське військо, незважаючи на надання йому для поселення ділянки між Бугом та Дністром, фактично не мало власних військових земель. Був відсутній і чітко визначений статус війська. Все це спричиняло незадовільний економічний стан козаків та членів їх родин, призводило до соціальної напруги, викликаної знущан-нями поміщиків та представників російської військової і цивільної адміністрації.
Протягом 1790-1792 років 1 759 родин (5068 душ чол. статі і 4 414 душ жін. статі) козаків Чорноморського війська та більш як 2 000 родин молдаван і волохів оселились в Очаківському степу, де заснували 25 селищ із центром у Слободзеї 11 . Козаки займали ці території до 1793-1794 років, а багато поселенців залишилось на прибузьких землях і після повного переселення чорноморців на Кубань. Основою господарства залишалось традиційне для Запорожжя скотарство, рибальство та соляний промисел, бджільництво тощо. Водночас збільшилась роль землеробства, розвивалось виноградарство, городництво. Однак, через непевність статусу війська господарство чорпоморських козаків у зазначений час знаходилось у початковому стані. Козаки та члени їх родин продовжували бути залежними від російського постачання, особливо таких продуктів та виробів як хліб, крупи, одяг, тощо.
Період в історії Чорноморського козацького війська після смерті князя Потьомкіна (05.10.1791 р.) та підписання Ясської угоди (1791 р.) і переселенням війська на Кубань характеризувався різким погіршенням соціально-економічного стану козаків. Піддавалась сумніву навіть можливість подальшого існування війська. Насамперед це було пов'язано зі смертю Потьомкіна - Гетьмана козацьких військ півдня України і загальним негативним відношенням російського уряду до козацтва в регіоні.
Різке погіршення внутрішньої ситуації у війську викликало потік скарг і донесень до вищої російської влади в яких висловлювалося прохання про переселення Чорноморських козаків на Кубань, а також підтвердження старих і надання нових пільг війську.
Врешті решт, до Петербургу відправився полковник А. Головатий - військовий суддя, людина, яка мала неабиякий досвід та дипломатичний хист. Наслідком місії А. Головатого до Катерини II став наказ від ЗО червня 1792 року(див. док. групу В; № 6.31), який закріплював за Чорноморським військом старі пільги, збільшував кошти на його утримання, і головне - закріплював за чорноморськими козаками землі на Кубані.
Загалом період в історії Чорноморського війська з 1775 по 1792 роки, можна охарактеризувати, як перехідний. Створення Чорноморського козацького війська для російського уряду було формою організації місцевого населення, заходом, що сприяв встановленню контролю над частиною колишніх запорожців, заходом, який передбачав створення боєздатної сили для нової війни. Поряд з тим, факт створення війська з решток ліквідованого і раніше засудженого запорозького суспільства свідчив про те, що російський уряд був змушений проводити обережну, добре виважену політику по відношенню до населення колишніх Запорозьких Вольностей.
Використана література
1. Попка И.Д. Черноморские казаки в их гражданском й военном биту: черки края, общества, вооруженной сили й служби. В семнадцати рассказах с зпилогом, картою й четнрьмя рисунками с натури. В 2-х частях. -С.Пб., 1858. Ч. 1. - 567 с.; Ч. 2. - 450 с.
2. Короленко П.П. Первме четьіре атамана бьтшего Чер-номорского (ньше Кубанского) казачьего войска. - Екатеринодар, 1892; Його ж. Кошевне атаманн Черноморского казачьего войска XVIII столетия. - С.Ш.: Вестник казачьих войск, 1901.-380с.
3. Гавриил. Сборник Гавриила, архиепископа Екатеринос-лавского, Херсонкого й Таврического // Зап. Одес. об-ва истории й древностей.. - Т. 7. - Одесса, 1868; С. 11-17; Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків. - К., 1990.
4. Т. 1. - 592 с.; Багалей Д.И. Колонизация Новороссийс-кого края й первьіе шаги его по пуги культури // Киевс-кая старина. - 1889. - Т. 41, апр. - С. 351-360; Беднов В.А. МатериальІ для истории колонизации бьівших за-порожских земель. - Екатеринослав, 1914. - 300 с.; Його ж. К истории бнвших запорожских старшин й казаков. -Екатеринослав, 1915. - 200 с.
5. Щербина Ф.А. Бегльїе й крепостнне в Черномории // Киевская старина. - 1883. -Т. 6; Фелицьш Е.Д. МатериальІ для истории Кубанского казачьего войска // Киевская старина. - 1897. - Т. 57 (май, июнь); Потто В., Чепе-га й Головатий. - 2-е изд. - С.Пб., 1904.
6. Щербина Ф.А. История Кубанского казачьего войска. В 2-х т. - Екатеринодар, 1910-1913.
7. Голобуцкий В.Черноморское казачество. - К., 1956. -415с.
8. Бачинський А.Д. Січ Задунайська 1775-1828. Історико-документальний нарис. - О.: МП Гермес, 1994. - 121 с.; Бачинський А.Д., Бачинська О.А. Козацтво на Півдні України 1775-1869. - О.: Маяк, 1995. - 56 с.
9. РДВІА, ф. 52, оп. 1/194, ч. 2, спр. 304, ч. І, арк. 3.
10. Собрание разньїх полученньїх от Главнокомандующих армиями й флотами ко Двору донесений, с подлинни-ков, присьшаемьіх в Императорскую Академию наук для напечатания / под ред. А.М. Грибовского. - С.Пб., 1789.
11. С. 160; Собрание всех помещенньїх в ведомостях обеих столиц с 1787 по 1791 годн включительно, реляций о воєнних действиях против неприятелей Российской им-перии.-М., 1791.-Ч. 1.-С.55,90,125-126,129,133-134, 138, 154-156; Петров А.Н. Влияние Турецких войн с половини прошлого столетия на развитие русского воєнного искусства. - С.Пб., 1894.-Т. 2.-С. 131,137.
12. Щербина Ф.А. История Кубанского казачьего войска. - В 2-х тт. - Екатеринодар, 1910. - С. 500-501; Сборник истори-ческих материалов по истории Кубанского казачьего войска / СобраньІ й изданьї И.И. Дмитренко. - С.Пб., 1896. -Т. 3. - С. 389-403; ДАКК, ф. 249, оп. 1, спр. 193, арк. 208.
Loading...

 
 

Цікаве